Седмиця 2,3 Великого посту
29 березня 2024 року протоієрей Роман Височанський служив Пасію у Свято-Покровському храмі с. Плішивець, в Іллінському храмі с. Великі Будища та в Свято-Троїцькому храмі с.Книшівка.
Правосла́вия свети́льниче,/ Це́ркве утвержде́ние и учи́телю,/ мона́хов добро́то, богосло́вов побо́рниче непребори́мый,/ Григо́рие чудотво́рче, Фессалони́тская похвало́,/ пропове́дниче благода́ти,// моли́ся вы́ну спасти́ся душа́м на́шим.
Тропар, глас 8
31 березня 2024 року Неділя 2 Великого посту. Свята Церква вшановує Свт. Григорія Палами, архієп. Фессалонікійського та Собор усіх прпп. Києво-Печерських
Отцы́ всечестни́и, ли́че Богокра́сный,/ чуде́с мно́гих исто́чницы, ми́ро источа́ющии,/ сокро́вища краснобога́тная Госпо́дня, в земли́ сокрове́нная,/ не преста́йте, мо́лим вы, о нас моли́тися ко Го́споду, да зове́м вам:// ра́дуйтеся, всему́ ми́ру свети́льницы.
кондак, глас 8:
Цього дня в Свято-Покровському храмі с. Плішивець Божественну Літургію по чину святителя Василія Великого, а напередодні вечірнє богослужіння звершив протоієрей Роман Височанський. Після читання Євангелія Мк. 2:1-12 (зач.7). Свт.: Ін. 10:9-16 (зач. 36). Прпп.: Лк. 6:17-23(зач. 24). настоятель виголосив проповідь.
- Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
- (Ін. 10:9-16)
- “Я є двері: хто через Мене увійде, той спасеться” (Ін. 10:9). Це те саме, що в іншому місці говорить Господь: “ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене” (Ін. 14:6).
- І ще ближче підтвердив Він те саме, коли сказав: “без Мене не можете робити нічого” (Ін. 15:5).
- Той і християнин, хто весь у Христі, і хто все, що має в собі цінного, все те від Христа має. Виправдання в нього Христове, і тіло його теж Христове. Той, хто спасається, тому спасається, що одягнений у Христа. У цьому тільки положенні він має доступ до Отця. Ми – ті, хто відпав від Бога, і за те під гнівом. Тільки тоді правда Божа відступає і милість Його простягається до нас і нас, що наближаються, приймає, коли ми наближаємося у Христі і через Христа. Печать Христова відбивається на всьому єстві християнина, і той, хто носить її, піде посеред тіні смертної і не злякається зла. Для того, щоб бути такими, ми маємо таїнства – Хрещення і Причастя, та Покаяння для тих, хто згрішив після Хрещення. Але це від імені Господа; з нашого ж боку, для прийняття їх, повинні утворитися в дусі приймальні настрої – віра, що сповідує: я загиблий і спасаюся тільки Господом Іісусом Христом; любов, що ревнує все присвячувати Господу Спасителеві, нічого не жаліючи; надія, що, нічого від себе не сподіваючись, упевнена, що не буде покинута Господом, але всіляку матиме від Нього допомогу – і внутрішню, і зовнішню – протягом усього життя, доки взята буде туди, де Він Сам.
- (Гал. 5:22-6:2)
“Ті, котрі Христові, плоть свою розп’яли з пристрастями й похотями” (Гал. 5:24). Нині перевернувся цей порядок: розпинають плоть, але не з пристрастями і похотями, а пристрастями і похотями. Скільки мучать нині тіло обжерливістю, пияцтвом, блудними справами, танцями та гуляннями! Найжорстокіший господар не мучить так свою ледачу тварину. Якби дати нашій плоті свободу і розум, то перший голос її був би проти хазяйки своєї – душі, що вона незаконно втрутилася в її справи, внесла в неї пристрасті, їй чужі, і, виконуючи їх у ній, мучить її. По суті, потреби тіла нашого прості й без пристрастей. Подивіться на тварин: не об’їдаються, зайвого не сплять, задовольнивши тілесні потреби своєчасно, потім цілий рік залишаються спокійними. Це лише душа, забувши свої найкращі прагнення, налаштувала собі з простих потреб тіла безліч протиприродних прагнень, які через безмірність свою стали протиприродними і тілу. Усіляко, однак, щоб відсікти від душі прищеплені нею до себе пристрасті плотські, необхідно розпинати плоть, тільки зовсім у протилежному розумінні, тобто не даючи їй вдосталь і необхідного, або задовольняючи її потреби незрівнянно меншою мірою, ніж скільки вимагає її природа.
Седмиця 3 Великого посту.
3 квітня 2024 р. Великопісне богослужіння: часи, Зображальні, Літургію Передосвячених Дарів в Свято-Покровському храмі с. Плішивець звершив протоієрей Роман Височанський.
Днесь спасе́ния на́шего глави́зна,/ и е́же от ве́ка та́инства явле́ние:/ Сын Бо́жий, Сын Де́вы быва́ет,/ и Гаврии́л благода́ть благовеству́ет./ Те́мже и мы с ним Богоро́дице возопии́м:/ ра́дуйся, Благода́тная,// Госпо́дь с Тобо́ю.
Тропар, глас 4:
7 квітня 2024 року вся повнота Церкви радісно святкує БЛАГОВІЩЕННЯ ПРЕСВЯТОЇ ВЛАДИЧИЦІ НАШОЇ БОГОРОДИЦІ І ПРИСНОДІВИ МАРІЇ.
Благовіщення – це день благої вісті про те, що знайшлась у всьому світі людському Діва, така віруюча Богу, така глибоко здатна до послуху і довіри, що від неї може народитися Син Божий. Втілення Сина Божого, з одного боку, справа Божої любові – хресної, лагідної, рятуючої – і Божої сили; але разом із цим втілення Сина Божого є справою людської свободи. Св. Григорій Палама каже, що Втілення було б так само неможливе без вільної людської згоди Божої Матері, як воно було б неможливим без творчої волі Божої. І цього дня Благовіщення ми в Божій Матері споглядаємо Діву, Яка всім серцем, усім розумом, усією душею зуміла довіритися Богові до кінця.
А добра звістка була воістину страшна: явлення Ангела, це привітання: «Благословенна Ти в женах, і благословенний плід утроби Твого» (Лк.1:28), не могли не викликати не тільки подиву, не тільки трепету, але й страху в душі діви, яка не знала чоловіка, – як це могло бути?
І Божа Мати запитує: Як це може статися зі мною – я ж діва?.. І на відповідь Ангела, як це буде, Вона віддає Себе в руки Божі; Її слова: «Се, раба Господня; буди Мне по глаголу твоему» (Лк.1:38).
В день свята акафіст Благовіщенню, Божественну Літургію у Свято-Покровському храмі с. Плішивець, а напередодні вечірнє Богослужіння звершив ієромонах Вікентій Залюбовський. Євангелія дня Єв.: Лк. 1:24-38 (зач. 3).; Хресту: Мк. 8:34-9:1 (зач. 37). По закінченні Богослужіння ієромонах Вікентій виголосив проповідь.
За богослужінням молилися за владу, воїнство, збереження всіх людей, мир в Україні та співав парафіяльний хор під керівництвом монахині Соломії (Дюкаревої).
Цього ж дня ієромонах Вікентій Залюбовський відслужив молебний спів у Свято-Іллінському храмі с. Великі Будища.