Тиждень 7-мий після П’ятидесятниці
25 липня 2022 року Свята Церуква вшановує ікону Божої Матері: «Троєручиця» (VIII).
У VIII столітті, під час іконоборства, за ревне шанування святих ікон преподобний Іоанн Дамаскін († бл. 780; пам’ять 4 грудня) був обвинувачений імператором Львом III Ісавром (717–740) перед Дамаським каліфом у державній зраді. Каліф наказав відсікти кисть руки преподобного та повісити її на ринку. Надвечір святий Іоанн, випросивши у каліфа відрубану кисть, приклав її до суглоба і впав ниць перед іконою Божої Матері. Преподобний просив Владичицю зцілити руку, котра писала на захист Православ’я. Після довгої молитви він задрімав і побачив уві сні, що Пречиста звертається до нього, обіцяючи швидке зцілення. При цьому Божа Мати наказала йому без ліні трудитися цією рукою. Прокинувшись від сну, преподобний Іван побачив, що рука неушкоджена. На подяку за зцілення святий приклав до ікони зроблену зі срібла руку, від чого ікона і отримала назву “Троєручиця”.
Цього дня протоієрей Роман Височанський звершив молебний спів з акафістом в храмі Олександра Невського с. Плішивець. .
Уподо́бился еси́ купцу́, и́щущему до́бpаго би́сеpа,/ славнодеpжа́вный Влади́миpе,/ на высоте́ стола́ седя́ ма́теpе гpадо́в, богоспаса́емаго Ки́ева:/ испыту́я же и посыла́я к Ца́pскому гpа́ду/ уве́дети пpавосла́вную ве́pу,/ обpе́л еси́ бесце́нный би́сеp – Хpиста́…
тропар
28 липня 2022 року звершується пам’ять Равноап. вел. кн. Володимира та згадується Хрещення Київської Русі, яке відбулося в 988 році, також Собор київських святих.
Князь Володимир народився в 963 році, був сином Святослава та древлянської княжни Малуші. Виховував Володимира Добриня, брат його матері, який був язичник.У нього було п’ять дружин і численні наложниці. На Київських горах він встановив ідолів, яким стали приносити людські жертви. Тоді загинули за Христа варяги Феодор і Іоанн. Обставини їх смерті справили на Володимира сильне враження, і він почав сумніватися в істинності язичницької віри.
Володимир вирішив хреститися, але не хотів підпорядковувати Русь грекам. Тому незабаром після повернення послів Володимир пішов війною на греків і взяв Херсонес. Звідси він відправив послів до Константинополя до імператорів Василя і Костянтина з вимогою руки сестри їх, царівни Анни. А ті відповіли йому, що царівна може бути дружиною тільки християнина. Тоді Володимир оголосив, що бажає прийняти християнську віру. Але перш, ніж наречена прибула в Херсонес, Володимир був уражений сліпотою.
У такому стані, подібно до апостола Павла, він пізнав свою духовну неміч і приготувався до великого таїнства відродження. Царівна, яка прибула в Херсонес, порадила йому поспішити з Хрещенням. Володимир хрестився (988 м) і був названий Василієм. При виході з купелі він прозрів душевними і тілесними очима і в великій радості вигукнув: «Тепер я пізнав істинного Бога!»
Божественну Літургію, а напередодні вечірнє Богослужіння в Свято-Покровському храмі с. Плішивець звершив протоієрей Роман Височанський також виголосив проповідь.
На особливій сугубій єктенії були піднесені посилені молитви про припинення війни та мир в Україні.
Протоієрей Роман Височанський привітав прихожан Володимира та Андрія з святом та подарував ікони, а хор проспівав Многая Літа.
Препрославлен еси, Христе Боже наш, светила на земли отцы наша основавый и теми ко истинней вере вся ны наставивый. Многоблагоутробне, слава Тебе.
тропар
Православна Церква визнає сім Святих Вселенських Соборів: Нікейський I (325 р., проти єресі Арія); Константинопольський I (381 р., проти єресі Македонія); Ефеський (431 р., проти єресі Несторія); Халкідонський (451 р., проти брехні монофізитів); Константинопольський II (553 р., “Про три глави”); Константинопольський III (680–681 рр., проти єресі монофелітів); Нікейський II (787 р., проти єресі іконоборців). А літургійне святкування святим отцям шести Соборів пояснюється тим, що сьомий Вселенський Собор був визнаний таким на Помісному Константинопольському Соборі в 879-880 рр., тоді як кожен із шести був затверджений Вселенським на наступному за ним.
Сенс особливого шанування святих отців Вселенських Соборів полягає в тому, що тільки вони (Собори) мали дар виносити непогрішні і “для всіх корисні” визначення в галузі християнської віри та церковного благочестя в кризові моменти церковної історії. Короткий результат догматичного богослов’я святих отців шести Вселенських Соборів відбито у першому соборному правилі Трулльського Собору (691 р.), що став продовженням VI Вселенського (III Константинопольського). Окрім догматичної діяльності, святі отці Вселенських Соборів виробляли правила, що служать до впорядкування церковної дисципліни. Церква ніколи не відступає від колишніх догматичних визначень, вироблених церковними канонами і не замінює їх новими.
Усі Собори проходили у перше тисячоліття. Перші два Вселенські Собори були присвячені питанням тріадологічним, уточнювалося і формулювалося вчення про Святу Трійцю: Отця і Сина, і Святого Духа.
А з Другого по Шостий Вселенські Собори були христологічні Собори, на яких формулювалося вчення про Особу і дві природи Боголюдини Ісуса Христа. І останній Сьомий Вселенський Собор був присвячений боротьбі з іконоборчою єрессю.
31 липня 2022 року Свята Церква згадує отців шести вселенських соборів.
Протоієрей Роман Височанський звершив Божественну літургію, а напередодні вечірнє богослужіння, в Свято-Покровському храмі с. Плішивець. Після читання Євангелія виголосив проповідь.
За богослужінням молилися за владу, воїнство, збереження всіх людей, мир і тишу в Україні, а також про милість Божу до всіх.
За богослужіннями співав парафіяльний хор під керівництвом монахині Соломії (Дюкаревої).