Cедмиця 21 і 22-та після П’ятидесятниці
Помяни́, Го́споди, я́ко благ, рабы Твоя́,/ и, ели́ка в житии́ согреши́ша, прости́:/ никто́же бо безгре́шен, то́кмо Ты,// моги́й и преста́вленным да́ти поко́й.
16 листопада 2024р. Мчч. Акепсима єп., Іосифа пресвітера та Аїфала диякона (IV).
Божественну Літургію у Свято-Покровському храмі с. Плішивець звершив протоієрей Роман Височанський. Після читання Євангелія: Мчч.: Лк. 21:12-19 (зач. 106).; Рядове: Лк. 9:1-6 (зач. 40) виголосив проповідь.
Цього ж дня протоієрей Роман Височанський відслужив панахиду в Іллінському храмі с. Великі Будища та у Свято-Троїцькому храмі с. Книшівка.
17 листопада 2024р.Неділя 21 після П’ятидесятниці.Прп. Іоанникія Великого (846
Божественну Літургію, а напередодні вечірнє богослужіння у Свято-Покровському храмі с. Плішивець звершив протоієрей Роман Височанський. Після читання Євангелія: Лк. 8:41-56 (зач. 39 – про воскрешення доньки Іаїра та зцілення кровоточивої).; Прп.: Мф. 4:25-5:12 (зач. 10).виголосив проповідь.
- Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
- (Мф. 4:25-5:12)
- У висловах Своїх про блаженства (Мф. 5:1-12) Господь зображує райське серце.
- До настрою його входять: смирення, плач і сокрушення, лагідність і безгнів’я, правдолюбність повна, милостивість досконала, чистота серця, миролюбність і миротворення, терпіння лих, наклепів та гонінь за віру і життя християнське. Хочеш раю, будь таким. І тут ще передчуватимеш рай, у який готовим вступиш після смерті, як переднаречений спадкоємець.
- (Лк. 8:41-56)
- Іаїр голосно, при всіх впавши до ніг Спасителя, благав Господа про зцілення дочки своєї, і був почутий. Господь, нічого не сказавши, негайно встав і пішов до нього. На шляху до Іаїра зцілилася кровоточива жінка, звісно, теж не без молитви з її боку, хоч вона й не благала словом і не падала ниць до ніг Господніх: у неї була сердечна молитва віри. Господь почув її і дав зцілення. Тут все відбувалося потаємно. Кровоточива серцем звернулася до Господа; Господь чув цей крик серця і задовольнив прохання. У цієї жінки і в Іаїра молитва, по суті, однакова, хоча й можна розрізняти в них деякі ступені. Такі-то молитви, сповнені віри, надії і відданості ніколи не бувають не почуті. Кажуть іноді: “молюся, молюся, а молитва моя все-таки не чується”. Але потрудися зійти в міру молитви невідмовної, ти і побачиш, чому вона не почута. Якщо ти будеш у молитовному положенні, як Іаїр, або в простому звичайному, як усі оточуючі, подібно до кровоточивої, коли зрушиться у серці твоєму справжня молитва, вона, безсумнівно, ввійде до Господа і прихилить Його на милість. Уся справа в тому, як дійти до такої молитви. Трудись і дійдеш. Усі чини молитовні мають на меті піднести молитвеників до такої міри молитви, і всі, хто розумно проходить цей молитовний курс, досягають мети своєї.
- (Гал. 5:22-6:2)
- “Ті, котрі Христові, плоть свою розп’яли з пристрастями й похотями” (Гал. 5:24). Нині перевернувся цей порядок: розпинають плоть, але не з пристрастями і похотями, а пристрастями і похотями. Скільки мучать нині тіло обжерливістю, пияцтвом, блудними справами, танцями та гуляннями! Найжорстокіший господар не мучить так свою ледачу тварину. Якби дати нашій плоті свободу і розум, то перший голос її був би проти хазяйки своєї — душі, що вона незаконно втрутилася в її справи, внесла в неї пристрасті, їй чужі, і, виконуючи їх у ній, мучить її. По суті, потреби тіла нашого прості й без пристрастей. Подивіться на тварин: не об’їдаються, зайвого не сплять, задовольнивши тілесні потреби своєчасно, потім цілий рік залишаються спокійними. Це лише душа, забувши свої найкращі прагнення, налаштувала собі з простих потреб тіла безліч протиприродних прагнень, які через безмірність свою стали протиприродними і тілу. Усіляко, однак, щоб відсікти від душі прищеплені нею до себе пристрасті плотські, необхідно розпинати плоть, тільки зовсім у протилежному розумінні, тобто не даючи їй вдосталь і необхідного, або задовольняючи її потреби незрівнянно меншою мірою, ніж скільки вимагає її природа.
Небе́сных во́инств Архистрати́зи,/ мо́лим вас при́сно мы недосто́йнии,/ да ва́шими моли́твами оградите́ нас/ кро́вом крил невеще́ственныя ва́шея сла́вы,/ сохраня́юще ны припа́дающия приле́жно и вопию́щия:/ от бед изба́вите ны,// я́ко чинонача́льницы вы́шних Сил.
21 листопада 2024р.Собор Архістратига Михаїла та інших Небесних Сил безплотних
В день святкування на честь собору Архангела Михаїла і всіх Небесних Сил безтілесних Божественну Літургію, а напередодні вечірнє богослужіння протоієрей Роман Височанський звершив у Свято-Покровському храмі с. Плішивець. Після читання Євангелія Безплотним: Лк. 10:16-21 (зач. 51) настоятель виголосив проповідь в якій розповів про свято і привітав усіх присутніх.
Протоієрей Роман Височанський відслужив молебен з читанням акафісту до святого Архістратига Божого Михаїла, цього ж дня, у Свято-Іллінському храмі с. Великі Будища.
В цей день, храмового свята, біля каплиці Святого Архістратига Божого Михаїла в с. Дучинці настоятель відслужив молебний спів Святим небесним Силам безплотним.
Со святы́ми упоко́й,/ Христе́,/ ду́ши раб Твои́х,/ иде́же несть боле́знь, ни печа́ль,/ ни воздыха́ние,// но жизнь безконе́чная.
День пам’яті жертв голодомору
30 листопада 2024 року наша країна вшановує пам’ять жертв Голодоморів: 1921-1923, 1932-1933 і голод 1946-1947 років. Традиційно цього дня проходить акція «Запали свічку пам’яті». О 16:00 ставимо на підвіконня запалену свічку і хвилиною мовчання вшановуємо померлих.
В нашій парафії традиційно біля кожного хреста встановленого в пам’ять жертв голодоморів протоієрей Роман Височанський служить заупокійну літію.
В селі Великі Будища односельці молились за упокій померлих від голоду. По звершенні заупокійної літії виступив з проповіддю протоієрей Роман Височанський наголосив, що такі жахливі уроки історії потрібно пам’ятати, щоб не допускати їх повторень. До підніжжя Хреста поклали квіти та колоски.
Цього дня також молилися за упокій односельчан та родичів жителі в с. Плішивець біля Хреста пам’яті жертв Голодомору настоятель звершив заупокійну літію.
Присутнім був староста Микола Іванович Пісківець.
В с.Книшівка, біля Хреста пам’яті жертв Голодомору протоієрей Роман Височанський звершив заупокійну літію, а по закінченні виголосив проповідь.
Він же, бажаючи виправдати себе, сказав Іісусові: а хто мій ближній?
24 листопада 2024р. (11 листопада ст.ст.), неділяНеділя 22 після П’ятидесятниці. Вмч. Мини (304). Мч. Віктора і мц. Стефаниди (II). Мч. Вікентія (304).
Божественну Літургію, а напередодні вечірнє богослужіння звершив протоієрей Роман Височанський у Свято-Покровському храмі с. Плішивець.
Після читання Євангелія: Лк. 10:25-37 (зач. 53 про милосердного самарянина).; Прп. Феодору: Мф. 4:25-5:12 (зач. 10).; Мч.: Мф. 10:32-33,37-38,19:27-30 (зач. 38) виголосив проповідь.