Cедмиця 23 і 24-та після П’ятидесятниці
Неділя 23 після П’ятидесятниці.1 грудня 2024р. (18 листопада ст.ст.), неділяМч. Платона (302 або 306). Мчч. Романа диякона та отрока Варула (303).
Му́ченицы Твои́, Го́споди,/ во страда́ниих свои́х венцы́ прия́ша нетле́нныя от Тебе́, Бо́га на́шего:/ иму́ще бо кре́пость Твою́,/ мучи́телей низложи́ша,/ сокруши́ша и де́монов немощны́я де́рзости./ Тех моли́твами// спаси́ ду́ши на́ша.
Тропар, глас 4:
Божественну Літургію, а напередодні вечірнє богослужіння протоієрей Роман Височанський звершив у Свято-Покровському храмі с. Плішивець. Після читання Євангелія Лк. 12:16-21 (зач. 66 – про нерозумного багача) настоятель виголосив проповідь.
- Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Сказавши притчу про багатого, який збирався тільки їсти, пити і веселитися, і за те був уражений смертю, не доживши до запланованих утіх, Господь підсумував: “Так буває з тим, хто збирає скарби для себе, а не в Бога багатіє”. Тобто такі бувають, або така доля спіткає і тих, і інших. Ті, хто багатіє з богозабуттям, тільки й думають про плотські втіхи. Бажаючі уникнути цієї гіркої долі нехай “збирають не собі, а багатіють тільки в Бога”. А оскільки багатство від Бога, то, коли воно тече, і присвячуй його Богові, і вийде святе багатство. Усі надлишки розділяй із нужденним: це буде те саме, що дане Богом повертати Богові. Хто бідному дає, Богу дає. Витрачаючи начебто багатство, такий істинно багатіє, багатіючи добрими справами – багатіє заради Бога, на догоду Йому, багатіє Богом, привертаючи Його прихильність, багатіє від Бога, Котрий “вірного у малому ставить над багатьма” (Мф. 25:21); багатіє в Бога, а не собі, бо не вважає себе власником, а тільки розпорядником і роздавачем, уся турбота якого полягає в тому, щоб задовольнити всіх, хто приходить до нього в потребі, а що-небудь особливо витратити на себе боїться, вважаючи це неправомірним вживанням ввіреного йому надбання.
Протоієрей Роман Височанський відслужив молебні цього ж дня, у Свято-Іллінському храмі с. Великі Будища та в Свято-Троїцькому храмі с. Книшівка.
Cедмиця 24 після П’ятидесятниці.
Днесь благоволе́ния Бо́жия предображе́ние,/ и челове́ков спасе́ния пропове́дание,/ в хра́ме Бо́жии я́сно Де́ва явля́ется,/ и Христа́ всем предвозвеща́ет./ Той и мы велегла́сно возопии́м:// ра́дуйся смотре́ния Зижди́телева исполне́ние.
Тропар
4 грудня 2024р. (21 листопада ст.ст.), середа ВВЕДЕННЯ У ХРАМ ПРЕСВЯТОЇ ВЛАДИЧИЦІ НАШОЇ БОГОРОДИЦІ І ПРИСНОДІВИ МАРІЇ.
Марію ввели у Святе святих. Це сталося з Божого благовоління, адже туди мав право входити тільки первосвященник і лише один раз на рік. Марії ж було дозволено увійти туди, оскільки Вона мала стати Матір’ю Спасителя. У богослужбових текстах Діву Марію порівнюють з одухотвореним кивотом Божим.
З свята Введення в Храм Пресвятої Богородиці на вечірній службі починають співати: «Христос рождається», таким чином готуючи віруючих до гідного стрітення свята Різдва Христового.
Введення в храм Пресвятої Діви стало необхідною ланкою рятівного Божого промислу про світ.Ця подія поклала край багатовіковому відчуженню людини від Бога і перебуванню її під рабством гріха.
Божественну Літургію у Свято-Покровському храмі с. Плішивець, а напередодні вечірнє богослужіння звершив протоієрей Роман Височанський.
Протоієрей Роман Височанський відслужив молебен з читанням акафісту Введенню В ХРАМ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ, цього ж дня, у Свято-Іллінському храмі с. Великі Будища та в Свято-Троїцькому храмі с. Книшівка.
Велича́ем Тя,/ Пресвята́я Де́во,/ Богоизбра́нная Отрокови́це,/ и чтим е́же в хра́м Госпо́день// вхожде́ние Твое́.
Я́ко звезду́ тя пресве́тлу почита́ем,/ от восто́ка возсия́вшую, и на за́пад прише́дшую,/ всю бо страну́ сию́ чудесы́ и добро́тою обогаща́еши,/ и просвеща́еши ве́рою чту́щия па́мять твою́, Алекса́ндре блаже́нне./ Сего́ ра́ди днесь пра́зднуем твое́ успе́ние, лю́дие твои́ су́щии,/ моли́ спасти́ нас, и вся притека́ющия к ра́це моще́й твои́х,/ и ве́рно вопию́щия ти́:// ра́дуйся, гра́ду на́шему утвержде́ние.
Кондак, глас 8
6 грудня 2024р. (23 листопада ст.ст.), п’ятниця Блгв. вел. кн. Олександра Невського, в схимі Олексія (1263)
Напередодні вечірнє богослужіння звершив протоієрей Роман Височанський в малому храмі Олександра Невського с. Плішивець. А святкового дня богослужіння розпочали з молебну з читанням акафісту Святому Благовірному князю Олександру Невському.
Божественну Літургію звершив протоієрей Роман Височанський в співслужінні ієромонаха Вікентія (Залюбовського).
Після читання Євангелія.: Блгв. кн.: Гал. 5:22-6:2 (зач. 213) настоятель виголосив проповідь про дивного князя Олександра.
За богослужінням молилися за владу, воїнство та співав парафіяльний хор під керівництвом монахині Соломії (Дюкаревої).
По закінченні Літургії протоієрей Роман Височанський привітав всіх зі святом.
За традицією з любов’ю пригощали прихожан і гостей хоч і пісним, але смачним обідом.
Святий благовірний великий княже Олександре, моли Бога за нас!
Вити́йствующи днесь, Екатери́на му́ченица/ и вити́ям обличи́ умовре́дную е́ресь,/ А́нгел бо с Небесе́ к той прии́де, си́лу от Вы́шняго принесе́,/ ю́же прие́мши, му́жески рече́:// Христо́с есть му́чеником похвала́.
кондак, глас 3
7 грудня 2024р. (24 листопада ст.ст.), субота Вмц. Єкатерини (305–313).
Свята Єкатерина народилася в Олександрії в середині III століття в сім’ї правителя Олександрії Єгипетської Конста. Вона була вродлива, розумна і прекрасно освічена. Заміж дівчина не поспішала, чекала нареченого, який перевершить її у знатності, багатстві, красі та мудрості.
Мати святої діви, таємна християнка, відвела її до відлюдника, який розповів про Нареченого, що в усьому перевершує дівчину. Він подарував великомучениці ікону Божої Матері, вказавши, що саме Вона допоможе познайомитися з цим Нареченим. Уночі Катерині привиділася Богородиця з Немовлям, що сяяло, наче сонце, яке відвертало від неї Своє обличчя. Катерина вирушила до старця, який наставив її в духовному житті та звершив над нею Таїнство Хрещення. Наступної ночі уві сні Катерина знову побачила Пречисту Діву і Божественне Немовля, Яке одягло перстень на палець дівчини. Прокинувшись, свята побачила на пальці перстень і зрозуміла, що побралася Христу. Вона стала жити для Нього, молячись і в усіх вчинках керуючись Євангелієм.
Катерина під час язичницького свята наважилася викрити правителя Максиміна, який мучив християн в Олександрії. Він зачарувався красою діви. Щоб показати торжество язичницької мудрості, правитель скликав 150 найученіших мужів імперії, але свята Катерина взяла гору над мудрецями, які самі увірували в Христа і мужньо прийняли смерть – були спалені за велінням імператора. Святу піддали жорстоким тортурам і потім кинули в темницю. Дружина імператора Августа зустрілася зі святою і після бесіди з нею прийняла християнську віру.
Наступного дня святу хотіли колесувати, але знаряддя тортур розтрощила якась невидима сила, уламками перебивши язичників. Свідки цього: Августа, царедворець Порфирій Стратилат і 200 воїнів – перед усіма сповідували свою віру в Христа і були обезголовлені. Максимін запропонував Катерині стати його дружиною, якщо вона поклониться язичницьким богам, на що свята відповіла рішучою відмовою і була обезголовлена.
Божественну Літургію протоієрей Роман Височанський звершив у Свято-Іллінському храмі с. Великі Будища.
Після читання Євангелія.: Вмц.: Лк. 21:12-19 (зач. 106).; Рядове: Лк. 10:19-21 (зач. 51 від полу) настоятель виголосив проповідь, а по завершенні Літургії привітав присутніх Катерин з святом та проспівали “Многая літа“.
За богослужінням співав парафіяльний хор під керівництвом монахині Соломії (Дюкаревої).
Боже́ственнаго виногра́да священнооде́янна/ все́м лоза́ яви́ся,/ ка́плющи сла́дость прему́дрости,/ моли́твами твои́ми, всече́стне,/ да тебе́ истка́ну я́ко багряни́цу,/ песнь мы́сленную принесе́м,/ Кли́менте свя́те:// спаси́ рабы́ твоя́.
Кондак священномученику Клименту, папе Римскому, глас 2
8 грудня 2024р. (25 листопада ст.ст.), неділя. Віддання свята Введення у храм Пресвятої Богородиці. Сщмчч. Климента, папи Римського (101), і Петра, архієп. Александрійського (311).
Священномученик Климент, папа Римський, народився в Римі в багатій і знатній сім’ї. З дитинства розлучений з батьками, Климент виховувався у чужих людей.
Коли до столиці дійшли звістки про Христа і Його вчення, святий Климент полишив дім та майно й вирушив до тих земель, де проповідували апостоли.
Незадовго до своїх страждань святий апостол Петро висвятив святого Климента на єпископа Рима.
Побожне життя, милосердя і молитовний подвиг святого папи Климента навернули багатьох до Христа. Так, одного разу в день Пасхи ним були охрещені одразу чотириста двадцять чотири людини. Серед охрещених були люди всіх станів: раби, правителі, члени імператорської сім’ї.
Апостольська діяльність святого Климента викликала гнів імператора Траяна. Він наказав утопити святого Климента. Мученика кинули в море з якорем на шиї. Це сталося 101 року.
По молитвам вірних учнів святителя, Корнилія і Фіви, та всього народу море відійшло, і люди знайшли на дні в нерукотворному храмі (“Ангельській церкві”) нетлінне тіло свого пастиря. Після цього щороку в день мученицької кончини святителя Климента море відступало і протягом семи днів християни могли поклонятися його святим мощам.
У IX столітті святі рівноапостольні Кирило і Мефодій, учителі слов’янські, знайшли мощі святителя Климента, чесна глава якого нині перебуває в Києво-Печерській Лаврі.
Згідно з церковними переданнями, у І столітті з Євангельським благовістям на Кримський півострів прибув святий апостол Андрій Первозванний, який згодом вирушив угору по Дніпру і передбачив появу на берегах цієї річки славного міста Києва. Наступником апостола Андрія на кримській землі став святитель Климент. Будучи, за благословенням самого апостола Петра, єпископом Рима, він був засланий за сповідування віри Христової до Криму. Тут святий продовжував проповідувати і навертати людей до Господа, за що й зазнав мученицької кончини.
Божественну Літургію у Свято-Покровському храмі с. Плішивець, а напередодні вечірнє богослужіння звершив протоієрей Роман Височанський
Після читання Євангелія: Лк. 13:10-17 (зач. 71 – про зцілення згорбленної жінки); Сщмчч.(під зачало): Мф. 5:14-19 (зач. 11).; Богородиці: Лк. 10:38-42,11:27-28 (зач. 54). настоятель виголосив проповідь.
За богослужінням співав парафіяльний хор під керівництвом монахині Соломії (Дюкаревої).