Седмиця 9-та по П’ятидесятниці

14 серпня 2019 року свято Винесення чесних древ Животворящого Хреста Господнього (медовий Спас) і в день пам’яті святих мучеників Маккавеїв.

У грецькому часослові 1897 роки походження свята Винесення чесних древ Животворящого Хреста Господнього пояснюється так, що через хвороби, які дуже часто бували в серпні, спрадавна утвердився в Константинополі звичай зносити Чесне Древо Хреста на дороги і вулиці для освячення цих місць і в відвернення хвороб. Напередодні свята, виносячи його з царської скарбниці, покладали в Великій церкві в честь Святої Софії – Премудрості Божої. З цього дня і далі до Успіння Пресвятої Богородиці, творили літії по всьому місту, а потім Чесне Древо Хреста пропонували народу для поклоніння.”

Про святих мучеників Маккавеїв у 2-й Книзі Макавеїв, що входить до складу Біблії. Святі мученики Маккавеї: Авим, Антонін, Гурій, Єлеазар, Евсевон, Адим і Маркелл, мати їх Соломония і вчитель їх Єлеазар постраждали в 166 році до Різдва Христового від нечестивого сирійського царя Антіоха Єпіфана. Дев’яностолітній старець – законовчитель Єлеазар, з твердістю пішов на муки і помер в Єрусалимі. Таку ж мужність показали учні святого – сім братів Маккавеїв і їх мати Соломония. Вони безстрашно визнавши себе послідовниками Істинного Бога, відмовилися принести жертву язичницьким богам. Всі сім братів, були віддані жахливим катуванням на очах у їх матерії. Після смерті всіх дітей свята Соломонія, стоячи над їхніми тілами, здійняла руки з вдячною молитвою Богу і померла.
 Подвиг святих семи братів Маккавеїв надихнув Іуду Маккавея, і він підняв повстання проти Антіоха Єпіфана і з допомогою Божою здобув перемогу, очистивши Єрусалимський храм від ідолів.

Цього святкового дня Божественну літургію в Свято-Покровському храмі  звершив архімандрит Венидикт (Малета) в співслужінні протоієрея Романа Височанського та ієродиякона Гурія (Ромаса).

Протоієрей Роман Височанський відслужив о 8 годині молебний спів з освяченням меду у каплиці Олексія Чоловіка Божого с. Тимофіївка ( дивитись ФОТО ТУТ), а по закінченні Літургіїї та молебну у Свято-Покровському храмі звершив молебни у Іллінському храмі с. В.Будища, потім у каплиці  Георгія Побідоносця с. Броварки та у Свято-Троїцькому храмі с. Книшівка і накінець у каплиці Архістратига Михаїла с. Дучинці. По закінченні молебнів настоятель виголосив проповіді, та привітавши вірян зі святом, пояснював його походження і розповідав про мужність в стоянні за віру семи отроків Маккавеїв.

В суботу 17 серпня 2019 року протоієрей Роман Височанський відслужив молебний спів перед початком навчання у Іллінському храмі с. В.Будища. В проповіді побажав, щоб ми незважаючи на вік 5, 10 чи 60 років були тими дітьми які є спадкоємцями Царства Божого. Щоб ми на зле були, як дiти, а розумом, мудрістю були, “як змії, і прості, як голуби »(Мф.10: 16). По закінченні молебну відслужили літію по загиблому в АТО односельцю Миколі Прудію. Подивитись ФОТО.

18 .09.2019. року У дев’яту неділя після свята Святої Трійці  Свята Церква святкує Предсвято Преображення Господнього та згадує мученика Евсигнія, в часи царювання святого Костянтина Великого він був свідком явлення на небі зоряного Хреста, що віщував перемогу та в 362 році у 110 річному віці постраждав за віру Христову. Божественну літургію, а напередодні вечірнє Богослужіння в Свято-Покровському храмі  звершив протоієрей Роман Височанський в співслужінні ієродиякона Гурія (Ромаса). Після читання Євангелія Мф. 14:22-34, (зач. 59).  Мф. 21:18-22, (зач. 84) настоятель виголосив проповідь. Ми співробітники Божі, Божий дім. Мудрий будівничий, пильнує, як будує і яку основу поклав. Бо ніхто не може покласти іншої основи, окрім покладеної, а вона Ісус Христос. Але один будує і золота чи срібла інший із каменю, а інший з соломи та з кожного спитається хто, як будував. Все будується на власній вірі, як віримо то так з нами і стається. Якщо ми уподібнилися тій смоківниці про яку говориться в сьогоднішньому Євангелії, то наша віра нічого не варта. Тому, що фігове дерево (інжирне дерево), яке виросло при дорозі було вже покрите листям, але плодів на ньому Господь не знайшов. Справа в тому, що плоди на смоківниці з’являються перш листя або одночасно з ними, так що і на цій плоди повинні були бути. Їх однак не було. Ось так часто і ми. Зовні ніби робимо все вірно вичитуємо довге правило, вистоюємо богослужіння в храмі і навіть подаємо милостиню і допомагаємо іншим, але при цьому ніякого плоду духовного не приносимо. Бо подаючи та допомагаючи осуджуємо навіть того кому подаємо, перебуваючи в храмі думками в господарстві своєму забувши, що «Храм Мой храм молитвы наречется», вечірнє і ранкове правило читаємо без уваги ,забуваючи що і для чого читаємо. Господь в Євангелії сьогодні говорить “і все, чого ви в молитві попросите з вірою, то одержите” і навіть якщо “цій горі ви скажете: Порушся та кинься до моря, – буде”. Все відбувається по вірі. Таку міцну віру мав апостол Петро. Один із тих який з початку йшов за Христом і до кінця. Який і відрікся і падаючи піднімався регулярно, знаючи, що наріжний камінь віри є Христос. Він бачить Господа, який в четверту стражу, з третьої години до п’ятої, тобто перед світанком, коли найбільше хочеться спати, йде по морю. В кораблі учні подумали, що привид, але Господь каже: “Заспокойтесь, це Я, не бійтеся.” Апостол Петро, щоб впевнитись, що то Господь, з викликом говорить: “Господи! якщо це Ти, звели, щоб прийти до Тебе по воді.” Господь каже :”Іди”. І з вірою апостол іде по морю, але закрався сумнів, як же такий вітер великий, такі хвилі і в цей момент починає тонути. Рибак, який думається, плавати умів дуже добре починає тонути, його маловір’я веде в безодню. Спасає лише одне – молитва: «Господи! Спаси мене.” Будемо будувати своє життя на наріжному камені який є Христос, будемо будувати з чистотою серця, будемо з ревністю стояти, а падаючи підніматись словами, які сказав чоловік далекий від віри: “Вірую, Господи! допоможи моєму невірству” (Мк. 9, 24). ПОДИВИТИСЬ ФОТО