Седмиці 5-та і 6-та після Великодня
Нищету́ Христо́ву возлюби́вши,/ безсме́ртныя трапе́зы ны́не наслажда́ешися,/ безу́мием мни́мым безу́мие ми́ра обличи́вши,/ смире́нием кре́стным си́лу Бо́жию восприя́ла еси́./ Сего́ ра́ди дар чудоде́йственныя по́мощи стяжа́вшая,/ Ксе́ние блаже́нная, моли́ Христа́ Бо́га// изба́витися нам от вся́каго зла покая́нием.
Тропар
06 червня 2024 року прославлення блж. Ксенії Петербурзької (1988).
Свята блаженна Ксенія народилася в першій половині XVIII століття в родині благочестивих і благородних батьків; батька її звали Григорієм, а ім’я матері невідоме. Після досягнення повноліття Ксенія Григорівна поєдналася в шлюбі з придворним півчим, полковником Андрієм Федоровичем Петровим, і жила з чоловіком в Санкт-Петербурзі. Але не довго судив Господь молодій парі йти разом життєвим шляхом, ангел смерті розлучив їх: Андрій Федорович помер, залишивши Ксенію Григорівну вдовою на двадцять шостому році її життя.
Цей несподіваний удар так сильно вразив Ксенію Григорівну, так вплинув на молоду вдову, що вона відразу як би забула все земне, людське, всі радощі і утіхи, і внаслідок цього багатьом здавалася немовби божевільною, такою, що позбулася розуму.
На сімдесят першому році земного життя вона віддала душу Богові. Тіло її було поховане на Смоленському кладовищі. І багато знамень милості Божої почало відбуватися біля її могили. За молитвами блаженної Ксенії Господь врятував одну дівицю від жахливого шлюбу із біглим каторжником, який видавав себе за убитого ним полковника. Після панахиди над її могилою стражденні отримували зцілення, в сім’ях встановлювався порушений мир, нужденні отримували все необхідне.
Над могилою блаженної Ксенії (на Смоленському кладовищі) в 1902 році згідно з проектом архітектора А.А. Всеславіна була споруджена кам’яна каплиця, до якої почали приходити її численні шанувальники. Після революції більшовики закривали каплицю, але ніякими зусиллями безбожників неможливо було заглушити в народі пам’ять про блаженну і віру в її молитовність перед престолом Божим.
Блаженна Ксенія Петербурзька, Христа заради юродива, була зарахована до лику святих 6 червня 1988 року.
Цього дня в Свято-Покровському храмі с. Плішивець протоієрей Роман Височанський звершив молебень з читанням акафісту перед іконою Блаженної Ксенії Петербурзької у Свято-Іллінському храмі с. Великі Будища та у Свято-Покровському храмі с. Плішивець
Душе́вныма очи́ма ослепле́н,/ к Тебе́, Христе́, прихожду́,/ я́коже слепы́й от рожде́ния,/ покая́нием зову́ Ти:// Ты су́щих во Тьме Свет пресве́тлый.
Кондак
09 червня 2024 року Неділя 6 після Пасхи. Неділя про сліпого.
В шостий недільний день після Пасхи на євангельському читанні розповідається про зцілення Спасителем сліпонародженого.
Божественну Літургію в Свято-Покровському храмі с. Плішивець, а напередодні вечірнє богослужіння звершив протоієрей Роман Височанський у співслужінні ієромонаха Вікентія (Залюбовського). Після читання Євангелія Ін. 9:1-38 (зач. 34) ієромонахом Вікентієм, настоятель виголосив проповідь.
За богослужінням співав парафіяльний хор під керівництвом монахині Соломії (Дюкаревої).
Я́коже звезда́ всесве́тлая, доброде́тельми сия́ющи,/ бы́л еси́, святи́телю,/ ду́шу же равноа́нгельну сотвори́,/ сего́ ра́ди святи́тельства са́ном поче́тся,/ во изгна́нии же от безбо́жных мно́го пострада́,/ и непоколеби́м ве́рою пребы́в,/ враче́бною му́дростию мно́гия исцели́л еси́./ Те́мже ны́не честно́е те́ло твое́ от землены́х не́др обре́тенное ди́вно Госпо́дь просла́ви,/ да вси́ ве́рнии вопие́м ти́:/ ра́дуйся, о́тче святи́телю Луко́,// земли́ Кры́мския похвало́ и утвержде́ние.
Кондак
11 червня 2024 року Свята Церква вшановує пам’ять свт. і спов. Луки (Войно-Ясенецького), архієп. Кримського (1961).
Цього дня в Свято-Покровському храмі с. Плішивець протоієрей Роман Височанський звершив молебень з читанням акафісту перед іконою свт. і спов. Луки (Войно-Ясенецького), архієп. Кримського.
12 червня 2024 року день віддання свята Пасхи Божественну Літургію,протоієрей Роман Височанський звершив в Свято-Покровському храмі с. Плішивець. Після читання Євангелія Ін. 12:36-47 (зач. 43) настоятель виголосив проповідь.
Велича́ем Тя,/ Живода́вче Христе́,/ и почита́ем е́же на Небеса́/ с пречи́стою Твое́ю Пло́тию// Боже́ственное вознесе́ние.
13 червня 2024 року настав сороковий день після Світлого Христового Воскресіння і в цей день Церква святкує одне з дванадцяти великих свят – Вознесіння Господа Бога і Спаса нашого Іісуса Христа.
Подія Вознесіння детально описується в Євангелії від Луки (Лк.24: 50-51) і Діяннях св. апостолів (Дії.1: 9-11). Короткий виклад цієї події приводиться в закінченні Євангелія від Марка (Мк.16: 19).
Вознесіння Господнє має особливе значення. як образ обоження кожного віруючого у Христа. Як відзначав свт. Григорій Палама, Вознесіння Господнє належить всім людям – всі воскреснуть в день Його Другого пришестя, однак піднесені («захоплені на хмарах»; пор .: 1 Фес.4: 16-17) будуть тільки ті, хто «розіп’яли гріх через покаяння і життям за Євангелієм».
В день Вознесіння Господнього Божественну Літургію, а напередодні вечірнє богослужіння протоієрей Роман Височанський звершив в Свято-Покровському храмі с. Плішивець. Після читання Євангелія Лк. 24:36–53 (зач. 114) настоятель виголосив проповідь.
Співав парафіяльний хор під керівництвом монахині Соломії (Дюкаревої).
Протоієрей Роман Височанський звершив молебені у Свято-Іллінському храмі с. Великі Будища та у Свято-Троїцькому храмі с. Книшівка.
У цей святковий день нас відвідали працівники Розбишівського навчально-реабілітаційного центру з поглибленим професійно-трудовим навчанням Полтавської обласної ради: директор Литовченко Катерина Іванівна, завуч Пономар Яна Вікторівна і ще 12 вихователів цього закладу.
Препросла́влен еси́, Христе́ Бо́же наш,/ свети́ла на земли́ отцы́ на́ша основа́вый,/ и те́ми ко и́стинней ве́ре вся ны наста́вивый,// Многоблагоутро́бне, сла́ва Тебе́.
Тропар, глас 8
16 червня 2024 року Свв. отців I Вселенського Собору.
Перший Вселенський Собор відбувся у 325 році, майже сімнадцять століть тому. Але він є для нас важливим тому, що цей Собор відстояв у християнському світі головну істину нашої віри, яка є серцевиною нашого спасіння, — Божество Господа нашого Іісуса Христа.
У ті часи було чимало богословів, які висловлювали свої судження про Тайну Божу, про те, чого людський розум осягнути не може. Але усе ж допитливий розум людини намагався осягнути і цю недоступну тайну, й із людської мудрості часто народжувались найрізноманітніші суперечливі думки і лжевчення. Одне із них сколихнуло увесь тодішній християнський світ. Називалося це лжевчення аріанством, за іменем Арія, пресвітера єгипетського, Александрійського. Він доводив що хоча Христос Спаситель і є Бог, але не Той Вищий Бог, а одна зі створених Вищим Богом великих істот.
Ця єресь почала поширюватися дуже швидко, бо в ті часи Римську імперію населяли переважно язичники, а серед християн було багато новонавернених язичників. Відповідно до їхнього розуміння було багато богів на небі і на землі, які, за їхніми уявленнями, управляли зорями, вітрами, силами природи, рослинами, тваринами.
Арій поширював свою думку, і людям це лжевчення здавалося зрозумілим та доступним. І коли б святі отці того часу не звернули увагу на те, яку небезпеку несе аріанство, тобто це вчення, то було б докорінно спотворене християнське вчення.
На цей Собор, що відбувся в місті Нікеї, прибули триста вісімнадцять єпископів і багато священників. Святі отці Церкви урочисто ухвалили й виголосили Символ віри, із якого виразно виходить, що хоча Христос прийшов у Божий світ як Людина, але Він водночас не перестав бути Богом.
Протоієрей Роман Височанський звершив Божественну Літургію,а напередодні вечірнє богослужіння у Свято-Покровському храмі с. Плішивець. Після читання Євангелія Ін. 17:1-13 (зач. 56) настоятель виголосив проповідь.
За богослужінням співав парафіяльний хор під керівництвом монахині Соломії (Дюкаревої).