34-та неділя після П’ятидесятниці
…кто нарушит одну из заповедей сих малейших и научит так людей, тот малейшим наречется в Царстве Небесном; а кто сотворит и научит, тот великим наречется в Царстве Небесном
Мф. 5:19
31 січня 2021 року Свята Церква згадує пам’ять святого Афанасія, який народився в Олександрії; і мати віддала його в храм на служіння Богу. У 319 році патріарх висвятив його на диякона Олександрійської Церкви. У 325 році святитель Афанасій був на Нікейському Соборі, де виступав проти Арія.
У 326 році по смерті патріарха Олександра святитель Афанасій був обраний на Олександрійську кафедру. Єпископом Афанасій об’їжджав церкви, багато виступав, боровся проти аріан, писав, викривав їх, і повстали проти нього несправжні християни та наводили наклеп на нього.
Особливо старалися єретики і злі люди звинуватити святого Афанасія в тому, що він не слухає наказів імператора, не звертає уваги на його приписи, не беручи Арія в церковне спілкування, що він чаклун і чарівник, самі будучи явними чарівниками, і що за допомогою будь то мертвої руки, яка нібито належала клірику Арсенію, творить чари. Імператор наказав провести розслідування. Арсеній був кліриком, читцем, зробивши якусь провину, він довго переховувався, а коли ця чутка поширилася всюди, то співчуваючи уболіваючи серцем про те, що істина беззаконно перемагається брехнею, він таємно прийшов до самого Афанасія. Блаженний, радіючи прибуттю Арсенія, повелів йому до суду нікому не показуватися.
Тим часом противники Афанасія доклали ще нову брехню: підкупили одну безсоромну жінку сказати, що він зробив з нею беззаконня. Коли почався суд, була введена і ця жінка. З плачем довго скаржилася вона на святителя, якого ніколи не бачила і не знала, який він на вигляд. У той час один пресвітер Тимофій, стоячи з Афанасієм за дверима і все чуючи, обурився духом і, несподівано, з поспішністю став перед очима тієї наклепниці, як ніби він був сам Афанасій; він сміливо звернувся до неї: «Я чи зробив над тобою вночі насильство, як ти кажеш?» І вона ще з більшим безсоромністю заволала до суддів: «Сей, ця людина мій розбещувач і зловмисник проти моєї чистоти; він … » Судді розсміялися, побачивши розіграну комедію, і прогнали її. Але противники св. Афанасія, не заспокоїлися і стали звинувачувати його у вбивстві Арсенія, показуючи якусь страшну на вигляд мертву руку. Святий Афанасій терпляче слухав їх і мовчав, потім запитав: «Чи є серед вас, хто добре знав Арсенія? Хто з вас може підтвердити, чи дійсно це його рука? » І піднялися більшість неправедних суддів, підскочили і стали стверджувати, що дійсно це рука Арсенія. І тоді святитель відсунув фіранку, за якою стояв Арсеній, вивів його перед зборами і запитав: «А це хто стоїть перед вами? Ви сказали, що Арсенія немає в живих, це його рука». Та незважаючи явні докази, судді продовжували суд. І тоді святитель Афанасій, не виносячи несправедливості, вголос засвідчив всьому собору: «Згасла правда, потоптана істина, загинуло правосуддя, зникло у суддів законне розслідування і обережний розгляд справ!» Імператором же святитель був виправданий і посланий на свою Олександрійську кафедру.
46 років святитель Афанасій був єпископом міста Олександрії та багато раз виганяли з кафедри і повертався назад, тому що аріани, постійно шукали, як вбити святителя. Потім Господь покарав Арія і єретиків. І останнім часом свого життя святитель Афанасій жив у мирі і спокої, спочив у Господі 2 травня 373 року у віці 76 років.
В день пам’яті святителя, Божественну Літургію у Свято-Покровському храмі с. Плішивець звершив протоієрей Роман Височанський, а напередодні вечірню у цьому ж храмі. Після читання Євангелія Лк. 18:18–27 (зач. 91), Мф. 5:14–19, (зач. 11) виголосив проповідь на слова: “учи́телю благі́й, что́ сотвори́в, живо́т вѣ́чный наслѣ́дствую?“. Юнак цей бажав істинного вічного життя і любив його, як говорить Іоанн Златоуст, але одержимий був сильною пристрастю, сріблолюбством. Скорбота юнака показує, що він був людиною з добрими намірами і при великому багатстві йому хотілось і жити вічно. Але щоб отримати духовне багатство для вічного життя, як вказує йому Господь,потрібно відсікти надію на земне багатство, бо “удо́бее бо е́сть велбу́ду сквозе иглине у́шы проити́, не́же бога́ту в ца́рствiе Бо́жiе вни́ти.”
Протоієрей Роман Височанський відслужив молебен з читанням акафісту пророку Іллі у Іллінському храмі с. Великі Будища та виголосив проповідь.
Настоятель відслужив молебний спів також у Свято-Троїцькому храмі с. Книшівка.