Четвертий тиждень Великого Посту. Благовіщення.
02.04.19 року в Іллінському храмі с. Великі Будища настоятель протоієрей Роман Височанський звершив чин маслособорування.
04.04.19 року в Свято-Покровському храмі с. Плішивець архімандрит Венидикт (Малета) в співслужінні протоієрея Романа Височанського та ієродиякона Гурія (Ромаса) звершив чин маслособорування.
05.04.19 року в Іллінському храмі с. Великі Будища та в Свято-Троїцькому храмі с.Книшівка чин пасії звершив настоятель протоієрей Роман Височанський.
Цього дня в Іллінський храм с. Великі Будища була привезена ікона Божої Матері “Всецариця”, яку подарував протоієрей Владимир Журавель настоятель Свято-Покровського храму с. Сари.
Чин пасії в Свято-Покровському храмі с. Плішивець звершив архімандрит Венидикт (Малета) в співслужінні протоієрея Романа Височанського та ієродиякона Гурія (Ромаса).
06.04.19 року Свята Церква відзначає Предпразднство Благовіщения Пресвятої Богородиці. Божественну Літургію в Свято-Покровському храмі с. Плішивець звершив протоієрей Роман Височанський в співслужінні ієродиякона Гурія (Ромаса). Після читання Євангелія Мк. 7:31-37 (зач. 31) протоієрей Роман Височанський виголосив проповідь. в якій звернув увагу, що Господь зцілюючи “глуха и гугнива” відводить його в сторону від народу і там говорить слово “еффафа́, е́же е́сть разве́рзися”. В більшій частині це є ми , бо перед Богом приходимо глухі бо не чуємо звуку церковного дзвону не чуємо проповіді церковної, не читаємо і не чуємо Священного Писання. Хотілося щоб від серця до серця переходило з любов’ю Слово Господнє, щоб ми розуміли про що говориться. Щоб слово”еффафа́, що означає разве́рзися” нас майже не стосувалося, бо нам і так відкртилося і відкрилося давно 2 тисячі років тому відкрилося Слово Господнє яке проспівали Ангели:”сла́ва в вы́шних Бо́гу, и на земли́ ми́р, во человецех благоволе́ние.” , щоб ми зрозуміли що ми від Бога вийшли і до Нього йдемо. Він нас покликав з “небытия”, щоб покликати в вічність. А ми затикаємо вуха і закриваємо очі, щоб не почути Слово Господнє. Можливо хоча б в Великий піст не один раз, а хоча б разів десять за піст сходимо в храм, почитаємо псалтир, Новий Завіт, Старий Завіт, щоб зрозуміти, що той народ, який очікував на прихід Хреста не зміг його дочекатись, а ті які дочекались – неповірили, а ті які повірили нам передали ту Віру, а ми її незберігаємо. Усі майже вісім тисячоліть від створення світу народ шукає Бога, і одночасно втікає коли Господь гукає конкретного заблудлого. Звертаюся до вас які ходять регулярно і до тих хто прийшов раз в Піст словами Господа”Розверзися” ум який сприйме Нове Євангліє. АМІНЬ.
07.04.19 року БлаговіщенняПресвятої Богородиці.
“Ныне настала радость для всех!“- вигукує в день свята святитель Андрей Критский в” Слові на Благовіщення Пресвятої Богородиці” і продовжує пояснювати глибину сьогоднішнього торжества та причину тієї радості, яка винагороджує за :”прежнюю скорбь: предстал Вездесущий, чтобы все исполнить радости. Но как Он предстал? – Не с телохранителями, не в сопровождении воинств Ангельских, не с пышностью и шумом: но тихо и безмятежно, чтобы укрыть Свое шествие от князя тьмы и чтобы, благоразумною хитростию уловив змия и посмеявшись над бдительностию того Ассирийскoго дракона, который поработил себе благородство природы человеческой, – исхитить у него добычу. Неизреченное великое милосердие Его не хотело видеть потери такого творения, каков человек, для которого Он распростер свод небесный, утвердил землю, разлил воздух, образовал море, устроил все видимое создание. Поэтому является Бог на земле, Бог с небес, Бог между человеками, Бог во чреве Девы – Тот, которого не вмещает вся вселенная. Теперь природа человеческая начинает предвкушать радость и получает начало обожения; теперь отвергнув от себя обманчивое богатство греха, она уневещивается Творцу; теперь первоначальный состав наш принимает новый вид, и состаревшийся мир отлагает ветхость – плод греха. «Да радуется небо свыше, и облацы, да кропят правду» (Ис. 45, 8), «да источают горы сладость и холмы веселие, яко помилова Бог люди Своя» (Ис. 49, 13). Ныне таинство, запечатленное прежде всех веков, открывается и все получает во Христе возстановление. Ныне всемогущая сила Зиждителя вселенной приводит в окончательное исполнение совет, держанный Им о сотворении мира, дабы разрушить совет, начальником злобы издревле против нас составленный. Посему-то ликуют Ангелы, сорадуются человеки и весь обновляемый мир приходит в себя. Какой ум, какой язык выразит все это? Ни слово изречь, ни слух принять это не в силах. Итак мы справедливо совершаем настоящее торжество с веселием и радостию, празднуя совершеннейшее воспринятие (Господом) нашего смешения.
Но что ж это за торжество и каково оно? Оно – радость всей твари и возстановление (нашего) рода. Ныне благовестие радости, свидетельство человеколюбия Божия, радостная проповедь о спасении всего мира. Откуда, от кого и кому? – С небес, от Бога, к Деве, обрученной мужу. Кто эта Дева? Кто этот муж? Какие им имена? Деве – Мария, а мужу – Иосиф: оба от рода Давидова. Кто исполнитель божественных повелений, и откуда он приходит? Архангел Гавриил, свыше посланный для служения чуду: таинство удивительнейшее в сравнении со всем, достойным удивления, возвестить должен был служитель Вышнего, слетев с горних стран на землю. Что же именно? Снисшествие Господа, несказанное явление Его смотрения о нас, обнаружение и подтверждение божественного совета и предведения, хотя от вечности сокровенного. Но где, когда и для чего? – В Назарете Галилейском городе, в месяц шестой после того, как Иоанн зачат, чтобы этот возвестил о воплощении грядущего Господа. Итак, Гавриил, слетев с горних обителей в земные страны, предстал в Назарете и, пришед к Деве, кротко объявил Ей о неизреченном смотрении Божием. В этом-то и состоит таинство примирения Бога с человеками. Вот и предмет настоящего торжества – соединение Бога с человеками, обожение воспринятой Им природы, обновление образа нашего, перемена состояния нашего на лучшее, возвышение и восхождение наше на небеса. Посему все ныне преисполнено радости, и все умные чины небесных сил вступают с нами в союз при нашем примирении с Богом: им приятны возвращение наше к Богу, переход и восхождение к лучшему состоянию, потому что они весьма сострадательны и любвеобильны, почему и посылаются на служение для тех, которые должны «наследовать спасение» (Евр. 1, 14). Итак все днесь да веселится, природа да взыграет! Ныне отверзается небо, и земля невидимо приемлет Царя всяческих. Назарет, соревнуя Едему, в недро свое приемлет насадителя Едема; Отец миросердия человеческую нищету обручает единственному и единородному Сыну Своему, Гавриил служит таинству и взывает к Деве: “радуйся!” (Лук. 1:28), чтобы дщерь Адама, происшедшая от племени Давидова, возвратила собою ту радость, которую потеряла праматерь. Ныне Отец славы, сжалясь над родом человеческим, милостивым оком взирает на растленное в Адаме естество. Ныне Податель милосердия открывает нам бездну всеблагих щедрот Своих и изливает на естество наше Свою так обильную милость, как обильна вода, наполняющая моря. Тому, из которого, чрез которого и в котором все существует, надлежало преложить на милость древний приговор проклятия против нас, славою своею прославить обезславленное в Адаме естество наше и истиною разрушить тот лукавый совет отца лжи, последствием которого было первое преступление, т. е. падение Адамова рода.
Об этом-то великий между царями Богоотец Давид пророчественно воспел: «милость и истина сретостеся, правда и мир облобызастася» (Псал. 84, 11). Говоря так, не разумеет ли он милость, которую, по благоволению Отца, явил к нам Сын – Податель милости, из сожаления к нам сделавшийся подобным нам во всем, исключая грех, чтобы изгладить преступление наше, возставить нас от падения и разрушенное снова исправить? Что такое истина, как не то, что Его явление людям не было каким-либо призраком? Не вид только человеческий, как некоторые говорят, Он принял на Себя; но движимый человеколюбием и снисходя к человекам, Непостижимый, по самой истине, усвоил Себе существо человеческое и обожил в Себе воспринятую Им общую нашу природу. Его смотрение не было призраком: так как Он, при неизменяемости Своего Божества, имел истинное тело.”
Святитель Феофан Затворник в “Мысли на каждый день года” з іншого боку показує величезне значення Благовіщення:
“Благовещение и установление таинства Тела и Крови. Какое сочетание! Мы причащаемся истинного Тела и истинной Крови Христовых, – тех самых, которые в воплощении приняты от пренепорочных кровей Пречистыя Девы Богородицы. Таким образом, в воплощении, совершившемся в час благовещения, положено основание таинству Тела и Крови. И ныне это приводится на память всем христианам, чтобы, помня то, чтили Пресвятую Богородицу истинною материю своею, не как молитвенницу только и ходатаицу, но и как питательницу всех. Дети питаются молоком матери, а мы питаемся Телом и Кровию, которые от Пресвятой Девы Богородицы. Питаясь так, мы пьем существенно млеко из грудей Ее.“
Божественну Літургію Василія Великого в Свято-Покровському храмі с. Плішивець, а напередодні вечірнє Богослужіння в Свято-Покровському храмі с. Плішивець звершив архімандрит Венидикт (Малета) в співслужінні протоієрея Романа Височанського та ієродиякона Гурія (Ромаса). Після читання Євангелія Мк. 9:17-31 (зач. 40), Лк. 1:24-38 (зач. 3) протоієрей Роман Височанський виголосив проповідь на слова святкового Євангелія та нагадав, що до кінця посту залишилось два тижні і ті хто з самого початку посту не почув слова Євангельські про покаяння, не зрозумів прощену неділю і неділю торжества Православія, хто не стояв на колінах в Неділлю Хрестопоклонну може зараз зрозуміє, що є можливість спастись, є можливість боротись з гріхом- постом і молитвою і можливість зараз почати і поститися і молитися. Царство небесне нудиться і той хто сам нуждається в ньому приходить і бере його. Так будемо, як ті, що нуждаються в Царстві небесному. Тобто йти і просити, як батько в сьогоднішньому Євангелії за сина, і покорятися, як Богородиця “Се, Раба Господня; да будет Мне по слову твоему”.І тоді на нас збудеться слово Євангельське, яким Господь у всіх нас вселяє надію однаково, говорячи: “Поселюсь серед них і ходитиму, і буду їм Богом, а вони будуть народом Моїм!”
По звкінченні богослужіння архімандрит Венидикт (Малета) привітав всіх зі святом та виголосив проповідь.
Цього ж дня протоієрей Роман Височанський відслужив молебен в Свято-Троїцькому храмі с.Книшівка.