Cедмиця 11 після П’ятидесятниці.
Взбра́нной Воево́де победи́тельная,/ я́ко изба́вльшеся от злых/ прише́ствием Твоего́ честна́го о́браза, Влады́чице Богоро́дице,/ све́тло сотворя́ем пра́зднество сре́тения Твоего́ и обы́чно зове́м Ти́:// ра́дуйся, Неве́сто Неневе́стная.
Кондак
Му́ченицы Твои́, Го́споди,/ во страда́ниих свои́х венцы́ прия́ша нетле́нныя от Тебе́, Бо́га на́шего:/ иму́ще бо кре́пость Твою́,/ мучи́телей низложи́ша,/ сокруши́ша и де́монов немощны́я де́рзости./ Тех моли́твами// спаси́ ду́ши на́ша.
Тропар, глас 4
08 вересня 2024 року Свята Церква вшановує Стрітення Володимирської (Києво-Вишгородської) ікони Пресвятої Богородиці (1395), а також пам’ять Мчч. Адріана та Наталії (305–311).
Божественну Літургію, а напередодні вечірнє богослужіння в Свято-Покровському храмі с. Плішивець звершив протоієрей Роман Височанський, після читання Євангелія Мф. 18:23-35 (зач. 77 – про злого боржника).; Богородиці: Лк. 10:38-42,11:27-28 (зач. 54) настоятель виголосив проповідь.
- Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
- (Мф. 18:23-35)
- Притчу про двох боржників Господь підсумував такими словами: “Так і Отець Мій Небесний учинить з вами, якщо кожен з вас не простить від серця свого братові своєму провин його” (Мф. 18:35). Здається, так небагато потрібно: прости і будеш прощений; а коли прощений, то і в милість прийнятий; а коли в милість прийнятий, то став учасником у всіх скарбах милості. Отже, тут і спасіння, і рай, і вічне блаженство. І таке велике надбання за таку малу річ, що простимо!.. Так, мала річ, але для самолюбства нашого немає нічого важчого, як прощати. Ненавмисну якусь неприємність, таємно заподіяну нам, так щоб ніхто не бачив, ми ще, мабуть, пробачимо; але трохи щось чутливіше, та при людях, хоч не проси: немає прощення. Бувають обставини, що хочеш не хочеш, а висловити незадоволення не можна, — і мовчиш: але язик-то мовчить, а серце говорить і будує злі плани. Піднімися неприємність ще на одну лінію — і втриматись не можна: ні сором, ні страх, ні втрати, ніщо не втримає. Закипіла самість робить людину немов божевільною, і той, хто піддався їй, починає городити дурниці. До такого нещастя найбільше бувають схильні люди не якісь там, а щобільше цивілізовані, то чутливіші до образ, то менше прощають. Зовні стосунки іноді все ще залишаються гладкими, але всередині рішучий розлад. А тим часом Господь вимагає, щоб прощали від щирого серця.
- (Лк. 10:38-42,11:27-28)
- “Марія ж обрала благу частину” (Лк. 10, 42). Успіння Божої Матері представляє благий кінець цього обрання. Сам Спаситель в успінні Її прийняв у руки Свої Її душу. Того ж сподоблялися і багато святих; теж зустрічають у різних видах і ступенях і всі виборці благої частини. У час обрання упованням тільки передбачається цей кінець, а в деякій мірі навіть передчувається; але потім труди, боротьба і примуси слідують одні за одними і затьмарюють обраний шлях. Дороговказною зіркою залишається благий кінець благої частини. Це те саме, що вдалині світиться вогник для подорожнього, захопленого темрявою. Надія – збуджувач енергії та підтримувач терпіння і сталості в розпочатому, а сама вона міцна вірою. По вірі обирають, сподіванням бувають твердими в обранні, а терпінням досягають благого кінця.
За богослужінням молилися за владу, воїнство, збереження всіх людей, мир в Україні, а також про милість Божу до всіх і співав парафіяльний хор під керівництвом монахині Соломії (Дюкаревої).
Також, цього ж дня, протоієрей Роман Височанський звершив молебень у Іллінському храмі с. Великі Будища та в Свято-Троїцькому храмі с.Книшівка та виголосив проповідь.