Храмове свято 06 грудня 2017 року
Для того, щоб зруйнувати мури міста не потрібні стінобитні машини, штурмові драбини, не потрібно робити підкоп чи брати місто в облогу, достатньо обійти навколо міста, засурмить в баранячий ріг і крикнути всім народом гучним криком і стіни впадуть.
Ісус Навин 6:20
І закричав народ, і засурмили в сурми. І сталося, як народ почув голос сурми, і закричав народ гучним криком, то впав мур на своєму місці, а народ увійшов до міста, кожен перед себе. І здобули вони те місто.
Для того, щоб переправитись через море не потрібен корабель, а достатньо підійняти палицю, і простягнути руку на море, і Червоне море розступиться.
- І простяг Мойсей руку свою на море, і Господь гнав море сильним східнім вітром цілу ніч, і зробив море суходолом, і розступилася вода.
Для того, щоб перейти Йордан достатньо вдарити по воді накидкою, що впала з пророчого плеча.
- І взяв він Іллевого плаща, що спав із нього, і вдарив по воді та сказав: Де Господь, Бог Іллі? І також він ударив по воді, і вона розділилася пополовині туди та сюди!…
Це образи сили віри Старого заповіту.
А для того, щоб зупини Тевтонський орден хрестоносців чи розбити шведів, облагорозумити хижі наміри литовського князівства не потрібна велика і муштрована армія достатньо маленької і мало озброєної, але з вірою, що “Не в силі Бог, а в правді. Інші – зі зброєю, інші – на конях, а ми Ім’я Господа Бога нашого закличемо! Вони похилились і впали, ми ж повстали і тверді були” , що і зробив Святий Благовірний Олександр Невський у 13 столітті. Пам’ять його і святкує 6 грудня малий храм в с. Плішивець, освячений в честь цього дивного святого.
І князь, і політик, і воїн, і смиренний мирянин, і церковний ревний прихожанин, і монах, і чудотворець – це все про одну людину, яка своїм життя показала приклад любові до своєї землі, свого народу, а найбільше -любові до Бога.
6 грудня 2017 року в малому храмі Олександра Невського села Плішивець відбулася Божественна Літургія з читанням акафісту Святому Благовірному князю Олександру Невському. Після Літургії та хресного ходу за традицією прихожан та гостей з любов’ю пригощали хоч і пісним, але смачним обідом.
