40 мучеників Севастійських

Боле́зньми святы́х, и́миже о Тебе́ пострада́ша, умоле́н бу́ди, Го́споди, и вся на́ша боле́зни исцели́, Человеколю́бче, мо́лимся.

тропар

22.03.22 року у період Святої Чотиридесятниці Свята Церква особливо вшановує пам’ять 40 мучеників, які в Севастійському озері постраждали, тому в день їх пам’яті полегшується суворість Великого посту і звершується Літургія Передосвячених Дарів.

Близько 320 року у місті Севастії, у Вірменії, стояло римське військо. У війську було 40 воїнів-християн родом з Каппадокії (нині на території Туреччини). Воєначальник Агріколай змушував їх принести жертву ідолам, але воїни відмовилися.

Тоді воїнів заарештували та пов’язаними повели до озера поблизу міста Севастії. Стояла зима, вечоріло. Воїнів роздягненими поставили у вкрите льодом озеро. Страшна стужа скувала члени святих мучеників, і вони почали замерзати. Мучіння це було для них особливо важким, тому що на березі озера для спокуси було поставлено теплу лазню. Хто хотів врятувати своє життя, повинен був заявити тюремному сторожу, що він зрікся Христа, і тоді він міг увійти в теплу лазню і відігрітися. Всю ніч воїни мужньо переносили лютий мороз, підбадьорюючи один одного та співаючи священні гімни Богові.

Рано вранці один із воїнів не витримав страждань. Він вийшов із озера і поквапився до лазні. Але як тільки тепле повітря торкнулося його тіла, він впав мертвим. Тюремний сторож Аглай побачив, що над головою кожного мученика, що залишилися в озері, з’явився світлий вінець. Аглай був такий приголомшений цим дивом, що, оголосивши себе християнином, скинув із себе одяг і приєднався до 39 мучеників. Мучители, що прийшли трохи згодом, побачили, що воїни-християни не тільки не замерзли, але, мабуть, навіть зігрілися. Тоді мучителі молотами перебили їм гомілки та кидали у вогонь, а потім обвуглені кістки мучеників скинули у річку.

Через три дні мученики з’явилися єпископу Севастійському Петру і розповіли про свій подвиг. Єп. Петро зібрав їхні кістки та з честю поховав.

Див.:”Стра­да­ние свя­тых со­ро­ка му­че­ни­ков, в ар­мян­ской Се­ва­стии” у викладі свт. Димитрія Ростовського.

Великопістне богослужіння: часи, Зображальні, Літургію Передосвячених Дарів  в Свято-Покровському храмі с.Плішивець  звершив   протоієрей Роман Височанський.

Настоятель читав Євангеліє Мф.20:1-16 (зач. 80).

По закінченні виголосив проповідь, в якій розповів про страждання і тверду Віру со­ро­ка му­че­ни­ків та Мчч. Кодра́та і ним постраждалих. Також про сильну Віру матері наймолодшого з воїнів, Мелітона, яка постійно переконувала сина не боятися і зазнати все до кінця. Коли тіла мучеників поклали на колісниці, щоб повезти на спалення, юний Мелітон ще дихав, і його залишили на землі. Тоді мати підняла сина і на своїх плечах понесла його за колісницею. Коли Мелітон опустив останній подих, мати поклала його на колісницю поруч із тілами його святих сподвижників.

Протоієрей Роман Височанський заочно привітав та побажав Многая Літа прихожанину Олексію, який цього дня святкує день народження.