19 тиждень після П’ятидесятниці
В суботу на 19 -му тижні після П’ятидесятниці свята Церква згадує принесення в Москву в 1648 році Іверської ікони Божої Матері.
Божественну літургію в Свято-Покровському храмі с. Плішивець, а напередодні вечірнє Богослужіння, звершив архімандрит Венидикт (Малета) в співслужінні протоієрея Романа Височанського. Після читання Євангелія Лк. 10:38-42, 11:27-28 (зач. 54), Лк. 6:1-10, (зач. 22) настоятель храму виголосив проповідь.
По закінченні Літургії архімандрит Венидикт (Малета) в співслужінні протоієрея Романа Височанського звершили панахиду.
Цього ж дня протоієрей Роман Височанський відслужив панахиду в Іллінському храмі с. Великі Будища та у Свято-Троїцькому храмі с. Книшівка.
27 жовтня 2019 року Свята Церква святкує Пам’ять святих отців VII Вселенського Собору (787)
Святі отці VII Вселенського Собору зібрали церковний досвід шанування святих ікон з перших часів, обгрунтували його і сформулювали догмат про іконошанування на всі часи і для всіх народів, які сповідують Православну віру. Святі отці проголосили, що іконошанування – це законоположення і Передання Церкви, воно направляється і надихається Святим Духом, що живуть в Церкві. Зображальність ікон нерозлучна з євангельським оповіданням. І те, що слово євангельське повідомляє нам через слух, то ж саме ікона показує через зображення.
Вечірнє богослужіння в Свято-Покровському храмі с. Плішивець служив протоієрей Роман Височанський. Божественну літургію в святковий день звершив архімандрит Венидикт (Малета) в співслужінні протоієрея Романа Височанського. Після читання Євангелія Лк. 8:5-15 (зач. 35), Ин. 17:1-13 (зач. 56) настоятель храму виголосив проповідь на слова євангельські та на закінчення розповів про значення VII Вселенського Собору, отців якого сьогодні вшановуємо і розповів про життя преподобного Ніколи Святоші, мощі якого перебувають в Києво-Печерській лаврі.
Преподобний Нікола був перший з російський князь, яий прийняв чернецтво. Він терпляче переносив докори своїх братів за рішучість вести життя безмовного послушника. Не вкушав він нічого іншого, крім малої кількості загальної монастирської їжі на трапезі. Лікар преподобного, Петро, доводив князю-подвижнику, що подвиг такого послуху зашкодить його здоров’ю. Часто траплялося, що коли цей блаженний князь занедужував, працюючи на послухові, тоді лікар Петр, дізнавшись про те, готував йому ліки, щоб вилікувати його недугу — гарячку або водяну порчу крові, але завжди, перш ніж він приходив з ліками, Божою допомогою князь видужував і нізащо не дозволяв себе лікувати.
Одного разу трапилося, що розболівся сам лікар, і послав до нього блаженний, кажучи: «Якщо не будеш приймати ліки, скоро видужаєш, а якщо не послухаєш мене, багато постраждаєш». Той же, вважаючи себе досвідченим лікарем, не послухався, але випив приготовані ліки і, бажаючи позбутися хвороби, ледь не позбувся життя. Потім він видужав молитвою святого. Знову розболівся іншим разом цей лікар, блаженний послав до нього з такою обіцянкою: «На третій день видужаєш, якщо не будеш лікувати себе». Лікар, покараний за перший непослух, послухався блаженного і, по слову його, в третій день видужав.
Покликав блаженний зціленного і сказав йому: «Петр, тобі потрібно постригтися в ангельський образ і працювати Господу і Його Пречистій Матері в цьому монастирі замість мене, тому що я через три місяці відійду від цього світу».
Тоді лікар, за порадою блаженного, постригся в чернечий образ і провів три місяці, безперестанку вдень і вночі проливаючи на молитві сльози. Блаженний, втішаючи його, сказав: «Брат Петр, чи хочеш, щоб я взяв тебе з собою?» Той же з плачем відповідав: «Хочу, щоб ти дозволив мені померти за тебе, а ти залишайся тут і молися за мене». Сказав йому блаженний: «Дерзай, брат, і будь готовий; через три дні, за твоїм бажанням, відійдеш від цього життя».
Отож, Петр, причастившись Божественних і Животворящих Христових Таїн, коли настав час, приліг на одрі і віддав дух свій в руки Господа.
Після смерті ж лікаря блаженний князь Святоша подвизався тридцять років, не виходячи з монастиря.
Пройшовши різні послухи, преподобний Нікола наклав на себе обітницю мовчання. Коли святий отримував гроші, то вживав їх на прикрасу храму, на покупку книг (бо любив книжкове читання) або роздавав убогим. Святий Нікола був старанним миротворцем. У 1142 році він примирив чернігівських князів з великим князем Всеволодом.
Незабаром після кончини святого важко захворів його рідний брат князь Ізяслав. Ігумен обителі послав хворому волосяницю преподобного. Ізяслав надів її і зцілився.
Преподобний отче Ніколо, моли Бога за нас.