Равноапостольних великого князя Владимира і княгині Ольги
Равноап. Ольга.
«Начальницею віри» і «коренем православ’я» в Руській землі здавна називали святу рівноапостольну Ольгу люди. Хрещення Ольги було ознаменовано пророчими словами патріарха, який хрестив її: «Благословенна ти між жонами росіян, бо залишила темряву і полюбила Світло. Прославляти тебе будуть сини росіяни до останнього роду! »При Хрещенні російська княгиня удостоїлася імені святої рівноапостольної Єлени, яка багато потрудилася в поширенні християнства в величезній Римській імперії і знайшла Животворящий Хрест, на якому був розп’ятий Господь. Подібно своєї небесної покровительки, Ольга стала рівноапостольною проповідницею християнства на неосяжних просторах землі Руської. У літописних свідченнях про неї чимало хронологічних неточностей і загадок, але навряд чи можуть виникнути сумніви в достовірності більшості фактів її життя, донесених до нашого часу вдячними нащадками святої княгині – упорядниці Руської землі. Звернемося до розповіді про її життя.
Ім’я майбутньої просвітительки Русі і батьківщину її найдавніша з літописів – «Повість временних літ» називає в описі одруження Київського князя Ігоря: «І привели йому жону із Пскова, на ім’я Ольга». Иоакимовская літопис уточнює, що вона належала до роду князів Ізборських – однієї з давньоруських княжих династій.
Свята рівноапостольна Ольга була канонізована на соборі 1547, який підтвердив повсюдне шанування її на Русі ще в домонгольскую епоху.
Бог прославив «начальницю» віри в Руській землі чудесами і нетлінням мощей. При святому князі Володимирі мощі святої Ольги були перенесені в Десятинний храм Успіння Пресвятої Богородиці і покладені в саркофазі, в яких було прийнято поміщати мощі святих на православному Сході. Над гробницею святої Ольги в церковній стіні було вікно; і якщо хто з вірою приходив до мощів, бачив через віконце мощі, причому деякі бачили що виходить від них сяйво, і багато одержимі хворобами отримували зцілення. Хто приходив же з маловір’ям, то віконце відкривалося, але він не міг бачити мощей, а тільки труну.
Так і по кончині свята Ольга проповідувала вічне життя і воскресіння, наповнюючи радістю віруючих і напоумлюючи невіруючих.
Вшановуючи Святу рівноапостольну Ольгу, в храмі Олександра Невського с.Плішивець та в Свято-Троїцькому храмі с. Книшівка 24.07.2018 року відслужили Молебний спів з акафістом.
Протоієрей Роман Височанський в проповідях привітав з святом та розповів про житіє святої Ольги.
Равноап. вел. кн. Володимир
Князь Володимир був сином Святослава від древлянськой княжни Малуші. Народився він в 963 році. Виховував Володимира брат його матері, язичник Добриня. У 972 році князь Володимир став правити Новгородом. У 980 р в розпал війни між братами Володимир пішов на Київ, в якому княжив його старший брат Ярополк. Перемігши брата, Володимир став правити в Києві. Він завоював Галичину, упокорив в’ятичів, воював з печенігами, поширив межі своєї держави від Балтійського моря на півночі до річки Буг на півдні. У нього було п’ять дружин і численні наложниці. На Київських горах він встановив ідолів, яким стали приносити людські жертви. Тоді загинули за Христа варяги Феодор і Іоанн. Обставини їх смерті справили на Володимира сильне враження, і він почав сумніватися в істинності язичницької віри.
На запрошення князя до Києва приходили проповідники з різних країн: посли від болгар-мусульман, які жили за Волгою, німці-латиняни, іудеї і греки. Князь розпитував про їхню віру, і кожен пропонував йому свою віру. Але найсильніше враження справив на нього православний грецький проповідник, який на закінчення своєї бесіди показав йому картину Страшного суду. За порадою бояр Володимир відправив десять мудрих мужів, щоб випробувати на місці, чия віра краща. Коли ці російські посли прибули до Константинополя, то пишність Софійського храму, та спів придворних співочих і урочистість патріаршої служби зачіпили їх до глибини душі: «Ми не знали, – говорили вони потім Володимиру, – на землі ми стояли чи на небі». А бояри тут же йому нагадали: «Якби віра грецька не була краща за інші віри,то не прийняла б її баба твоя Ольга – наймудріша з людей».
Володимир вирішив хреститися, але не хотів підпорядковувати Русь грекам. Тому незабаром після повернення послів Володимир пішов війною на греків і взяв Херсонес. Звідси він відправив послів до Константинополя до імператорів Василя і Костянтина з вимогою руки сестри їх, царівни Анни. А ті відповіли йому, що царівна може бути дружиною тільки християнина. Тоді Володимир оголосив, що бажає прийняти християнську віру. Але перш, ніж наречена прибула в Херсонес, Володимир був уражений сліпотою.
У такому стані, подібно до апостола Павла, він пізнав свою духовну неміч і приготувався до великого таїнства відродження. Царівна, яка прибула в Херсонес, порадила йому поспішити з Хрещенням. Володимир хрестився (988 м) і був названий Василієм. При виході з купелі він прозрів душевними і тілесними очима і в великій радості вигукнув: «Тепер я пізнав істинного Бога!»
28 липня 2018 року Протоієрей Роман Височанський відслужив подячний молебень в Іллінському храмі с. Великі Будища та молебний спів з акафістом в Свято-Покровському храмі с. Плішивець та в Свято-Троїцькому храмі с. Книшівка.
В проповіді просив молитися один за одного особливо в тяжкі часи, але нагадав, що молитва має бути не тільки з призванням:”Подай Господи”, але і незабувати в молитві дякувати Богу :”Слава Тобі Господи”.