Cедмиця 19 і 20-та після П’ятидесятниці
Вои́стинну суета́ вся́ческая, житие́ же се́нь и со́ние, и́бо всу́е мяте́тся вся́к земноро́дный, я́коже рече́ Писа́ние: егда́ ми́р приобря́щем, тогда́ во гро́б всели́мся, иде́же вку́пе ца́рие и ни́щии. Те́мже, Христе́ Бо́же, преста́вльшихся упоко́й, я́ко человеколю́бец.
Седа́лен, гла́с 6-й
02 листопада 2024 року за церковною традицією в суботу напередодні дня пам’яті святого великомученика Димитрія Солунського звершується поминання всіх спочилих православних християн Дмитрівська батьківська субота.
Божественну Літургію, а напередодні парастас на вечірньому Богослужінні у Свято-Покровському храмі с. Плішивець звершив протоієрей Роман Височанський. Після читання Євангелія: Лк. 7:1-10 (зач. 29).; За упокій: Ін. 5:24-30 (зач. 16) виголосив проповідь.
Цього ж дня протоієрей Роман Височанський відслужив панахиду в каплиці Олексія Чоловіка Божого в с. Тимофіївка, в Іллінському храмі с. Великі Будища, у каплиці Георгія Побідоносця с. Броварки, у Свято-Троїцькому храмі с. Книшівка та біля каплиці Святого Архістратига Божого Михаїла в с. Дучинці.
03 листопада 2024 року Неділя 19 після П’ятидесятниці. Прп. Іларіона Великого (371–372)
Сле́з твои́х тече́ньми пусты́ни безпло́дное возде́лал еси́,/ и и́же из глубины́ воздыха́ньми во сто трудо́в уплодоноси́л еси́,/ и был еси́ свети́льник вселе́нной, сия́я чудесы́,/ Иларио́не, о́тче наш:// моли́ Христа́ Бо́га спасти́ся душа́м на́шим.
Тропарь преподобному Илариону Великому, глас 8
Божественну Літургію, а напередодні вечірнє богослужіння у Свято-Покровському храмі с. Плішивець звершив протоієрей Роман Височанський. Після читання Євангелія: Лк. 16:19-31 (зач. 83 про багатія та убогого Лазаря).; Прп.: Лк. 6:17-23 (зач. 24) виголосив проповідь.
- Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
- (Лк. 16:19-31)
- Притча про багатія і Лазаря показує, що ті, хто жив не так, як треба, спохватяться, але вже не матимуть можливості виправити своє становище. Очі їхні відкриються, і вони ясно бачитимуть, у чому істина. Згадавши, що на землі багато тих, хто осліп, подібно до них, вони хотіли б, щоб хто-небудь був посланий до них з померлих для запевнення, що жити і розуміти речі треба не інакше, як за вказівкою Одкровення Господнього. Але і в цьому їм відмовлено, тому що Одкровення для тих, хто бажає знати істину, є самодоказовим, а для небажаючих і тих, хто не любить істини, непереконливим буде і саме воскресіння будь-кого з померлих. Почуття цього описаного багатія, напевно, відчувають усі, хто відходить звідси. І отже, за тамтешнім переконанням, яке буде переконанням і всіх нас, єдине для нас керівництво на шляху життя — Одкровення Господнє. Але там уже таке переконання для багатьох буде запізнілим; тут воно краще б стало в пригоді, та не у всіх воно є. Повіримо принаймні свідченням тамтешніх, переносячи себе в їхній стан. Ті, хто перебуває в муках, не стануть брехати; жаліючи нас, вони хочуть, щоб відкрилися наші очі, щоб не прийшли на місце їхніх мук. Про цей предмет не можна так говорити, як говоримо нерідко про поточні справи: “та нехай, якось пройде”. Ні, вже то не пройде як-небудь. Треба бути ґрунтовно впевненим, що не потрапимо в місце, в яке потрапив багатий.
За богослужінням молилися за владу, воїнство,збереження всіх людей, мир в Україні, а також про милість Божу до всіх.
Співав парафіяльний хор під керівництвом монахині Соломії (Дюкаревої).
Засту́пнице усе́рдная,/ Ма́ти Го́спода Вы́шняго,/ за всех мо́лиши Сы́на Твоего́ Христа́ Бо́га на́шего,/ и всем твори́ши спасти́ся,/ в держа́вный Твой покро́в прибега́ющим./ Всех нас заступи́, о Госпоже́ Цари́це и Влады́чице,/ и́же в напа́стех и в ско́рбех, и в боле́знех обремене́нных грехи́ мно́гими,/ предстоя́щих и моля́щихся Тебе́ умиле́нною душе́ю/ и сокруше́нным се́рдцем,/ пред пречи́стым Твои́м о́бразом со слеза́ми,/ и невозвра́тно наде́жду иму́щих на Тя,/ избавле́ния всех зол,/ всем поле́зная да́руй,/ и вся спаси́, Богоро́дице Де́во:// Ты бо еси́ Боже́ственный покро́в рабо́м Твои́м.
Тропарь Пресвятой Богородице пред иконой Ея «Казанской», глас 4
04 листопада 2024 року Святкування на честь Казанської ікони Божої Матері (1612).
Казанська ікона Пресвятої Богородиці є одним з найбільш шанованих образів Пріснодіви Марії в Православній Церкві. Знайдена вона була на попелищі після пожежі в Казані в 1579 році. Прославлена безліччю чудес, ця ікона і донині є тим джерелом благості й благодаті, до якого стікаються всі спраглі допомоги і зцілень. Для кожної віруючої людини цей образ Пречистої Діви подібний джерелу живої води, з якого сходить животворяща сила на всіх, «хто з вірою притікає до нього».
Божественну літургію у Свято-Іллінському храмі с. Великі Будища звершив протоієрей Роман Височанський. Після читання Євангелія:Лк. 10:22-24 (зач. 52).; Рівноап.(під зачало): Ін. 10:9-16 (зач. 36).; Богородиці: Лк. 10:38-42,11:27-28 (зач. 54) настоятель виголосив проповідь.
За богослужінням співав парафіяльний хор під керівництвом монахині Соломії (Дюкаревої).
К Богоро́дице приле́жно ны́не притеце́м,/ гре́шнии и смире́ннии, и припаде́м,/ в покая́нии зову́ще из глубины́ души́:/ Влады́чице, помози́, на ны милосе́рдовавши,/ потщи́ся, погиба́ем от мно́жества прегреше́ний./ Не отврати́ Твоя́ рабы́ тщи,// Тя бо и еди́ну наде́жду и́мамы.
Тропарь Пресвятой Богородице пред иконой Ея «Всех скорбящих Радость», глас 4
06 листопада 2024 року Свята Церква вшановує ікону Ікони Божої Матері «Усіх скорботних Радість» (1688).
Божественну літургію протоієрей Роман Височанський звершив у Свято-Троїцькому храмі села Книшівка.
Ікона “Всіх скорбних радосте” особливо шанується жителями села з давніх часів. Після читання Євангелія: Лк. 11:9-13 (зач. 56).; Мчч.: Мф. 10:32-33,37-38 (зач. 38).; Богородиці: Лк. 10:38-42,11:27-28 (зач. 54) настоятель виголосив проповідь.
За богослужінням співав парафіяльний хор під керівництвом монахині Соломії (Дюкаревої).
Упокой, Боже, рабы Твоя/ и учини я в раи, / идеже лицы святых, Господи, / и праведницы сияют яко светила; / усопшия рабы Твоя упокой, // презирая их вся согрешения.
09 листопада 2024 року поминальна субота. Свята Церква вшановує пам’ять Мч. Нестора Солунського (близько 306)
Божественну Літургію протоієрей Роман Височанський звершив у Свято-Покровському храмі с. Плішивець.Настоятель читав Євангелія: Прп.: Лк. 6:17-23 (зач. 24).; Рядове (під зачало): Лк. 8:16-21 (зач. 36).; Мч.: Лк. 21:12-19 (зач. 106). А по завершенні Літургії відслужили панахиду за всіх одвіку спочилих православних християн.
Протоієрей Роман Височанський відслужив панахиди, цього ж дня, у Свято-Іллінському храмі с. Великі Будища та в Свято-Троїцькому храмі с. Книшівка.
Прему́драя и всехва́льная Христо́ва му́ченица Параске́ва,/ му́жескую кре́пость прии́мши,/ же́нскую же не́мощь отве́ргши,/ диа́вола победи́ и мучи́теля посрами́,/ вопию́щи и глаго́лющи:/ прииди́те, те́ло мое́ мече́м ссецы́те и огне́м сожги́те,/ аз бо, ра́дующися, иду́ ко Христу́, Жениху́ моему́./ Тоя́ моли́твами, Христе́ Бо́же,// спаси́ ду́ши на́ша.
Тропарь великомученице Параскеве, нареченной Пятница, глас 4
10 листопада 2024 року Неділя 20 після П’ятидесятниці Вмц. Параскеви, нареченої П’ятниця (III).
Божественну Літургію, а напередодні вечірнє богослужіння у Свято-Покровському храмі с. Плішивець звершив протоієрей Роман Височанський. Після читання Євангелія: Лк. 8:26-39 (зач. 38 – про зцілення гадаринського біснуватого).; Вмц.: Лк. 7:36-50 (зач. 33) виголосив проповідь.
- Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
- (Лк. 8:26-39)
- Гадаринський біснуватий після зцілення свого приліплюється до Господа і бажає бути з Ним завжди; потім, почувши волю Його, йде й проповідує про благодіяння, яке він отримав, по всьому місту. Благодійник приваблює, воля Його стає законом для облагодіяного, і язик не може втриматися, щоб не сповіщати про те, що отримано від Нього. Якби ми мали в пам’яті всі блага, отримані й одержувані від Господа, то не було б між нами невдячних, не було б порушників святої волі Його, не було б таких, які не любили б Його понад усе…
- У Хрещенні ми позбавлені прабатьківського гріха і всієї згубності його; у покаянні постійно омиваємося від гріхів, що невпинно прилипають до нас. Промислом Божим охороняємося від бід, нерідко невидимих для нас самих, і отримуємо напрямок життя, найбезпечніший для нас і найсприятливіший для цілей наших; та й усе, що маємо, усе від Господа. Тому-то нам слід вседушно належати Господу, в усьому виконувати волю Його і прославляти ім’я Його пресвяте, а особливо життям і ділами, щоб не бути гіршими за гадаринського біснуватого, який відразу виявився настільки мудрим, що став гідним прикладом наслідування для всіх.
За богослужінням співав парафіяльний хор під керівництвом монахині Соломії (Дюкаревої).