Седмиця 5 Великого посту
Ублажа́ем тя, преподо́бная ма́ти Мари́е, и чтим святу́ю па́мять твою́, наста́внице мона́хов и собесе́днице А́нгелов.
Величання преподобної Марії Єгипетської
Утреня з читанням Великого канону преподобного Андрія Критського (Маріїно стояння)
У четвер п’ятої седмиці Великого посту звершується служба – Маріїно стояння – це служба, яка втішає стражденних і разом з тим спонукає віруючих продовжувати подвиг посту і покаяння.
Звершується ця служба у середу ввечері, на ній повністю читається весь Великий канон Андрія Критського (в перший тиждень Великого посту цей канон читався невеликими частинами з понеділка по четвер), який з’єднується з каноном Марії Єгипетської. Також в храмі в цей день ми чуємо житіє святої Марії Єгипетської.
Цей текст, на думку святих отців VI Вселенського собору (692 рік), а саме тоді була складена служба з Великого покаянного канону преподобного Андрія Критського і житія Марії Єгипетської, здатний дати надію і тим, хто думає, що знаходиться в жахливому стані, і тим, хто не вірить, що здатний гідно завершити піст і зустріти Воскресіння Христове.
02 квітня 2025 року протоієрей Роман Височанський у Свято-Покровському храмі с. Плішивець звершив утреню з читанням Великого канону Андрія Критського та Марії Єгипетській.
За традицією, за богослужінням настоятель також прочитав житіє святої Марії Єгипетської, у якому описується дивовижний шлях перетворення грішниці у велику святу.
Приклад преподобної слугує взірцем істинного покаяння та безмежного милосердя Божого до кожної людини. Саме завдяки цій особливості, богослужіння утрені четверга п’ятої седмиці Великого посту і отримало свою назву — «Маріїне стояння».
Повеле́нное та́йно прие́м в ра́зуме,/ в кро́ве Ио́сифове тща́нием предста́ Безпло́тный,/ глаго́ля Неискусобра́чней:/ приклони́вый схожде́нием Небеса́/ вмеща́ется неизме́нно весь в Тя,/ Его́же и ви́дя в ложесна́х Твои́х прие́мша ра́бий зрак,/ ужаса́юся зва́ти Тебе́:// ра́дуйся, Неве́сто Неневе́стная.
Тропар, глас 8
5 квітня 2025 року Похвала Пресвятої Богородиці (Субота Акафіста).
У суботу 5-ї седмиці Великого посту православні християни з особливими молитовними почуттями і шаною прославляють Пречисту Богородицю Діву Марію.
Цей день за церковним календарем отримав назву Похвали Божої Матері, або ж суботи акафіста. На утрені, яку зазвичай звершують ввечері у п’ятницю, у храмах співається акафіст Божій Матері «Радуйся Невісто Неневістная». У ньому прославляються події земного життя святої Діви Марії, через Яку Господь наш Іісус Христос прийняв на Себе людську природу і визволив усе людство від рабства гріха.
Спочатку свято акафіста відбувалося в тому ж Влахернському храмі, де зберігалися чудотворна ікона Божої Матері та священні предмети Її земного життя — риза і пояс. Пізніше торжество стало загальним для усієї Східної Церкви.
Цього дня Божественну Літургію Іоанна Златоуста, а напередодні вечірнє богослужіння, протоієрей Роман Височанський звершив у Свято-Покровському храмі с. Плішивець, після читання Євангелія Мк. 8:27-31 (зач. 35). Богородиці: Лк. 10:38-42,11:27-28 (зач. 54) виголосив проповідь.
За богослужінням підносили особливі прохання про дарування миру, співав парафіяльний хор під керівництвом монахині Стефани.
Днесь всемирныя радости начатки / предпразднственное воспети повелевают:/се бо Гавриил приходит, / Деве нося благовестие, / и к Ней вопиет: /радуйся, Благодатная, / Господь с Тобою.
Днесь всемирныя радости начатки / предпразднственное воспети повелевают:/се бо Гавриил приходит, / Деве нося благовестие, / и к Ней вопиет: /радуйся, Благодатная, / Господь с Тобою.
ТРОПАР Передсвята Благовіщення Пресвятої Богородиці
6 квітня 2025 року Прп. Марії Єгипетської (522), Передсвято Благовіщення Пресвятої Богородиці.
У неділю п’яту Великого посту читаються два Євангеліє Мк. 10:32-45 (зач. 47).; Прп.: Лк. 7:36-50 (зач. 33), в першому, Господь, наближаючись з учнями до Єрусалима, провіщав їм, що невдовзі Його зрадять і віддадуть первосвященикам та книжникам, і засудять на смерть, і вб’ють Його, і в третій день Він воскресне.
А апостоли тим часом чекали земного тріумфу Христа як Царя Юдейського. Між ними виникла суперечка стосовно того, хто з них сяде праворуч і ліворуч Його Слави. Він же налаштовував їх на інше, промовляючи: «Хто хоче бути більший між вами, нехай буде вам слугою; і хто хоче бути перший серед вас, нехай буде для всіх рабом. Бо Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, але щоб послужити та віддати душу Свою для визволення багатьох…»
- Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
- (Лк. 7:36-50)
- Грішниця, почувши, що Спаситель у домі Симона, прийшла туди з алавастром миру і, ставши при ногах Господа позаду, почала плакати і вмила сльозами своїми ноги Його, потім витерла їх своїм волоссям, поцілувала й помазала миром (Лк. 7, 36-39).
- Вона нічого не говорить, а тільки діє і своїми діями показує найніжнішу любов до Господа. Зате і сказано було про неї: “прощаються багато гріхів її за те, що вона полюбила багато” (Лк. 7, 47).
- О, коли б і нам менше говорити, а більше діяти, і діями своїми свідчити про любов до Господа! Скажеш: “Коли б Він Сам тут був, так зараз би готовий усе зробити для Нього”. Та Він і є тут, невидимо Своїм обличчям, а видимий у всіх християнах, а найбільше, у нужденних. Невидимого Господа намащуй любовною сердечно-розумною молитвою, а для видимого – роби все можливе для нужденних, і будеш робити для Бога.
- (Лк. 7:36-50)
- Чому так сталося, що Симон-фарисей вшановує Господа і запрошує Його до себе, але одразу ж побачивши, що Він прихильно допускає до Себе і грішницю, спокушається і починає думати: “якби Він був пророком…” (Лк.7:39)? Через те, що заклопотався про частування і за клопотами залишив здорове міркування про порядки Божі. Ці дві царини, життєва і духовна, зовсім не схожі за своїми властивостями і законами. Тим часом, розум наш, чим дуже займеться, за законами того і міркувати починає.
- За мирськими порядками з явною грішницею не можна мати спілкування; Симон так і міркує, забувши, що покаяння всіх робить чистими і грішників рівняє з праведниками. Він думає, що грішниці не слід тут бути і що Спаситель, якщо не відганяє її, то тому, мабуть, що не знає, хто вона; від цієї думки негайно народилася й інша: якщо не знає, то який же Він пророк? Словом-то він не сказав цього, а тільки подумав, і зовні ні в ньому, ні в його клопотах, як доброго господаря, не відбулося жодної зміни, але Господь бачив його серце і по серцю його зробив йому напоумлення. Він зауважив йому, що грішникам-то і місце біля Нього, і що грішниця, яка припала до Нього серцем, більше вшанувала Його, ніж він, який вшанував Його тільки частуванням. Зовнішнє [благочестя] вводить людину в неприємне Господу почуття праведності, а внутрішнє завжди тримає її в почуттях своєї негідності перед обличчям всезнаючого Господа.
Цього дня Божественну Літургію Василія Великого, а напередодні вечірнє богослужіння, протоієрей Роман Височанський звершив у Свято-Покровському храмі с. Плішивець, після читання Євангелія Мк. 10:32-45 (зач. 47).; Прп.: Лк. 7:36-50 (зач. 33) виголосив проповідь.