Осанна в вишніх; Благословен, хто йде в ім’я Господнє
1 квітня 2018 року в день святкування Входу Господнього в Єрусалим богослужіння в нашій парафії почалося з освячення верби у каплиці Олексія Чоловіка Божого в с. Тимофіївка, яке звершив протоієрей Роман Височанський.
Напередодні ввечері настоятель Свято-Покровського скита Мгарського монастиря архімандрит Венидикт(Малета) в співслужінні настоятеля Свято-Покровського храму с. Плішивець протоієрея Романа Височанського звершили всенічне бдіння у Покровського храмі. Під час полієлею, після Євангелія, та молитви:
«Господи Боже наш, седяй на херувимех, возставивый силу Твоего Сына, Господа нашего Иисуса Христа, да спасет мир Крестом, и погребением, и воскресением Своим. Егоже и ныне пришедша во Иерусалим на вольную страсть, людие седящии во тьме, и сени смертней, приемше воскресения знамения, ветви древес, и ваиа финик, воскресение знаменующе сретоша. Сам Владыко и нас по подражанию онех, в предпразднственный сей день, ваиа и ветви древес в руках носящих соблюди и сохрани. Да якоже онии народи и дети осанна Тебе приношаху, и мы такожде в песнех и пениих духовных, животворящаго и тридневнаго Воскресения достигнем, в томже Христе Иисусе Господе нашем: с Нимже благословен еси, с Пресвятым, и Благим, и Животворящим Твоим Духом, ныне и присно, и во веки веков, аминь»
архімандрит Венидикт(Малета) окропив освяченою водою вербові віття та присутніх парафіян.
Святкова Божественна Літургія та освячення ваій(верби) відбулася в Свято-Покровському храмі с. Плішивець. Очолив святкову службу архімандрит Венидикт(Малета) у спів служінні настоятеля протоієрея Романа Височанського, який по закінченні читання Євангелія (Від Івана 12:1-18)
Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфанії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих. І для Нього вечерю там справили, а Марта прислуговувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли. А Марія взяла літру мира, з найдорожчого нарду пахучого, і намастила Ісусові ноги, і волоссям своїм Йому ноги обтерла… І пахощі мира наповнили дім! І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріотський, що мав Його видати: Чому мира оцього за триста динарів не продано, та й не роздано вбогим? А це він сказав не тому, що про вбогих журився, а тому, що був злодій: він мав скриньку на гроші, і крав те, що вкидали. І промовив Ісус: Позостав її ти, це вона на день похорону заховала Мені… Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви маєте! А натовп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприходили не з-за Ісуса Самого, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих. А первосвященики змовилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти, бо багато з юдеїв з-за нього відходили, та в Ісуса ввірували. А другого дня, коли безліч народу, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус, то взяли вони пальмове віття, і вийшли назустріч Йому та й кричали: Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! Цар Ізраїлів! Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано: Не бійся, дочко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи на ослі молодому! А учні Його спочатку того не зрозуміли були, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому. Тоді свідчив народ, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гробу, і воскресив його з мертвих. Через це й зустрів натовп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо. виголосив святкову проповідь.
Кожен цар, який заволодів містом входив в нього на коні, на щиті “дориносима”. Господь же входить на ослі. Як пише Іоанн Злотоуст: «Не на колеснице едет, как обыкновенно другие цари, не требует дани, не наводит Собою страха, не имеет копьеносцев, но – и здесь показывает величайшую кротость.»
Хоч і читають закон і пророків, але не такого царя чекає народ, не Спасителя світу. Їм потрібний земний цар, який визволить їх від влади Риму. Бачать Христа і не розуміють, тому через чотири дні вже кричать «розпіни».
Так інколи і ми ніби в один час ми так зрозуміли, що ось він Господь, Він Живий. Особливо коли самі хворіємо або діти, або біда якась, то ми згадуємо про Бога, і вичитуємо великі правила, вистоюємо на молебнах, згадуємо про сорокоуст, подаємо на літургію, згадуємо, що є панахида, літія заупокійна, і на все нас вистачає. Але проходить час і тільки поправилось наше здоров’я чи близьких, минула біда чи трохи відпустило серце за дорогого спочилого, ми знову все забуваємо. Забуваємо йти в храм, забуваємо молитись, забуваємо про всі правила, та обіцянки Богу, які ми давали в скорботі. Ми знову в черговий раз, розпинаємо Хреста своїми страстьми і похотями. І згадуємо знову про Бога, коли щось стається. І знову все з початку. І так 2000 років.
Слова Євангелія нам показуюсь як зустріли Христа, як зробили велике привітання, а за чотири дні вже кричали «Розіпни». Згадуючи кожного року Вхід Господній в Єрусалим ми повинні зрозуміти ту нестійкість людської душі.
Добре, якби хоч в сьогоднішній день згадали, що вже закінчується піст і побігли в храм.
А де ми були цілий піст? Нас не було ні в храмі церковному, ні в храмі власної душі – ми там не прибирали, не молилися, не вигонили з нього гріх, не прикрашали храм душі добрими справами для зустрічі з Господом. Ми не прибирали і церковний храм не наповнювали храм молитвою, радістю покаяння, не вітали один одного з причастям Тіла і Крові Господнього.
Ми вподобилися тим самим євреям, які тоді не пізнали Христа.
Так ми хрещені, але з Христом ми не познайомились, не пізнали, що він Наш Бог. Не зрозуміли, що в сьогоднішній день не просто звучить « ОСАННА ВВИШНІХ», красуйся, лікуй, торжествуй. В сьогоднішній день ми завірились, Господь підтвердив воскресінням Праведного Лазаря, що існує Загальне Воскресіння, А Загальному Воскресінню передує Христова смерть, яка викупила нас від смерти-гріха.
А далі питання всім нам: «Ти готовий до Воскресіння?» Виявляється ще ні. До Пасхи ми не готові.
В нас є тиждень, щоб приготуватись духовно терпінням, постом, покаянням, допомогою ближньому, утиском своєї плоті і упокоренням її духу. Бо Господь каже «Дух бадьорий та немічне тіло». Так от, щоб тіло нас не бороло, будемо покорятися духу і в дусі Істинному будемо служити Істинному творцю Господу нашому Ісусу Христу.