Веселися и ты, старче праведный, приемый во объятия Свободителя душ наших
15 лютого 2018 року в день святкування Стрітення Господнього богослужіння в нашій парафії з освячення свічок у каплиці Олексія Чоловіка Боожого в с. Тимофіївка, яке звершив протоієрей Роман Височанський. Святкова Божественна Літургія та освячення свічок відбулася в Свято-Покровському храмі с. Плішивець. Очолив святкову службу архімандрит Венидикт(Малета) у спів служінні настоятеля протоієрея Романа Височанського, який по закінченні читання Євангелія виголосив святкову проповідь: «Сьогоднішнє свято відноситься до одного і древніх свят християнської Церкви. Історичні відомості до нас доносять проповіді різних видатних мужів християнства: святителя Мефодія Патарський (312 рік), Кирил Ієрусалимський (386 рік),Григорій Богослов(389 рік), Іоанна Златоуста(407 рік) та інших.
Незважаючи на все до VI століття Стрітення Господнє не мало торжества великого свята і а служіння проходило в буденній обстановці.
У 528 році в період правління імператора Юстиніана, Антиохію спіткало велике лихо – землетрус , який забрав тисячі життів. У 544 році почалася морова язва, яка щоденно забирала тисячі людей. І в цей період одному з благочестивих християн було сповіщено, щоб святкування Стрітення відбувалося торжественно. І коли в день Стрітення Господнього відбулося святкове торжественне богослужіння, біда в Візантії припинилася. В подяку Богу Церква в 544 році встановила святкування Стрітення Господнього з великим торжеством. Це свято у церковних піснеспівах оспівали святитель Андрій Критьський, преподобний Іоанн Дамаскін, святитель Іосиф Студит, святитель Герман патріарх Константинопольський.
Історія свята бере початок з подій періоду 285-247 року до різдва Христового. Коли Єгипетськй цар Птоломей ІІ Філадельф побажав поповнити свою знамениту Олександрійську бібліотеку текстами священних книг. Синедріон прислав в Олександрію 72 учених мужі для перекладу Священного писання на грецьку мову і цей переклад має назву «Перевод семидесяти толковников» (Септуагинта). А пізніше з грецької мови був перекладений на слов’янську для Болгарської,Сербської,Руської Церков.
Серед запрошених мудрих мужів був праведний Симеон, який перекладаючи книгу пророка Ісаї, дійшов до слів “се Дева во чреве приимет и родит Сына” (Ис.7:14). Вирішив, що в тексті закралася помилка і захотів її виправити замість слова «Дева» поставити «Жена», але Ангел Господній утримав його руку і сповістив йому суд Господній, що він не вкусить смерті доки не побачить здійснення слів пророчих.
Якщо дивитися на цю коротеньку історію ми можемо зрозуміти, яке покарання очікує навіть праведників за один сумнів у слові Господньому. То як ви думаєте, що буде очікувати всіх нас за те, що ми не віримо, або сумніваємося чи переписуємо на свій лад тексти Священного Писання. Як приклад молитва Господня «Отче наш»,яку переробив сучасний католицький світ не тільки підмінюючи в ній слова, але і змінюючи зміст. А скільки таких нововведень в різних релігійних течіях вноситься в тексти Священного письма, тим самим руйнуючи віру в людях. Будемо дякувати Богу за те, що Він зберігає нашу Церкву, а в ній чистоту проповіді Священного Писання.»
Під час літургії за прохальною ектінією були виголошені молитовні прохання за здоров’я воїнів-інтернаціоналістів, а також молитва за мир в Україні, а на заупокійній ектинії молилися за воїнів – афганців, які загинули виконуючи військовий обов’язок.
За традицією по завершенні літургії чин освячення свічок звершив протоієрей Роман Височанський о 11.00 годині в Іллінському храмі с.Великі Будища, о 12.00 в каплиці Георгія Переможця в с.Броварки, о 12,30 в Свято-Троїцькому храмі с.Книшівка, о 13.00 в каплиці Архістратига Божого Михаїла в с.Дучинці.
В своїх вітальних словах розкрив зміст свята та побажав всім миру.
У своєму творі «СКАЗАННЯ Про Стрітення Господнє» святитель Димитрій Ростовський з так любов’ю описує зустріч:
У той самий час, коли Матір Божа принесла немовля Ісуса для виконання над Ним передбаченого законом звичаю, в храм прийшов, керований Духом Святим, старець Симеон, людина праведна та благочестива, що чекав утіхи для Ізраїлю, що мала настати з приходом Месії. Він знав, що очікуваний Месія вже наближається, бо скіпетр перейшов від Іуди до Ірода, і виконувалося пророцтво праотця патріарха Якова, котрий передрік, що не збідніє князь від Іуди, поки не прийде очікування народів, Христос Господь (Бут.49: 10). Точно так закінчилися і Даниїлові седмиці числом сімдесят, після чого, за пророцтвом, має бути пришестя Месії. Разом з тим і самому святому Симеону Духом Святим було обіцяно не бачити смерті, перш ніж він не побачить Христа Господнього. Симеон, подивившись на Пречисту Діву і на Немовля, що було на Її руках, побачив благодать Божу, навколо Матері з Немовлям, і, довідавшись від Святого Духа, що Він є очікуваний Месія, поспішно підійшов і, взявши Його з невимовною радістю і побожним страхом, віддавав Богу велике благодаріння. Він, посивілий, як лебідь перед своєю кончиною, оспівав пророчу пісню: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм із миром».
«Не мав я, – як би так говорив він, – миру в думках своїх, все дні чекаючи Тебе, і всі дні перебував в печалі, поки Ти прийдеш: нині ж, побачивши Тебе, я отримав Дар, і, звільнившись від печалі, відходжу звідси з радісною звісткою до моїх отців: сповіщу про Твоє пришестя в світ праотцям Адаму і Аврааму, Мойсею та Давиду, Ісаї і іншим святим отцям і пророкам, невимовну радість принесу я їм, котрі перебувають досі в печалі; до них і відпусти мене, щоби, залишивши печаль, вони розвеселилися Тобою – Спасителем своїм. Відпусти мене раба Твого, після багаторічної праці, заспокоїтися на лоні Авраама: очі мої вже бачили Порятунок Твій, уготований для всіх людей, очі мої бачили Світло, уготоване для розсіювання темряви, для просвіти народів, для об’явлення їм невідомих Божественних Таїн, – Світло, що возсіяло для прославлення людей Твоїх Ізраїлю, Яке Ти обіцяв через пророка Ісаю, сказавши: «Дам на Сіоні спасіння, Ізраїлеві славу Мою!» (Іс.46: 2).
Йосип і Пречиста Діва, чуючи все сказане Симеоном про Дитятко, дивувалися; притому вони бачили, що Симеон говорить до Немовляти, не як до немовляти, але як до «Ветхого днями», і молячись звертається до Нього не як до людини, а як до Бога,що має владу життя і смерті і здатному негайно відпустити старця до іншого життя, або утримати в цьому. Симеон звернувся з благословенням і до них, вихваляючи і величючи пренепорочную Матір, що народила в світ Бога і людини, і ублажаючи мнимого батька святого Йосифа, сподобився бути служителем такого таїнства.
Потім, звернувшись до Марії, Матері Його, а не до Йосипа – бо він прозрівав в Ній очима своїми безмужнюю Матір, – Симеон виголосив:
Цей послужить на падіння і вставання багатьом у Ізраїлі: на падіння тим, що не побажають вірити словами Його, на вставання ж тим, які з любов’ю приймуть святу проповідь Його, – на падіння книжникам і фарисеям, засліплений злобою, на вставання простим рибалкам і людям немудрим.
Він обере не мудрих, мудрих же віку цього осоромить, – на падіння старозавітного іудейського зібрання, і на вставання благодатної Церкви Божої. Цей послужить знаменням для суперечок, бо великий розбрат відбудеться в людях через Нього: одні назвуть Його благим, інші ж скажуть, що він обманює людей; і покладуть Його, – за словом пророка Єремії, «наче ціль для стріл» (Плч.3: 12); повісивши на хресному дереві, вразивши як стрілами, цвяхами і списом. У той час, безмужня Матір, – продовжував старець, – душу Твою пройде зброя печалі і сердечного болю, коли побачиш прибитого на хресті Сина Свого, коли Ти з великим болем в серці і риданнями будеш проводжати зі світу цього Того, Кого в світ Ти народила без болю.