Літургія в Неділю 6-ту по П’ятидесятниці
08 липня 2018 року в день пам’яті Прмц. Февронії діви (304) та Блгв. кн. Петра і кн. Февронії, Муромских чудотворців (1228). настоятель Свято-Покровського скита Мгарського монастиря архімандрит Венидикт(Малета) звершив Божественну Літургію в Свято -Покровському храмі с.Плішивець в співслужінні протоієрея Романа Височанського. По закінченні архімандрит Венидикт виголосив проповідь.
Євангеліє цього дня:
1. І, сівши до човна, Він переплинув, і до міста Свого прибув.
2. І ото, принесли до Нього розслабленого, що на ложі лежав. І, як побачив Ісус їхню віру, сказав розслабленому: Будь бадьорий, сину! Прощаються тобі гріхи твої!
3. І ось, дехто із книжників стали казати про себе: Він богозневажає.
4. Ісус же думки їхні знав і сказав: Чого думаєте ви лукаве в серцях своїх?
5. Що легше, сказати: Прощаються тобі гріхи, чи сказати: Уставай та й ходи?
6. Але щоб ви знали, що прощати гріхи на землі має владу Син Людський, тож каже Він розслабленому: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!
7. Той устав і пішов у свій дім.
8. А натовп, побачивши це, налякався, і славив Бога, що людям Він дав таку владу!…
(Від Матвія 9:1-8)
Друзі розслабленого дізнались, що Господь творить великі чудеса і з вірою та в простоті серця взяли розслабленого і принесли до Нього. Господь показуючи, що йому дана Влада, не уздоровляє відразу, а каже: “дерзай, чадо, отпущаются ти греси твои.” Тому, що всі наші хворби, скорботи приходять від гріха. І цим прикладом Господь учить нас, щоб ми, в першу чергу, шукали зцілення духовного, тобто очищення від страстей, та просили прошення гріхів у Господа.
Цей розслаблений був недвижимий, але велика віра, була в людях, які хотіли йому добра. І чудо сотворив Господь. Ми бачимо,з одного боку , як розслаблений зцілюється через віру, людей які принесли його, а з іншого бачимо деяких з книжників, які мудрували і тому не можуть вмістити простоту бо небуло в них віри та чуємо, як вони в своєму серці говорити хулу на Господа:”Он богохульствует”бо як Він може прощати гріхи.
Наше серце буває теж забите суєтністю і ми втрачаємо віру та немаємо любові, співчуття, жалю, немаємо щирості, а живе лукавство в серці нашому і не на свої гріхи в простоті дивимось, а на ближнього. І ми втрачаємо благодать, бо простоту і віру з серця видворили, наш ум і наше серце має бути завжди на сторожі. Небуде в нас простоти, віри, любові до ближнього, небуде зцілення духовного, а отже і тілесного.
В 50 псалмі читаємо:”Сердце чисто созижди во мне, Боже, и дух прав обнови во утробе моей… Жертва Богу дух сокрушен; сердце сокрушенно и смиренно Бог не уничижит “.
Смирення це ціль нашого життя. Бо Господь говорить:” научитеся от Мене, яко кроток есмь и смирен сердцем: и обрящете покой душам вашим”
Всім дорогі браття і сестри, цього бажаю в простоті серця стяжати чесноти (“добродетели”): послуху, терпіння, смирення. І я вірю, що Господь нас не залишить.