08 вересня 2019 року
08 вересня 2019 року архімандрит Венидикт (Малета) в співслужінні протоієрея Романа Височанського звершив Божественну Літургію, а напередодні вечірнє Богослужіння в Свято-Покровському храмі с. Плішивець. Після читання Євангелія Мф. 19:16-26 (зач. 79), Лк. 10:38-42, 11:27-28 (зач. 54) настоятель виголосив проповідь на сьогоднішнє євангельське читання та розповів житіє Адріана і Наталіі, яких сьогодні прославляє Свята Церква. І призвав бути справжніми християнами виконувати заповіді Господні, жертвувати часом, матеріальним статком, можливостями духовними чи фізичними для того, щоб побачивши наші добрі справи всі славили Бога Отця.
Подружжя Адріан і Наталія жили в місті Нікомидії в Віфінській області Малої Азії. Адріан був язичником і служив чиновником імператора Максиміана Галерія (305-311 рр.), гонителя християн. Наталія була таємна християнка. Під час гонінь поблизу Нікомідії в печері ховалося 23 віруючих. Їх спіймали, судили, катували і примушували принести жертву ідолам. Потім їх повели в судову палату, щоб записати їх імена. Тут знаходився начальник палати Адріан, який запитав їх, яку нагороду очікують вони від свого Бога за муки. Вони відповіли йому: «Не бачило око, не чуло вухо, і не приходило те на серце людині, що приготував Бог люблячим Його» (1Кор.2,9). Почувши це, Адріан сказав писарям: «Запишіть і моє ім’я разом з ними, тому що і я – християнин». Адріана посадили в тюрму. Імператор радив йому викреслити своє ім’я зі списку християн і вибачитися. Адріан запевнив його, що він не збожеволів, а надходив так за власним переконанням. Виповнилося йому тоді 28 років.
Дізнавшись про те, що трапилося, Наталія поспішила до в’язниці, де підбадьорювала Адріана бути мужнім. Коли укладених християн присудили до смертної кари, Адріана відпустили на короткий термін додому, щоб він повідомив своїй дружині про це. Побачивши Адріана, Наталія злякалася, що він відрікся від Христа, і не впустила його в будинок.
Повернувшись до в’язниці, Адріан разом з іншими мучениками був підданий страшним катуванням: мученикам перебивали руки і ноги важким молотом, від чого ті в страшних муках вмирали. Коли черга дійшла до Адріана, дружина найбільше боялася, щоб чоловік її не відрікся від Христа. Вона зміцнювала Адріана і притримувала його руки і ноги, поки кат перебивав їх молотом. Помер святий Адріан разом з іншими мучениками в 304 році. Коли їх тіла почали спалювати, піднялася гроза і піч згасла, кількох же катів убила блискавка.
Тисяцький армії хотів одружитися на Наталії, яка була ще молода і багата. Ще перед смертю Адріана Наталія просила його молитися, щоб її не примусили вийти заміж. Тепер Адріан з’явився їй уві сні і сказав, що незабаром вона піде за ним. Так і сталося: Наталія померла на гробі свого чоловіка в передмісті міста Візантії, куди його тіло перенесли віруючі.
По закінченні Божественної Літургії протоієрей Роман Височанський відслужив молебний спів у Іллінській церкві с. Великі Будища.