Бути милосердними. Неділя 8-ма по П’ятидесятниці
“Перед дивним насиченням п’яти тисяч чоловік, учні Господні хотіли, щоб народ був відпущений, але Господь сказав їм: “Непотрібно відходити їм, нагодуйте їх ви!”. Завчимо це слово, і всякий раз як ворог буде навіювати нам відмовити прохачеві, будемо говорити від імені Господа: “Непотрібно відходити їм, нагодуйте їх ви!” – і дамо, що знайдеться під рукою. Багато відбиває ворог охоти робити добро, переконуючи, що просячий може не вартий, щоб йому подано було, а ось Господь розбирав же достоїнства хто сидів при столі: всіх однаково почастував, а, звичайно, не всі були однаково Йому віддані; були, може й такі, які потім кричали: “Розіпни”. Таке і взагалі Боже Провидіння про нас: “Він наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими і посилає дощ на праведних і неправедних” (Мф. 5, 45). Якби Господь допоміг нам хоч трохи-трохи бути милосердними, “як Батько наш небесний милосердний”!” Ось так Феофан Затворник в своїй книзі ” Думки на кожен день року по церковним читанням з Слова Божого” розсяснює сьогоднішнє Євангеліє.
Сьогодні 22 липня 2018 року і в цей день Свята Церква побожно згадує страждання священномученика Панкратія. Настоятель Свято-Покровського скита Мгарського монастиря архімандрит Венидикт(Малета) звершив Божественну Літургію в Свято -Покровському храмі с.Плішивець в співслужінні протоієрея Романа Височанського. Після читання Євангелія протоієрей Роман Височанський виголосив проповідь в якій описав життя шанованого священномученика Панкратія, який народився в часи коли Ісус Христос жив на землі.
Батьки Панкратія були родом з Антіохії. Батько Панкратія,почувши про благовістя Ісуса Христа,взяв з собою юного сина та відправився в Єрусалим, бо дуже хотів бачити великого Вчителя. Він увірував у Христа як Сина Божого побачивши чуда та почувши Божественне вчення.Батько познайомився з учнями Господа та зблизився з святим апостолом Петром. Так юний Панкратій став відомий святому апостолу Петру.
А після Вознесіння Спасителя один з апостолів прийшов був до Антіохії і хрестив батьків Панкратія і весь їхній дім. Після смерті батьків Панкратій, залишивши свій маєток, пішов у Понтійські гори і став жити в печері, проводячи дні в молитві і глибокому духовному роздумі. Святий апостол Петро, одного разу проходячи по тих місцях, зустрів Панкратія і взяв його з собою в Антіохію, а потім в Кілікію, де перебував святий апостол Павло. Там святі апостоли Петро і Павло висвятили Панкратія в єпископа сицилійського міста Тавроменія.
Протягом одного місяця Святитель Панкратій побудував храм. Святитель Панкратій невпинно працював над християнським просвітництвом народу і число віруючих швидко росло, а незабаром майже всі жителі Тавромения і навколишніх міст прийняли християнську віру. Багато років святий Панкратій мирно управляв своєю паствою. Та одного разу язичники повстали на святителя і побили камінням. Так мученицьки закінчив своє життя святитель Панкратій (I). Мощі святителя покояться в храмі його імені, в Римі.