Cедмиця 16 після П’ятидесятниці
Помяни́, Го́споди, я́ко благ, рабы Твоя́,/ и, ели́ка в житии́ согреши́ша, прости́:/ никто́же бо безгре́шен, то́кмо Ты,// моги́й и преста́вленным да́ти поко́й.
12 жовтня 2024 року Козацька (Покровська) батьківська субота. Прп. Киріака пустельника (556).
Божественну Літургію звершив протоієрей Роман Височанський у Свято-Покровському храмі с. Плішивець. Читали Євангеліє: Прп.: Лк. 6:17-23 (зач. 24).; Рядове: Лк. 5:17-26 (зач. 19). Поминання спочилих козаків та воїнів, які поклали життя за Православну віру.
,По завершенні Літургії відслужили панахиду за спочилих козаків та воїнів, які поклали життя за Православну віру і всіх одвіку спочилих православних християн.
Протоієрей Роман Височанський відслужив панахиду у каплиці Олексія Чоловіка Божого в с.Тимофіївка, а потім освятив на кладовищі встановлений хрест в пам’ять жертв Голодоморів: 1921-1923, 1932-1933 і голод 1946-1947 років.
Опісля, цього ж дня, настоятель відслужив панахиду у Свято-Іллінському храмі с. Великі Будища та в Свято-Троїцькому храмі с. Книшівка.
Днесь проро́чествие во апо́столех Первозва́ннаго испо́лнися:/ се бо на сих гора́х возсия́ благода́ть и ве́ра умно́жися./ И и́же неве́рием обветша́вшии/ Боже́ственною купе́лию отроди́шася/ и бы́ша лю́дие обновле́ния,/ ца́рское свяще́ние, язы́к свят, Христо́во ста́до,/ ему́же ты пе́рвый па́стырь яви́лся еси́,/ я́ко пе́рвее Креще́нием послужи́вый./ И ны́не, предстоя́ Влады́це Христу́ Бо́гу,/ моли́ всем сыно́м ру́сским спасти́ся:/ и́маши бо дерзнове́ние я́ко иера́рх Бо́жий и священнослужи́тель.
Тропар, глас 4Святителю Михаїлу, митрополиту Київському
13 жовтня 2024 року Неділя 16 після П’ятидесятниці Сщмч. Григорія єп., просвітителя Великої Вірменії (близько 335), Свт. Михаїла, першого митр. Київського (992)
Божественну Літургію, а напередодні вечірнє богослужіння у Свято-Покровському храмі с. Плішивець звершив протоієрей Роман Височанський. Після читання Євангелія: Лк. 6:31-36 (зач. 26 про заповіді любові та милосердя).; Сщмч.(під зачало): Мф. 24:42-47 (зач. 103).; Свт.: Мф. 5:14-19 (зач. 11) виголосив проповідь.
- Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
- (Лк. 6:31-36)
Наріжна, початкова заповідь — люби. Мале слово, а виражає всеосяжну справу. Легко сказати — люби, але не легко досягти належної міри любові. Не зовсім ясно і те, як цього досягти; тому-то Спаситель обставляє цю заповідь іншими пояснювальни ми правилами: “люби… як самого себе” (Мф. 19:19); і “як хочете, щоб з вами чинили люди, так і ви чиніть з ними” (Лк. 6:31). Тут вказується міра любові, можна сказати, безмірна; бо чи є міра любові до самого себе і чи є добро, якого не побажав би собі хто від інших? Натомість, однак, цей припис не є нездійсненним. - Вся справа стоїть за тим, щоб увійти в досконале співчуття до інших так, щоб їхні почуття цілком переносити на себе, відчувати так, як вони відчувають. Коли це буде, годі й вказувати, що в якому разі треба зробити для інших: саме серце вкаже. Ти тільки потурбуйся підтримувати співчуття, а то негайно підійде егоїзм і поверне тебе до себе та замкне в собі. Тоді й пальцем не поворухнеш для іншого і дивитися на нього не станеш, хоч помри він. Коли сказав Господь: “люби ближнього… як самого себе”, то хотів, щоб замість нас став у нас, тобто в серці нашому, ближній. Якщо ж там по-старому стоятиме наше “я”, то не чекай добра.
За богослужінням співав парафіяльний хор під керівництвом монахині Соломії (Дюкаревої).