Ты еси Петр (Petrus), и на сем камени (petra) созижду Церковь мою” (Мф. 16, 16-18)

Сьогодні 12 липня 2018  року і в цей день  Свята Церква побожно згадує страждання святих славних і всехвальних апостолів Петра і Павла. Настоятель Свято-Покровського  скита Мгарського монастиря архімандрит Венидикт(Малета) звершив Божественну Літургію в Свято -Покровському храмі с.Плішивець в співслужінні протоієрея Романа Височанського   по закінченні  відслужили молебний спів апостолам Петру і Павлу.

Євангеліє цього дня  нагадує нам про сповідання апостолом Петром Господа нашого Ісуса Христа- Сином Бога Живого:

13. Прийшовши ж Ісус до землі Кесарії Пилипової, питав Своїх учнів і казав: За кого народ уважає Мене, Сина Людського?
14. Вони ж відповіли: Одні за Івана Христителя, одні за Іллю, інші ж за Єремію або за одного з пророків.
15. Він каже до них: А ви за кого Мене маєте?
16. А Симон Петро відповів і сказав: Ти Христос, Син Бога Живого!
17. А Ісус відповів і до нього промовив: Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець.
18. І кажу Я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, і сили адові не переможуть її.
19. І ключі тобі дам від Царства Небесного, і що на землі ти зв’яжеш, те зв’язане буде на небі, а що на землі ти розв’яжеш, те розв’язане буде на небі!
(Від Матвія 16:13-19)

Феофілакт зауважує, що Петро не сказав: «Ти Христос, Син (υἱός) Божий», тобто без артикля ὁ, але з артиклем – істинний – ὁ υἱός, тобто Він Сам, Єдиний і єдиний, Син не по благодаті, але з самої Сущності Отчої народжений, бо христами (χριστοί) були багато: всі старозавітні царі і священики, істинний же Христос (ὁ χριστός) – один». Написання в грецькій артикля перед словом «Христос» майже дорівнювало тому, що це слово перетворювалося в власне ім’я Христа, яким воно і сталось в первісній Церкві. Всі інші христи були, таким чином, тільки загальні. Один Спаситель був  істинно Христос. Таким є зміст сповідання Петра.

Христос є Син Бога Живого, називається так Бог в Святому Письмі Старого Завіту (Числ. 14:21; Втор. 32:40; 3Цар.17: 1; Пс. 41: 3, 83: 3; Іс. 37: 4, 17 і ін.) і часто в Новому (Мф. 26:63; Ів. 6:57; Дії. 14:15; Рим. 9:26, 14и ін.). На думку Златоуста, Петро був в цей час як би устами апостолів і не тільки від себе, а від усіх них дав свою відповідь. Слова Петра були свідченням про істинно людину Христа і істинне Його Божество, на визнанні цього ґрунтується все життя Церкви.

Святкуючи нині пам’ять святих апостолів Петра і Павла, згадуючи честні їх страждання, возлюбим їхню справжню віру, святе життя, возлюбим неповивинність, страждання їх і чистоту сповідання. Люблячи в них ці високі якості і наслідуючи їх великі подвиги, “во еже уподобитися им” (2 Сол. 5, 9), і ми досягнемо того вічного блаженства, яке уготовано всім святим.

Путь життя нашого колись був тяжчий, тернистіший, сутужніший, але “толиким облежащим нас облаком свидетелей” (Євр. 12, 1), що пройшли по ньому, зробився цей шлях нині для нас і легший, і гладенький, і удобопрохідний. Спершу пройшов по ньому Сам “Начальник віри і Звершитель” Господь наш Ісус Христос (Євр. 12, 2); за Ним увійшли Його безстрашні Апостоли; потім мученики, отроки, жени, діви і великий сонм свідків. Хто ж діяв в них і допомагав їм на цьому шляху? – Той, хто сказав: “Без Мене не можете творити ничесоже” (Ін. 15, 5).