Четвертий тиждень після П’ятидесятниці
Засту́пнице и Похвало́ земли́ на́шея Полта́вския, Пречи́стая Де́во Богоневе́сто Влады́чице! … не отврати́ся то́ка сле́з на́ших, но приими́ моле́ния рабо́в Твои́х; … покры́й на́с всечестны́м покро́вом Твои́м…
тропарь
13 липня 2021 року день шанування ікони Богородиці Горбанівська.
Чудотворна Горбанівська ікона Божої Матері є копія Корсунської ікони, писаної євангелістом Лукою і принесеної великим князем Володимиром з Херсона до Києва в 988 році. Називається ж ікона Горбанівською на прізвище козака Горбаня який жив у цій місцевості. Одного разу він косив на своїй пасіці траву, і раптом коса його переламалася. Нахилившись до трави, він побачив ікону Пресвятої Богородиці і що кінець коси поранив лик Божої Матері під правим оком, з якого покотилася сльоза. З побожним трепетом Горбань відніс ікону в свій будинок і заявив про те, що трапилося духовному начальству.
Незабаром на місці явлення ікони був збудований спочатку дерев’яний храм, а в 1818 році кам’яний. Там була поставлена знайдена ікона яка, написана на залізному листі, прикрашена срібно-позолоченою ризою і дорогоцінними каменями.
Починаючи з 1850 року, щорічно, 30 червня, Горбанівська ікона в супроводі багатотисячного натовпу прочан переносилася в Полтаву, на п’ять верст відстані від Горбанівки, і залишалася в Успенському соборі 40 днів – до 10 серпня. Потім таким же хресним ходом переносилася назад в Горбанівку.
В 1962 році чудотворний образ був перенесений в Свято-Макарівський кафедральний собор міста Полтави, де перебуває і понині.
Молебний спів з читанням акафісту у Свято-Покровському храмі с. Плішивець звершив протоієрей Роман Височанський. По закінченні настоятель виголосив проповідь в якій розповів про ікону Богородиці Горбанівська.
…Те́мже на пречи́стый о́браз Твой благогове́йно взира́юще/ и изображе́нную Тя на нем пред Кресто́м Спа́са на́шего ви́дяще,/ умиле́нно к Тебе́ вопие́м:/ Засту́пнице усе́рдная, блага́я и ми́лостивая!/ Ускори́ изба́вити ны от вся́кия ско́рби, ну́жды и боле́зни/ и спаси́ ду́ши на́ша,// да Тя со благодаре́нием сла́вим во ве́ки.
Тропарь
15 липня 2021 року день шанування ікони Богородиці Охтирська.
Влітку 1739 року, за Промислом Божим, благочестивий і доброчесний священик Василь Данилов знайшов чудотворну ікону Божої Матері, косивши траву біля свого будинку. В густій високій траві він побачив ікону, яка світиться незвичайним світлом. На ній була зображена Божа Матір, що молиться перед розп’яттям. У побожному страху отець Василь опустився на коліна і почав молитися, а потім відніс ікону в свій будинок. Бажаючи відновити живопис ікони, отець Василь віддав її іконописцю Іоанну, але Іоанн почув голос, що звелів віднести ікону назад і повернути її священикові.
Через три роки отець Василь знову побачив від ікони чудове сяйво, яке згодом неодноразово повторювалося. Незабаром в сонному баченні він отримав вказівку обмити ікону і покрити покривалом. Прокинувшись, він негайно виконав веління. Воду, якою обмивав ікона, отець Василь перелив в посудину і хотів вранці вилити в річку. В очікуванні ранку він знову заснув, і йому вдруге явилася Божа Матір і повеліла не виливати воду, бо вона зцілює від лихоманки. Отець Василь напоїв цією водою свою дочку, що хворіла лихоманкою, і вона одужала. Багато хворих, випивши води, також зцілилися. Звістка про нову чудотворну ікону швидко поширилося.
У 1751 році Святіший Синод ухвалив почитати новоявлену Охтирську ікону чудотворною. У 1917 році ця чудотворна ікона була втрачена.
Перед цією іконою моляться про благополучне заміжжя дочок, вона також вважається покровителькою дітей.
Молебний спів з читанням акафісту у Іллінському храмі с. Великі Будища звершив протоієрей Роман Височанський у співслужінні протоієрея Михаїла Бухвака. По закінченні настоятель виголосив проповідь в якій розповів про ікону Богородиці Охтирська.
Днесь, благове́рнии лю́дие, све́тло почти́м седмери́цу честну́ю ца́рственных страстоте́рпец, Христо́ву еди́ну дома́шнюю Це́рковь…
тропар
17 липня 2021 року протоієрей Роман Височанський звершив Божественну Літургію у Свято-Троїцькому храмі с.Книшівка. Після читання Євангелія, настоятель виголосив проповідь в якій нагадав, що сьогодні день пам’яті Страстотерпців Імператора Миколи II, імператриці Олександри, царевича Алексія, великих князівен Ольги, Татіани, Марії, Анастасії та розповів про їх житіє.
У перенесених царською сім’єю в ув’язненні стражданнях з терпінням і смиренням в їх мученицькій кончині було явлене світло Христової віри, яке перемагає зло подібно до того, як воно засяло у житті і смерті мільйонів православних християн, що зазнали гоніння за Христа в XX столітті.
Днесь я́ко со́лнце пресве́тло, возсия́вше от земли́, честны́я мо́щи твоя́ нетле́нны обрето́шася, я́ко благоуха́нный цвет, мно́жеством чуде́с сия́юще, и всем ве́рным источа́юще разли́чная исцеле́ния…
Кондак
18 липня 2021 року Свята Церква вшановує пам’ять преподобного Афана́сія Афонського та Се́ргія Радонезького
Мощі Преподобного Сергія були знайдені 5 липня 1422 року при преподобному ігумені Никоні. У 1408 році, коли Москва та її околиці піддалися навалі татар, Троїцький монастир був спустошений і спалений, ченці на чолі з ігуменом Никоном сховалися в лісах, зберігши ікони, святі речі, книги та інші святині, пов’язані з пам’яттю преподобного Сергія, який в сонному видінні попередив про навалу та втішив, що це буде недовго і свята обитель, повставши з попелу, розквітне і ще більше зросте.
Перед початком будівництва нового храму в ім’я Живоначальної Трійці на місці дерев’яного, освяченого 25 вересня 1412 року Преподобний з’явився одному благочестивому мирянину і велів сповістити ігумену та братії: “Зачем оставляете меня столько времени во гробе, землей покровенного, в воде, утесняющей тело мое?” І ось при будівництві собору, коли копали рови для фундаменту відкриті і перенесені були нетлінні мощі Преподобного, і всі побачили, що не тільки тіло, а й одяг на ньому були неушкоджені, хоча кругом труни дійсно стояла вода. При великому скупченні прочан і духовенства, в присутності сина Димитрія Донського, князя Звенигородського Юрія Дмитровича († 1 425), святі мощі були перенесені з землі і тимчасово поставлені в дерев’яній Троїцькій церкві. При освяченні в 1426 році кам’яного Троїцького собору вони були перенесені в нього, де і перебувають донині.
У Свято-Покровському храмі с. Плішивець Божественну Літургію, а напередодні вечірнє богослужіння звершив протоієрей Роман Височанський.
Після читання Євангелія настоятель виголосив проповідь в якій розповів про велику Віру євангелієвського сотника і побажав, щоб і наша Віра була схожа на Віру сотника.
Прихожанка раба Божа Єкатерина пожертвувала кошти на придбання ікони її покровительки. В суботу на вечірні настоятель освятив ікону, а після Божественної Літургії хор під керуванням монахині Соломії (Дюкаревої) виголосив многоліття жертводавеці.