Храмове свято в прощену неділю
Один з престолів храму Покрови святої Богородиці с. Плішивець освячений в память Святителя Парфенія, єпископа Лампсакійского. День памяті припав цього року на вівторок першого тижня Великого Посту, тому святкування було перенесене на неділю.
Життя Святого є прикладом ревного виконання Божих заповідей.
У нього було добре серце і, займаючись рибальством, він виручені гроші роздавав убогим. Сповнений благодаті Божої, святий Парфеній з 18-ти років іменем Христовим лікував хвороби, виганяв бісів і творив інші чудеса.
Милосердя святителя було таке велике, що він не відмовляв у зцілення нікому з безлічі людей, що приходили до нього або зустрічалися на дорогах, страждущих тілесними недугами та одержимих нечистими духами. Народ перестав звертатися до лікарів, так як всі хвороби, в Ім’я Господа Ісуса Христа, зціляв святий Парфеній. Великою силою Імені Христового вигнав святитель безліч бісів з людей, будинків, морських вод. Коли святитель виганяв біса з однієї людини, одержимої з дитинства, нечистий дух став просити святого дати йому інше місце проживання. Святий пообіцяв вказати таке місце і, відкривши уста свої, сказав бісові: “Зайди і вселилася в мене”. Диявол, як би обпалений вогнем, заволав: “Як я ввійду в дім Божий?”, І зник в місцях пустельних і непрохідних.
Нечистий дух, вигнаний святителем з дому, де виготовлялися царські порфіри, кричав привселюдно, що Божественний вогонь жене його в геєну вогненну. Так, являючи людям велику силу віри у Христа, святитель навернув безліч ідолопоклонників до істинного Бога.
18.02.18 року престольне свято в Свято-Покровському храмі с. Плішивець розпочали з молебного співу з акафістом до Святителя Парфенія, єпископа Лампсакійского. По закінчинні звершили Божественну Літургію. Очолив святкову службу архімандрит Венидикт(Малета) у спів служінні настоятеля протоієрея Романа Височанського та диякона Виктора Жданова.
В цю неділю згадується вигнання Адама з раю. Порушивши одну-єдину заповідь Божу, Адам позбувся всіх благ. Наслідком гріхопадіння стало спотворення всього його єства. Людина стала тлінною,смертною.
Плакав Адам згадуючи втрачені блаженства. Ніл Мироточивий в “Посмертных вещаниях” пише “Адам, після порушення Заповіді, сидячи навпроти раю, на тій проклятій землі, гірко плакав і показав велике покаяння: день і ніч, дивлячись на злочин свій, він говорив, зітхаючи і плачучи: «Горе мені, нещасному! Що це я зробив? Ох, як вигнаний я з раю ?! Від якого найсолодшого Творця усіляких я відігнаний! .. Горе мені, позбавленому тих благ райських, яких око не бачило, вухо не чуло і язик не прорікав про таких! .. Я ж як позбувся їх? Як я вигнаний? Ніхто інший не вигнав мене, сам я вчинив злочин мій … »
Всю скорботу Адама виражають і слова стихір з вечірньої:
“Видев Адам ангела изринувша,и затворивша божественнаго сада дверь,
воздохнув вельми, и глагола: Милостиве, помилуй мя падшаго”
“Сел Адам напротив рая и свою наготу, сетуя, оплакивал:
“Увы мне, обману лукавого поверившему, и ограбленному, и от славы удаленному!
Увы мне, по простоте обнаженному и ныне недоумевающему!
Но, о рай, больше я твоею роскошью не наслажусь,
больше не увижу Господа и Бога моего и Создателя;
ибо в землю отойду, из которой и был взят.
Милостивый, Сострадательный, взываю Тебе: Помилуй меня падшего!””
Останні слова мають бути і нашою молитвою на Великий піст.
А щоб вступити у Великий піст з чистою душею, примирившись з усіма ближніми після завершення Божественної літургії, відбувся чин Прошення.
Архімандрит Венидикт(Малета) та настоятель протоієрей Роман Височанський після проповіді попросили прощення у прихожан, а всі присутні в храмі в свою чергу просили прощення у настоятеля та архімандрита Венидикта і один у одного. І всім присутнім була запропонована святкова трапеза.
Щоб належним чином пройти Великий піст будемо згадувати втрачений нашими предками Рай, стримуючись від гріха. Будемо, гідно несучи наш життєвий хрест, надіятися на майбутнє Воскресіння і життя вічне в Господі.