Богослужіння в 19-ту Неділі після П’ятидесятниці
Чистоту возлюбивши,/ вся красная жития отверже,/ богатство, род,
красоту// и сладости обручника первомученица.
07 жовтня 2018 року настоятель храму протоієрей Роман Височанський звершив Божественну Літургію в Свято-Покровському храмі с. Плішивець, а напередодні відслужив всенічне бдіння.
Сьогодні – 7 жовтня – Православна Церква прославляє пам’ять першомучениці Фекли. Вона народилася в малоазійському місті Іконія в багатій родині і відрізнялася незвичайною вродою. Батьки хотіли видати її заміж, та почувши вчення апостола Павла про Христа, Фекла вирішила зберегти дівство і присвятити своє життя євангельській проповіді. Її мати в нестямі зажадала смертного вироку непокірної дочки, і свята Фекла була засуджена до спалення. Свята мучениця безтрепетно зійшла на вогнище і перехрестилася. У цей момент їй явився Спаситель, благословляючи на майбутній подвиг, і невимовна радість наповнила її святу душу. Високо здійнялося полум’я багаття, ореолом оточило мученицю і не торкнулося її. Вдарив грім, і сильна злива з градом погасила багаття. Мучителі в страху розбіглися, а Свята Фекла, покинула місто. І разом з Павлом та його супутниками вона обійшла багато міст східної частини Римської імперії, зазнаючи переслідувань і випробувань.
У одному місті вона зазнала переслідувань якогось сановника Олександра, який звабився її красою. Свята Фекла відкинула його пропозицію вступити в шлюб і, як християнка, була засуджена на смерть. Двічі на неї випускали голодних звірів, але вони не чіпали святу діву, покірно лягали біля її ніг і лизали їх. У всіх катуваннях свята мучениця Промислом Божим зберігалася неушкодженою. Нарешті, її прив’язали до двох бикам і стали гнати їх в різні боки розпеченими прутами, але міцні мотузки розірвалися, як павутина, і бики розбіглися, а святая Фекла залишилася неушкодженою. Народ заволав: «Великий Бог християнський!» Сам правитель злякався, зрозумівши нарешті, що святу мученицю зберігає Всесильний Бог, Якому вона служить і звелів відпустити її. З благословення апостола Павла, вона оселилася близько Селевкії Ісаврійської, де і прожила багато років, проповідуючи Євангеліє і зцілюючи хворих молитвою. Свята навернула до Христа багатьох язичників, отримавши за це почесний титул «рівноапостольної».
Коли свята Фекла була вже 90-річної стариці, на неї ополчилися язичницькі волхви за те, що вона безкорисливо лікувала хворих. Вони не могли збагнути, що свята лікує хвороби силою благодаті Христової, і вважали, що нею особливо опікується богиня-діва Артеміда. Із заздрощів до святої Фекли вони підіслали до неї найманців, щоб осквернити святу. Коли переслідувачі були вже зовсім близько, свята Фекла заволала про допомогу до Христа Спасителя, і розступилася гора, і сховала святу діву, наречену Христову. Так віддала душу Господу свята Фекла. Церква прославляє її як «жён славу и наставницу страдальцев».
В день пам’яті святої первомучениці рівноапостольної Фекли, після читання Апостола 2Кор., зач. 194 (гл.11, ст.31 – гл.12, ст.9)і 2Тим., зач. 296 (гл.3, стт.10-15) та Євангелія Лк., зач.17 (гл.5 , стт.1-11) і Мф., зач.104 (гл.25 , стт.1-13)настоятель храму протоієрей Роман Височанський виголосив проповідь.
1. І сталось, як тиснувся натовп до Нього, щоб почути Слово Боже, Він стояв біля озера Генісаретського.
2. І Він побачив два човни, що стояли край озера. А рибалки, відійшовши від них, полоскали невода.
3. І Він увійшов до одного з човнів, що був Симонів, і просив, щоб він трохи відплив від землі. І Він сів, та й навчав народ із човна.
4. А коли перестав Він навчати, промовив до Симона: Попливи на глибінь, і закиньте на полов свій невід.
5. А Симон сказав Йому в відповідь: Наставнику, цілу ніч ми працювали, і не вловили нічого, та за словом Твоїм укину невода.
6. А зробивши оце, вони безліч риби набрали і їхній невід почав прориватись…
7. І кивали вони до товаришів, що були в другім човні, щоб прийшли помогти їм. Ті прийшли, та й наповнили обидва човни, аж стали вони потопати.
8. А як Симон Петро це побачив, то припав до колін Ісусових, кажучи: Господи, вийди від мене, бо я грішна людина!
9. Бо від полову риби, що зловили вони, обгорнув жах його та й усіх, хто з ним був,
10. також Якова й Івана, синів Зеведеєвих, що були спільниками Симона. І сказав Ісус Симонові: Не лякайсь, від цього часу ти будеш ловити людей!
11. І вони повитягали на землю човни, покинули все, та й пішли вслід за Ним.
(Від Луки 5:1-11)
Ця сьогоднішня притча про рибаків така розкішна. Господь приходить на проповідь, народу стільки, що немає де стати. Господь заходить в човен, і там знаходить, не серед тих, що слухали проповідь, а в човні тих хто піймався на вудочку, на Слово Господнє -Петро Іаків, Іоан. Вони почувши Слова Господні, вірять Його Слову “Попливи на глибінь, і закиньте на полов свій невід.” Вони цілу ніч трудилися, але даремно нічого не впіймали. Як ви думаєте є бажання знову вкидати невід, який тільки но вимили та склали, щоб трішки відпочити, а на ніч знову йти ловити рибу? Крім того хто ловить рибу в спеку? Риба для них є основним продуктом харчування, бо земля перестала родити і перестала бути “кипящею млеком и медом” (Втор 6:3), як обіцяв Господь Мойсею, людина споганила себе і все навколо. Але Господь сказав “закинь” і іде Петро та говорить “та за словом Твоїм вкину невода.”, бо ми почули, що в Твоїх словах є Істина, і вкидає. І уявіть собі риба, яка цілу ніч в усьому озері Галілейському ховалася де завгодно лиш би не потрапити в сітку, вся попливла до сітки в такій кількості, що сітка не витримала, порвалась. І Петро гукає до Іакова та Іоанна: “Допоможіть”. І витягнули рибу, насипавши два повних човни так, що вони почали тонути, набиратися води, так риби було багато.
Але залишають вони рибу, бо перестала вона для них бути сенсом життя. Їм вже не потрібна риба, не потрібна сім’я -вони знайшли Господа, який є основою всього життя людського, Того який може нас відвести від сітей лукавого диявола, може спасти нас-Ісуса Христа, який зробить з них ловців людей.
Згадаємо мудрість, що говорить”Хочеш нагодувати людину один раз – дай йому рибу. Хочеш нагодувати його на все життя – навчи його рибалити.” (Конфуций), тобто навчи його працювати. Для того, щоб ми навчилися трудитися во Славу Господню, навчилися трудитися для спасіння власної душі та душі ближнього, Господь нам відкриває тільки маленьку частину Себе, щоб ми взявши вудочку ішли і ловили збираючи по маленьких крупинках всю Істинну Господню, щоб зібрали Царсиво Небесне яке знаходиться “внутри” всередені нас, щоб навчившись копати ми відкопали не клад а Живу Воду, яка все зрошує цілющою вологою- благодаттю Святого Духа”