17 червня 2018 року третя неділя по П’ятидесятниці

22. Око то світильник для тіла. Тож як око твоє буде здорове, то й усе тіло твоє буде світле.
23. А коли б твоє око лихе було, то й усе тіло твоє буде темне. Отож, коли світло, що в тобі, є темрява, то яка ж то велика та темрява!
24. Ніхто двом панам служити не може, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні.
25. Через те вам кажу: Не журіться про життя своє що будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє, у що зодягнетеся. Чи ж не більше від їжі життя, а від одягу тіло?
26. Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них?
27. Хто ж із вас, коли журиться, зможе додати до зросту свого бодай ліктя одного?
28. І про одяг чого ви клопочетесь? Погляньте на польові лілеї, як зростають вони, не працюють, ані не прядуть.
29. А Я вам кажу, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них.
30. І коли польову ту траву, що сьогодні ось є, а взавтра до печі вкидається, Бог отак зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні!
31. Отож, не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось?
32. Бож усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно.
33. Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться.
34. Отож, не журіться про завтрашній день, бо завтра за себе само поклопочеться. Кожний день має досить своєї турботи!
(Від Матвія 6:22-34)

17 червня 2018 року настоятель Свято-Покровського  скита Мгарського монастиря архімандрит Венидикт(Малета) у співслужінні настоятеля  Свято-Покровського храму с. Плішивець протоієрея Романа Височанського звершили Божественну літургію в Свято-Покровському храмі с. Плішивець.

По закінченні  Літургії протоієрей Роман привітав з недільним днем  виголосив проповідь та на закінчення сказав: ” Від народження кожна людина  в своєму серці має незримого суддю – совість. Совість не мовчить, а  кожного разу голосом Господнім  навертає  людину до Істини. І незалежно вірить людина в Бога чи ні, совість при цьому не замовкає.  Адже це ми віддаляємось від Бога, а не Господь від нас.

Знаючи, що наша совість є оком нашої душі і одночасно світильником, хотілось, щоб ми були тим світильником, який ставлять  на свічнику для своїх рідних і зовсім незнайомих людей, щоб всі хто бачить наші добрі справи, не нас славили, а славили Бога і Отця.”

Тут можна переглянути  ФОТО