Неділя 18-та після П’ятидесятниці
У вівторок на 18 -му тижні після П’ятидесятниці 15.10.19 року Свята Церква прославляє сщмч. Кіпріана, мц. Іустини і мч. Феоктиста (304).
Священномученик Кипріан, свята мучениця Іустина і святий мученик Феоктист вбиті в Нікомидії в 304 році. В цей час правителем був імператор Діоклітіан, гонитель християн. На Кипріана та Іустину звели наклеп, посадили в темницю, потім веліли повісити святого і стругати йому тіло, а Іустину – бити по устах і очам. Після цього їх кинули в котел, але киплячий котел не завдав їм ніякої шкоди. Врешті-решт їх засудили на усічення мечем. А воїн Феоктист, бачачи невинну смерть мучеників, оголосив себе християнином і був страчений разом з ними.
У Свято-Покровському храмі с. Плішивець молебен з акафістом Священномученику Кипріану і святій мучениці Іустині звершив архімандрит Венидикт (Малета) в співслужінні ієродиякона Гурія (Ромаса), а у Іллінському храмі с. Великі Будища акафіст цим святим читав протоієрей Роман Височанський.
Після молебну настоятель Іллінського храму привітав прихожан зі святом та розповів про житія святих мучеників.
20 жовтня 2019 року прославляємо святих мучеників Се́ргія і Вакха.
Божественну літургію в Свято-Покровському храмі с. Плішивець, а напередодні вечірнє Богослужіння, звершив протоієрей Роман Височанський. Після читання Євангелія настоятель храму виголосив проповідь.
Заздрість корінь всякого зла. Джерелом і початком заздрості є гордість. Результатом заздрості гнів, роздратування, бажання зла, ворожнеча, ненависть, сварки, вбивства , брехня, наклеп і багато інших гріхів.
Пристрасть ця з’явилась давно. Із заздрісті денниця, Сатанаіл, світлий ангел, захотів стати як Бог. Із заздрості сатана, у вигляді змія, ввів у гріх праотців людства. Із заздрості Каїн убив Авеля. Ісав переслідував Якова. Цар Саул через заздрість до кінця життя втратив спокій і переслідував Давида.
Бачачи, що народ йде за Ісусом, бачачи чудеса зцілення, первосвященики почали заздрити Йому, а потім схопили та передали Понтію Пілату на розп’яття. Із заздрості учень стає зрадником.
В сьогоднішній день згадуємо святих мучеників Се́ргія і Вакха, які пострадали від заздрості. Вони жили в Римі при імператорі Максиміані, який призначив їх на високі посади у війську, бо любив їх, і не знав, що вони християни. Деякі, заздрячи їх високому становищу і царській до них любові, і бажаючи накликати на них ненависть і гнів царя, донесли йому, що Сергій і Вакх відмовляються від поклоніння ідолам, бо вони християни. За любові своєї до них, і не бажаючи сам передати їх на муки, Максиміан відіслав їх до східного ігемона Антіоха. Той був дуже жорстокою людиною і гонителем та мучителем християн; ігемонского сану він досяг через клопотання Сергія і Вакха перед царем і після того був відправлений на Схід.
Причитавши царську грамоту Антіох, просить святих: “Молю вас, не причиняйте собі такого зла, послухайте царя і принесіть жертву богам”. Святі відповіли: “Даремно ти хочеш промовою своєю спокусити нас: для тих, хто шукає небесного життя – і честь, і безчестя, і життя, і смерть – ніщо: бо для нас “…жизнь – Христос, и смерть – приобретение» (Філіп.1: 21).
Посадили святого Сергія в темницю, а Вакха, оголюючи розклали на землі і забили нещадно на смерть. Після цього Сергія Антіох звелів гнати перед своєю колісницею, взувши його в залізні чоботи, з гострими і довгими цвяхами на підошві, котрі пронизували ноги святого. Не змігши муками заставити Сергія поклонитись ідолам, Антіох засудив мученика на смерть.
Сьогоднішнє Євангеліє про воскресіння сина наїнської вдови. Лк. 7:11-16 (зач. 30). Думається, що і тут не обійшлося без заздрості.
При вході в місто Наїн Ісус Христос бачить сумне видовище: з воріт міста виносили для поховання тіло померлого юнака, «єдиний син у матері, і вона була вдова». Зглянувшись над нещасною матір’ю і сказавши їй: «Не плач», Він підійшов до відкритого гробу, в якому лежав померлий юнак, і, не звертаючи уваги на чисто обрядову постанову, доторкнувся до нього. При вигляді цього всі завмерли в очікуванні. Охоплені подивом, як це Він, всупереч забороні вченню старців, торкається до мерця, охоплені страхом носії зупинилися. І сказав: «Юнак, тобі Я наказую: Уставай». Цей голос, що проник в таємничу область смерті, потряс саме царство її. Мертвий встав і почав говорити. І Спаситель взяв його і «віддав юнака матері його». При вигляді цього всіх острах пройняв, і всі славили Бога.
На іншому схилі пагорба, на якому було розташоване м. Наїн, знаходилось місто, в якому колись пророк Єлисей воскресив сина вдови-матері ,яка гостинно прийняла його. А біля підніжжя цього пагорба стелиться розкішна рівнина, яка стала свідком найбільшої події знаменитого пророка Іллі, який довів істинність свого пророчого покликання великим дивом повернення до життя сина сарептської вдови.
Побачивши воскресіння Ісусом Христом сина Наїнської вдови, народ не міг не згадати про ці великі служителів істинного Бога. Але з історії вони знали, що хоча ці найбільші з пророків також повертали одиноким матерям померлих єдиних синів, робили вони це з зусиллям, з напруженою молитвою, між тим, як Христос зробив цю справу милосердя спокійно, миттєво, Своїм ім’ям, єдиним словом Своїм.
Воскресивши юнака Христос утверджує нас, що смерть не владна над людиною. Людина має владу над смертю.”Ось Я владу вам даю наступати на змій та скорпіонів, і на всю силу ворожу, і ніщо вам не зашкодить” (Лк 10:19).
Для нас теж Життя це Христос, а смерть надбання. Тому і не будемо заздрити один одному, будемо трудитись так, щоб інші сказали: “Ось людина гідна похвали та “не від людей, а від Бога” ( Рим.2:29 ). Не будемо заздрити, а будемо проповідувати, як Сергій і Вакх. Будемо любити Бога не страшучись нічого, ні заздрості, ні гніву, ні злоби, а тим більше смерті. Бо знаємо, що Христос Воскрес і ми отримали життя вічне. Амінь.