20-тий і 21-ший тиждень після П’ятидесятниці
28.10.19 року відслужили молебний спів з читанням акафісту перед іконою Божої Матері “Спорительница хлебов» у храмі Олександра Невського с. Плішивець .
02 листопада 2019 року в Дмитрівську суботу Божественну літургію в Свято-Покровському храмі с. Плішивець, а напередодні парастас на вечірньому Богослужінні, звершив архімандрит Венидикт (Малета) в співслужінні протоієрея Романа Височанського. По закінченні Літургії архімандрит Венидикт (Малета) в співслужінні протоієрея Романа Височанського звершили панахиду.
Цього ж дня протоієрей Роман Височанський відслужив панахиду в каплиці Олексія Чоловіка Божого в с. Тимофіївка, в Іллінському храмі с. Великі Будища, у каплиці Георгія Побідоносця с. Броварки та у Свято-Троїцькому храмі с. Книшівка.
03 листопада 2019 року Свята Церква згадує прп. Іларіона Великого (371-372),який народився с. Тавафа поблизу міста Гази в Палестині в 291 році, і у віці 15 років, увірувавши в Господа нашого Ісуса Христа, він прийняв святе хрещення та пішов у пустелю до св. Антонія де уважно слухав його промови, які вказували йому шлях до досконалості та придивлявся до рівноангельського життя його: старанних і частих молитв, рукоділля і постійнії праці, посту і стриманості, любові до ближніх, безкорисливості і інших подвигів чернечого життя. Прийнявши благословення від преподобного Антонія, він повернувся на своєю батьківщину, і, не знайшовши батьків в живих, розділив своє майно на дві частини: одну він дав родичам, іншу жебраком, собі ж не залишив нічого.
Звільнивши, таким чином, себе від марних клопотів, Іларіон пішов в пустелю, яка була на відстані семи верст від Маіюми Газької, і оселився там між морем і озером. У тій пустелі жили розбійники, і деякі знайомі радили йому піти звідти, щоб не потрапити в їх руки і не бути вбитим. Але преподобний не боявся тілесної смерті, бажаючи позбавитись лише від смерті духовної.
І преподобний почав жити там в постійній молитві і пості. Їв він не більше п’ятнадцяти смокв в день – і то після заходу сонця, а одягом йому була волосяниця та коротка шкіряна мантія, дана йому преподобним Антонієм. Перебуваючи в постійній боротьбі з нечистими помислами, які бентежили розум і розпалювали плоть, та перемагаючи їх важкою працею, постом і старанною молитвою преподобний став світильником у тій пустині. Люди почали приходити до нього за допомогою і багато чудес бачили, а преподобний Антоній, почувши про Іларіона і про чудеса його, радів духом і часто писав до нього.
По всій Палестині почали виникати монастирі з благословення святого Іларіона, і всі ченці приходили до нього, щоб почути його повчальне слово. І він всіх наставляв на шлях порятунку.
Одного разу братія прохали його відвідати примножені його молитвами і благословенням монастирі, затвердити їх і дати їм статут чернечого життя. Коли він зібрався в дорогу, до нього зібралося безліч братів, близько трьох тисяч, котрі йшли за ним, насолоджуючись його солодкими повчаннями. Обходячи монастирі і відвідуючи братію, святий зробив безліч чуд. У одного брата, який відрізнявся гостинністю, був свій виноградник, від якого він всякий рік мав близько ста мір винограду. Він з любов’ю прийняв святого Іларіона і благав братію зайти до нього в виноградник і нарізати собі грон, скільки хто захоче, оскільки виноград уже дозрів. Кожен нарізав собі скільки хотів; братів же було, як сказано вище, близько трьох тисяч. Бачачи таку любов брата того, преподобний благословив його виноградник, і в тому році брат зібрав зі свого виноградника більше трьохсот мір винограду. Так благословення преподобного збільшило родючість виноградника за гостинність брата. Інший же брат, скупий і жорстокий, побачивши святого з його духовним стадом, приставив до свого виноградника сторожа, щоб хто-небудь не зірвав собі хоча б однієї кисті; сторож кидав в братію камінням, кажучи, щоб ніхто не наближався до виноградника, так як він чужий. Цей брат позбувся благословення святого і зібрав дуже мало винограду, та й той був кислий.
Переходячи з однієї обителі в іншу, преподобний Іларіон стверджував в них строгий подвижницький спосіб життя. За сім років до кончини († 371-372) преподобний Іларіон оселився на Кіпрі, де трудився в безлюдному місці, а ж поки Господь призвав його до Себе.
Божественну літургію в Свято-Покровському храмі с. Плішивець, а напередодні вечірнє Богослужіння, звершив архімандрит Венидикт (Малета) в співслужінні протоієрея Романа Височанського.
04.11.19 року в день святкування Казанської ікони Божої Матері молебний спів у Свято-Покровському храмі с. Плішивець звершив протоієрей Роман Височанський.
06.11.19 року на вшанування ікони Божої Матері “Всіх скорботних Радість” (1688) настоятель відслужив молебні з читанням акафісту у Іллінському храмі с. Великі Будища та у Свято-Троїцькому храмі с. Книшівка.
09.11.19 року в день пам’яті прп. Нестора Літописця, Печерського, (1114) Божественну Літургію в Свято-Покровському храмі с. Плішивець, а по закінченні Панахиду звершив архімандрит Венидикт (Малета) в співслужінні протоієрея Романа Височанського та ієродиякона Гурія (Ромаса).
10.11.19 року року Свята Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Іова, ігумена і чудотворця Почаївського В цей день, у 1651 році, закінчилося земне життя цього великого подвижника, хранителя православної віри і сосуда Духа Святого. Про його святість засвідчили нетлінні мощі, які були віднайдені вже у 1659році. Також цей день святкуємо і представлення Свт. Димитрія, митр. Ростовського (1709), який народився в містечку Макарів, поблизу Києва грудні 1651 року. Завдяки цьому світильнику Церкви ми маємо описані житія дуже багатьох святих. З його натхненних праць і проповідей багато поколінь богословів черпають духовні сили для творчості і молитви. Для всіх православних християн він є прикладом святого, аскетичного, безкорисливого життя. Святитель Димитрій Ростовський описав і житіє великомучениці Параскеви, названої П’ятниці (III), яку цього дня вшановує Церква Православна закінчивши словами: «Святая же и чистая душа великомученицы Параскевы отошла к Господу, и от честных ее мощей подавались многие исцеления болящим, во славу Господа нашего Иисуса Христа, Емуже со Отцем и Духом Святым да будет честь и поклонение во веки, аминь.»
Великомучениця Параскева народилася в місті Іконії у Малій Азії. Батьки її особливо шанували п’ятницю, коли на Хресті постраждав Господь Ісус Христос. На честь цього дня вони і дочку свою назвали П’ятницею (по-грецьки Параскева).Вона рано осиротіла. Досягнувши повноліття, Параскева прийняла обітницю дівоцтва і дбала про поширення віри Христової серед язичників.
У 300 році прийшов в місто воєначальник імператора Діоклетіана, якому було доручено знищити християн. Параскева відмовилася принести жертву ідолам і за це була піддана катуванням. Її повісили на дереві і терзали тіло залізними цвяхами і потім вкриту ранами і ледь живу кинули до в’язниці. Та Бог не залишив святу діву і чудесно зцілив її. Злісний мучитель не покаявся цим дивом і продовжував мучити святу Параскеву, наказавши повісити на дереві і палити смолоскипами. Нарешті їй відсікли мечем голову. Християни поховали тіло святої Параскеви. Від мощей великомучениці подавалися зцілення хворим.
Божественну Літургію, а напередодні вечірнє богослужіння в Свято-Покровському храмі с. Плішивець звершив архімандрит Венидикт (Малета) в співслужінні протоієрея Романа Височанського та ієродиякона Гурія (Ромаса). Після читання Євангелія (Луки 8:26-39) про Гадаринського біснуватого настоятель виголосив проповідь. Також по закінченні розповів житіє великомучениці Параскеви та побажав щоб мали віру тверду і непохитну, стояли за Православну віру до кінця, а для укріплення і розуміння призвав: «читайте регулярно священне писання Євангеліє і Старий Заповіт, читайте учення Святих Отців». Привітав з недільним днем і побажав ангела охоронителя.