Cедмиця 28 після П’ятидесятниці
Му́жества тезоимени́таго Богоглаго́льника/ и Це́ркве возсле́дователя верхо́внаго,/ Петро́ва сро́дника восхва́лим,/ зане́ я́коже дре́вле сему́, и ны́не нам воззва́:// прииди́те, обрето́хом Жела́емаго.
Кондак, глас 2:
Велича́ем тя,/ апо́столе Христо́в Андре́е,/ и чтим боле́зни и труды́ твоя́,/ и́миже труди́лся еси́// во благове́стии Христо́ве.
13 грудня 2023 року Свята Церква вшановує пам’ять Апостола Андрія Первозванного (близько 62) та Свт. Фрументія, архієп. Індійського (Ефіопського) (близько 380).
Святий Андрій Первозванний, Христовий апостол, був із міста Вифсаїди, син одного жидовина, на ймення Іона, брат же святого верховного апостола Петра. Він, зневажаючи світу цього суєту й даючи перевагу дівству над подружнім станом, не захотів одружуватися, а, послухавши святого Предтечу Хрестителя Іоанна, який проповідував на Іордані покаяння, все покинув, пішов до нього та й став його учнем.
Андрій назвався Первозванним, бо перед усіма апостолами став послідовником та учнем Христовим. Після ж вільної Страсті Господньої та воскресіння й по вознесінні Його прийняв святий Андрій, як і інші апостоли, Духа Святого, який зійшов на них у вогненнім язиці, і розділилися були за країнами. Впав йому жеребок Витінської та Пропонтидської країни із Халкедоном, і Візантією, і Тракією, і Македонією, досягав аж Чорного моря та Дунаю, Тесалії ж та Еллади, і країни Ахаїтської, й Амнису, і Трапезонту, й Іраклії, й Омастрида.
Святий Андрій Дніпром піднявся до місця, де стоїть тепер місто Київ. Тут він зупинявся біля Київських гір на нічліг. Вставши вранці, він сказав своїм учням: «Чи бачите ці гори? На цих горах засяє благодать Божа, буде велике місто, і Бог зведе багато церков». Апостол піднявся на гори, благословив їх і поставив хрест.
Божественну Літургію у Свято-Покровському храмі с. Плішивець, а напередодні вечірнє богослужіння звершив протоієрей Роман Височанський.
Після читання Євангелія: Ап.: Ін. 1:34-51 (зач. 5). настоятель виголосив проповідь.
За богослужінням співав парафіяльний хор під керівництвом монахині Соломії (Дюкаревої).
Протоієрей Роман Височанський відслужив молебні, цього ж дня, у Свято-Іллінському храмі с. Великі Будища та в Свято-Троїцькому храмі с. Книшівка.
17 грудня 2023 року Свята Церква вшановує пам’ять Вмц. Варвари і мц. Іуліанії (близько 306). Прп. Іоанна Дамаскіна (близько 780)
В Тро́ице благоче́стно пева́емому/ после́довавши Бо́гу, страстоте́рпице,/ и́дольская притупи́ла еси́ чти́лища,/ посреде́ же по́двига страда́льчествующи, Варва́ро,/ мучи́телей преще́ния не устраши́лася еси́, мужему́дренная,/ велегла́сно пою́щи при́сно:// Тро́ицу чту, еди́но Божество́.
Свята великомучениця Варвара народилася в м Іліополі в знатній язичницькій родині. Батько Варвари Діоскор рано втратив свою дружину і щоб уберегти красиву доньку від сторонніх поглядів побудував для неї спеціальний замок, звідки вона виходила тільки з дозволу батька. Споглядаючи з висоти вежі красу Божого світу, Варвара часто відчувала бажання дізнатися його істинного Творця.
Діоскор, мріяв про заміжжя Варвари, але почув від неї рішучу відмову. Діоскор дозволив їй виходити з вежі, сподіваючись, що в спілкуванні з подругами вона побачить інше ставлення до заміжжя.
Одного разу Варвара познайомилася з місцевими християнками, які розповіли їй про Триєдиного Бога. Сталося так, що в той час в Іліополі проїздом з Олександрії перебував священик, під видом купця. Дізнавшись про нього, Варвара запросила пресвітера до себе і просила зробити над нею таїнство Хрещення. Священик виклав їй основи святої віри і потім хрестив в ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Освічена благодаттю Хрещення, Варвара ще з більшою любов’ю звернулася до Бога. вона обіцяла присвятити Йому все своє життя. І вона це виконала, перетерпівши такі тортури від яких неможливо було залишитися людині живою, якби мученицю не зміцнювала сила Божа. Залишаючись вірною Христу, за наказом правителя великомучениця Варва́ра була страчена Діоскором. Безжального батька незабаром вразила блискавка, перетворивши його тіло в попіл.
Правосла́вия наста́вниче,/ благоче́стия учи́телю и чистоты́,/ вселе́нныя свети́льниче,/ мона́шествующих Богодохнове́нное удобре́ние, Иоа́нне прему́дре,/ уче́ньми твои́ми вся просвети́л еси́, цевни́це духо́вная,// моли́ Христа́ Бо́га спасти́ся душа́м на́шим
Тропар, глас 8:
Преподобний Іоанн Дамаскін народився близько 680 року в столиці Сирії Дамаску, у християнській родині.
Його батько, Сергій Мансур, був скарбником при дворі халіфа. В Іоанна був прийомний брат, осиротілий отрок Косма, якого Сергій прийняв до себе в дім. Коли діти підросли, Сергій подбав про їхню освіту. На дамаському невільничому ринку викупив він із полону вченого ченця Косму з Калабрії і доручив йому вчити дітей. Хлопчики виявили незвичайні здібності і легко освоїли курс світських і духовних наук. Після смерті батька Іоанн обійняв при дворі посаду міністра і градоправителя.
У той час у Візантії виникла і швидко поширювалася єресь іконоборства, підтримувана імператором Львом III Ісавром (717-741). Ставши на захист православного іконошанування, Іоанн написав три трактати “Проти тих, хто засуджує святі ікони”. Мудрі Богонатхненні писання Іоанна розлютили імператора. Але оскільки автор їх не був візантійським підданим, його не можна було ні ув’язнити, ні стратити. Тоді імператор вдався до наклепу. За його наказом від імені Іоанна було складено підроблений лист, у якому дамаський міністр начебто пропонував імператору свою допомогу в завоюванні сирійської столиці. Цей лист і свою лицемірно-влесливу відповідь на нього Лев Ісавр відіслав халіфу. Той негайно наказав усунути Іоанна з посади, відрубати йому кисть правої руки і повісити її на міській площі. Того ж дня надвечір Іоанну повернули відрубану руку. Преподобний став молитися Пресвятій Богородиці і просити зцілення. Заснувши, він побачив ікону Божої Матері і почув Її голос, який повідомив йому, що його зцілено, і водночас наказав невтомно працювати зціленою рукою. Прокинувшись, він побачив, що рука його неушкоджена.
Дізнавшись про диво, що свідчило про невинність Іоанна, халіф просив у нього вибачення і хотів повернути йому колишню посаду, але преподобний відмовився. Він роздав своє багатство і разом із названим братом і товаришем по вченню Космою вирушив до Єрусалима, де поступив простим послушником у монастир Сави Освяченого.
З часом, Єрусалимський патріарх, висвятив його на священика і зробив проповідником при своїй кафедрі. Але преподобний Іоанн незабаром повернувся до Лаври преподобного Сави, де до кінця своїх днів проводив час у писанні духовних книг і церковних піснеспівів, і покинув монастир тільки для того, щоб викрити іконоборців на Константинопольському Соборі 754 року. Його піддали тюремному ув’язненню і тортурам, але він усе переніс і з милості Божої залишився живий. Помер близько 780 р., у віці 104 років.
Божественну Літургію у Свято-Покровському храмі с. Плішивець, а напередодні вечірнє богослужіння звершив протоієрей Роман Височанський
Після читання Євангелія: Лк. 14:16-24 (зач. 85 – про десять прокажених) . 6:17-23 (зач. 24 ); Вмц.: Мк. 5:24-34 (зач. 21) настоятель виголосив проповідь.
За богослужінням співав парафіяльний хор під керівництвом монахині Соломії (Дюкаревої).