Тиждень 16-ий по П’ятидесятниці
Приидите, христоименитии людие, составим похвалу Честному Кресту, на нем же Христос, Царь славы, руце распростер, возведе нас на первое блаженство, из негоже низпадохом прелестию змиевою. Ты же, о, пресвятый Кресте, яко имеяй присущую тебе силу Распятаго Христа, спасай и сохраняй от всяких бед…
27.09.2022 року Свята Церква призиває нас достойно і праведно поклонитися Хресту Христовому. Бо цим благословенним деревом «смерть умертвися» і «живот даровася». Першим древом райським увійшов гріх, а гріхом смерть, а древом хресним отримали життя. Першим вигнані люди з раю, а другим, як по сходинах, піднімаються на небо. Першим переміг нас ворог, цим же благословенним деревом Хреста Господнього ми перемагаємо ворогів наших. А тому древо це благословенне, будемо гідно вшановувати.
Напередодні свята вечірнє богослужіння, а в день Свята Божественну Літургію звершив протоієрей Роман Височанський у Свято-Покровському храмі с. Плішивець.
Після читання Євангелія виголосив проповідь.
За богослужінням молилися за владу, воїнство,збереження всіх людей, мир і тишу в Україні, а також про милість Божу до всіх.
Співав парафіяльний хор під керівництвом монахині Соломії (Дюкаревої).
28.09.2022 року Свята Церква вшановує пам’ять вмч. Микити Готського (бл. 372).
Святий великомученик Микита був гот. Він народився і жив на берегах Дунаю. Постраждав за Христа у 372 році. Тоді християнська віра вже поширилася до країни готів. Святий Микита увірував у Христа і прийняв Хрещення від готського єпископа Феофіла, учасника І Вселенського Собору. Поширенню християнства стали противитися язичники-готи, у результаті виникла міжусобна війна.
Святий Микита, був підданий багатьом катуванням та кинутий у вогонь, помер 372 року. Друг святого Микити, християнин Маріан, вночі відшукав тіло мученика, не пошкоджене вогнем і осяяне чудовим світлом, переніс його і поховав у Кілікії. Згодом його було перенесено до Константинополя. Частка святих мощей великомученика Микити пізніше була перенесена до монастиря Високих Дечанів у Сербії.
Божественну Літургію протоієрей Роман Височанський звершив у Іллінському храмі с. Великі Будища.
Після читання Євангелія виголосив проповідь.
За богослужінням молилися за владу, воїнство,збереження всіх людей, мир і тишу в Україні, а також про милість Божу до всіх.
Співав парафіяльний хор під керівництвом монахині Соломії (Дюкаревої).
Софи́и честны́я свяще́ннейшия ве́тви, Ве́ра и Наде́жда и Любо́вь, показа́вшеся, му́дрость обуи́ша е́ллинскую благода́тию, и пострада́вше, и победоно́сицы яви́вшеся, венце́м нетле́нным от всех Влады́ки Христа́ увязо́шася.
30.09.2022 року Свята Церква вшановує день пам’яті святих мучениць Віри, Надії і Любові і матері їх Софії.
У II столітті, за царювання імператора Адріана (117–138 рр.), у Римі жила благочестива вдова Софія (ім’я Софія означає “премудрість”). У неї були три дочки, які мали імена головних християнських чеснот: Віра, Надія та Любов. Будучи глибоко віруючою християнкою, Софія виховала дочок у любові до Бога, навчаючи не прив’язуватись до земних благ. Слух про приналежність до християнства цієї родини дійшов до імператора, і він побажав особисто побачити трьох сестер і мати, яка їх виховала. Усі четверо постали перед імператором і безбоязно сповідали віру в Христа, що воскрес із мертвих і дає вічне життя всім віруючим у Нього.
Дивись також: “Страдання святих мучениць Віри, Надії та Любові, і матері їхньої Софії” у викладі свт. Димитрія Ростовського.
В день пам’яті святих мучениць Віри, Надії і Любові і матері їх Софії протоієрей Роман Височанський звершив молебний спів з читанням акафісту в Свято-Покровському храмі с. Плішивець.
По закінченні настоятель храму протоієрей Роман Височанський виголосив проповідь.
В Тро́ице хвали́мый Бог тро́ицу му́ченик просла́ви, Трофи́ма и Савва́тия и Доримедо́нта: в Того́ бо ве́ровавше, врага́ низложи́ша. Тех моли́твами, Христе́ Бо́же наш, поми́луй нас.
02.10.2022 року Свята Церква вшановує пам’ять мчч. Трофима, Савватія і Дорімедонта (276).
Святі мученики Трохим, Савватій і Дорімедонт постраждали за Христа за царювання римського імператора Проба (276–282). Якось у місті Антіохії відбувалося язичницьке свято: приносилися жертви, лилося вино, творилося безчинство. Християни Трохим і Савватій, що прийшли в місто, з гіркотою дивлячись на це галасливе і непристойне торжество, молили Господа наставити заблукалих на шлях спасіння.
Дивись також: “Страдання святих мучеників Трофима, Савватія и Доримедонта” у викладі свт. Димитрія Ростовського.
В недільний день Божественну Літургію, а напередодні вечірнє богослужіння у Свято-Покровському храмі с. Плішивець звершив протоієрей Роман Височанський.
Після читання Євангелія Мк.8:34 – 9:1 (зач. 37), Мф.25:14-30 (зач. 105) настоятель виголосив проповідь на притчу про таланти.
За богослужінням молилися за владу, воїнство,збереження всіх людей, мир і тишу в Україні, а також про милість Божу до всіх.
Співав парафіяльний хор під керівництвом монахині Соломії (Дюкаревої).
Цього дня настоятель протоієрей Роман Височанський відслужив молебний спів у Іллінському храмі с. Великі Будища та у Свято-Троїцькому храмі с. Книшівка, а по закінченні виголошував проповіді.