Богослужіння в 18 неділю по Пятидесятниці
Розповідь про сьогоднішніх святих розпочнемо з розповіді про їх матір – святу мученицю Софію. Ім’я Софія перекладається як Премудрість. В старозавітних притчах (Притч. 9, 1-2) говориться так, що “Премудрость созда себе Дом, и утверди столпов седмь; яви своя жертвенная”. Це треба розуміти так. Господь створив собі Дім на землі, це – Церква, Церква ж грунтується на семи стовпах, – це сім Таїнств, які всі ми приймаємо. «И яви своя жертвенная» -це те, що приніс в світ Господь наш Ісус Христос. Його страждання за нас це- «Жертвенная», те, що Він воскрес для того, щоб врятувати всіх нас, – це теж Жертва. І те, що Він сказав, що «не залишу вас сірих, а прийду до вас», – це теж Жертва. І те, що Він сказав, що «Я прийшов не для того, щоб погубити грішників, а для того, щоб врятувати», – це теж Жертва. Інакше, як премудрість не можемо назвати і матір Софію бо ось як пише Димитрій Ростовський про її настанови своїм донькам: “София утверждала их в вере день и ночь, поучая вдохновенными от Бога словами.
– Дочери мои возлюбленные, – говорила она, – ныне время вашего подвига, ныне настал день уневещения вашего бессмертному Жениху, теперь-то вы сообразно именам вашим должны показать веру твердую, надежду несомненную, любовь нелицемерную и вечную. Настал час торжества вашего, когда мученическим венцом вы будете венчаться с прелюбезным Женихом своим и с великой радостью войдете в пресветлый Его чертог. Дочери мои, ради сей чести Христовой не жалейте юной вашей плоти; не жалейте красоты вашей и молодости, ради Краснейшего добротою более сыновей человеческих, и ради жизни вечной не скорбите о том, что лишитесь сей жизни временной. Ибо ваш небесный Возлюбленный, Иисус Христос, есть вечное здравие, несказанная красота и жизнь нескончаемая. И когда тела ваши ради Него будут замучены до смерти, Он облечет их в нетление и раны ваши сделает светлыми, как звезды на небе. Когда красота ваша будет чрез муки за Него отнята от вас, Он украсит вас небесною красотою, коей глаз человеческий никогда не видел. Когда же лишитесь вы временной жизни, положив души за Господа своего, то Он наградит вас жизнью бесконечною, в коей прославит вас во веки пред Отцом Своим небесным и пред Его святыми ангелами, и все небесные силы нарекут вас невестами и исповедницами христовыми. Вас восхвалят все преподобные, о вас возвеселятся мудрые девы и примут вас в свое общение. Дочери мои дорогие! не давайте соблазнить себя прелестями вражьими: ибо, как я думаю, царь будет расточать вам ласки и сулить большие дары, предлагая вам славу, богатство и честь, всю красоту и сладость сего тленного и суетного мира; но вы не возжелайте ничего подобного, ибо всё сие, как дым исчезает, как пыль ветром разметается и как цвет и трава засыхает и обращается в землю. Не устрашайтесь, когда увидите лютые мучения, ибо, пострадав немного, вы победите врага и восторжествуете на веки. Верую в Бога моего Иисуса Христа, верую, что Он не оставит вас страждущих во имя Его, ибо Он Сам сказал: «Забудет ли женщина грудное дитя свое, чтобы не пожалеть сына чрева своего? но если бы и она забыла, то Я не забуду тебя» (Ис.49:15), неотступно Он пребудет с вами во всех ваших муках, взирая на ваши подвиги, укрепляя немощи ваши и уготовляя вам в награду венец нетленный. О, дочери мои прекрасные! вспомните мои болезни при рождении вашем, вспомните труды мои, в коих я вскормила вас, вспомните слова мои, какими я учила вас страху Божию, и утешьте мать вашу в ее старости вашим добрым и мужественным исповеданием веры во Христа. Для меня будет торжество и радость, и честь, и слава среди всех верующих, если удостоюсь я именоваться матерью мучениц, если я увижу ваше доблестное за Христа терпение, твердое исповедание Его Святого Имени и смерть за Него. Тогда душа моя возвеселится, и дух мой возрадуется, и старость моя подкрепится. тогда и вы будете воистину моими дочерьми, если, послушав наставления своей матери, будете стоять за Господа своего до крови и умрете за Него с усердием.
Выслушав с умилением такое наставление своей матери, девицы испытывали сладость в сердце и радовались духом, ожидая времени мучения как брачного часа. Ибо будучи святыми ветвями от святого корня, они желали всею душою того, к чему наставляла их премудрая их мать София. Они принимали к сердцу все ее слова и приготовляли себя к подвигу мученичества, как будто собирались в светлый чертог, ограждая себя верою, укрепляясь надеждою, и возжигая в себе огонь любви ко Господу. Ободряя и утверждая друг друга, они обещали матери своей все ее душеполезные советы осуществить с помощью Христа на самом деле.”
Після страждань мучениці Віра, Надія і Любов були усічені мечем, а їх мати Софія, забравши їх тіла та похоронивши на високому пагорбі, три дні ревно молилася Богові і сама спочила у Господі. Віруючі поховали її там же разом з дочками. Таким чином і вона не втратила з ними участі в Царстві Небесному і мученицького вінчання, бо якщо не тілом, то серцем своїм і вона страждала за Христа.
Так премудра Софія і життя своє закінчила премудро, принісши в Дар Святій Трійці трьох доброчесних дочок своїх Віру, Надію і Любов.
30 вересня 2018 року настоятель храму протоієрей Роман Височанський звершив Божественну Літургію в Свято-Покровському храмі с. Плішивець, а напередодні відслужив всенічне бдіння.
В день пам’яті святих мучениць Віри, Надії і Любові і матері їх Софії, після читання Апостола 1 Коринфянам 9:2-12 і Гал. II:16-20 (зач. 203) та Євангелія Матфея 18:23-35 і Мк. VIII:34 – IX, 1 (зач. 37) настоятель храму протоієрей Роман Височанський виголосив проповідь.
Віра ,надія, любов це три головні теологічні чесноти. Перша з них віра. Людина ділами закону не виправдається, але тільки вірою.
- А коли ми дізнались, що людина не може бути виправдана ділами Закону, але тільки вірою в Христа Ісуса, то ми ввірували в Христа Ісуса, щоб нам виправдатися вірою в Христа, а не ділами Закону. Бо жодна людина ділами Закону не буде виправдана!
Вірою оправдався Авраам, вірою оправдався Давид і Соломон, вірою в пустині Мойсей вчинив багато чудес і по вірі син Людський прийшов, щоб спасти погиблих адже кожен хто вірить перейде від життя до життя. А далі апостол Павел говорить, якщо ми будучи в вірі згрішили то це не означає, що Господь прийшов, щоб послужити гріху. “Зовсім ні!” каже апостол.
Господь прийшов для того, щоб показати нам путь спасіння. Сьогодні слухали Євангельську притчу про те, як господар судив раба, свого боржника, і бачимо, як Закон перестає діяти в вірі. Коли діє закон, то по закону боржник має повернути борг. А як діє віра – вона все прощає. Господар все прощає своєму боржнику. Але чоловік в своїй злобі, знаходить подібного собі, який винний йому зовсім мало в зрівнянні з його боргом перед Господарем, і не просто требує віддай, а прямо таки душить його, і незважаючи, що той просить потерпи мені, згідно з Законом сажає свого боржника в темницю. А оскільки сам став вимагати по Закону, то по закону судять і його. Адже ” … суд без милости не оказавшему милости”. (Иак. 2, 1–13). Господар каже, продати його і доки не відпрацює останнє з боргу доти йому не відпускати. Господь нам відпускає багато гріхів і прогріхів, а ми не можемо вибачити і саму малість, з за цього в нас в сім’ях сварки, чвари, скандали і теж на роботі і в державі і в усьому світі, тільки із за того, що не вміємо прощати. Христос на хресті каже ” Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!…”(Від Луки 23:34), архідиякон Стефан Первомученик теж молиться за тих хто його побиває камінням: “Не залічи їм, о Господи, цього гріха!” (Дії 7, 60) і багато святих моляться, щоб Господь простив прогріхи людські і свої. Молитва Єфрема Сиріна так нас і навчає :”Так, Господи, Царю! Дай мені бачити гріхи мої і не осуджувати брата мого”. Осуд з’являється від гордості, а в гордості хочемо щоб всі були такі як ми і робили як ми хоча не відаємо чи йдемо в Царство Небесне чи може в пекло. Хотілось, щоб ми слухаючи Євангельські притчі приміряли їх до себе, аналізували і хто ми насправді, а може ми лукавий і лінивий раб, чи раб, який думає, що Господар не скоро прийде починає пити та гуляти. Сьогодні Господь каже :”Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Євангелії, той її збереже. ” (Від Марка 8:35).
Зараз винесений Хрест на поклоніння, щоб ми побачили, що Христос вже показав нам путь, як пройти в Царство Небесне. Не може бути християнина без хреста. Треба взяти свій хрест, всі незручності і випробування життя і нести їх без нарікання, і одночасно молитися за обідчиків “Господи відпусти їм бо не відають, що творять і мені, бо в руки Твої предаю дух мій” Хотілось, щоб ми дивлячись на Хрест Господній зрозуміли, що Господь нас не законом судить, а любов’ю бо ми повірили через апостолів, мучеників преподобних всю Церкві Христову, що Господь Є Син Божий, який має владу відпускати гріхи.
По закінченні Літургії протоієрей Роман Височанський відслужив молебний спів в Іллінському храмі с. Великі Будища та Свято-Троїцькому храмі с. Книшівка та привітав прихожан особливо тезоіменитих з днем пам’яті святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії.