Субота і неділя по Богоявленню
25 січня 2020 року Свята Церква згадує мученицю Татіану і з нею в Римі пострадавших (226-235). У Свято-Покровському храмі с. Плішивець протоієрей Роман Височанський відслужив молебен з читанням акафісту святій мучениці Татіані, а по закінчені виголосив проповідь, в якій розповів житіє святої.
Свята Татіана, донька багатого римлянина і вихована у християнській вірі. Коли Татіана досягла повноліття, вона полюбила всім серцем духовний спосіб життя та відмовилася від подружнього життя, а за доброчесне життя була призначена дияконисою Римської церкви. Вона доглядала за хворими, відвідувала в’язниці, допомагала незаможним, намагаючись постійно догодити Богові добрими справами та молитвами.
Свята діва Татіана, за часу правління римського міського управителя Ульпиана (близько 225 р), була схоплена язичниками і приведена в храм Аполлона. Її хотіли примусити поклонитися цьому ідолові. Вона ж помолилася до істинного Бога, і раптом стався землетрус: ідол Аполлона впав і розбився на частини, обрушилася також частина храму і придавила багатьох язичників і жреців. Диявол, що мешкав в ідолі, з гучним криком і плачем біг від того місця, причому всі чули крик його і бачили тінь, що промайнула по повітрю. Тоді нечестиві повели святу діву на суд і муки. Свята Тетяна перетерпіла різні катування і молилась за свої мучителів, щоб Господь відкрив їм світло істини. І молитва її була почута. Небесний світло осяяло мучителів, і духовні очі їх відкрились. Вони побачили чотирьох ангелів навколо святої, чули голос з небес до святої діви, і всі вісім чоловік увірували в Христа, прийнявши хрещення у своїй власній крові, бо їх за сповідання Христа жорстоко мучили і, нарешті, усікли їм голови.
Жорстокі муки перетерпіла свята Татіана, і суддя, не знаючи, що ще зробити з нею, прорік їй смертний вирок і тоді свята була усічена мечем. Разом з нею стратили і її батька, бо довідалися, що і він християнин.
26 січня 2020 року у Свято-Покровському храмі с. Плішивець Божественну Літургію звершив протоієрей Роман Височанський. та виголосив проповідь після читання Євангелія Мф., 8 зач., IV, 12-17 :
Коли ж почув Ісус, що Іоан відданий під варту, пішов до Галилеї. І, залишивши Назарет, прийшов і оселився в Капернаумі приморському, в краях Завулонових і Неффалимових, щоб збулося сказане пророком Ісаєю, який говорить: земле Завулонова і земле Неффалимова, за Йорданом на шляху приморському, Галилеє язичників. Народ, що сидів у темряві, побачив світло велике, і тим, що перебувають у країні й тіні смерти, світло засяяло їм. Відтоді почав Ісус проповідувати й говорити: покайтеся, наблизилося бо Царство Небесне.
“Покаяння- це основа нашого спасіння. В хрещенні ми отримали образ нетління, отримали запоруку вічного життя, отримали одяг царський, для весільної трапези. Гріх позбавляє нас цього царського одягу. А без нього нас викинуть геть, зв’язавши руки і ноги. Але кожного разу коли ми в черговий раз послизнулися на зарозумілості, завищеній самооцінці, бажанні отримати більше, на наклепі, осуді, на лукавстві світу цього, маємо можливість піднятися та покаятися, і не потрібно чекати дві тисячі років, а вистачає прийти в храм з чистотою душевною попросити у Бога: «Господи, прости. Я каюся. Це я згрішив, це я обнажився знову Твого боготканного одягу». І як пише Андрій Критський: « …лежу нагий і стидаюся». І Господь в черговий раз подає руку та виводить нас із шеолу, із сені смертної, із того стану гріховного, який є темрява до світла.
І світло сіяє для всіх нас. Амінь.”