Радуйся, пресветлая монахов похвало, Савво преподобне
Савво Богомудре, воздержания светило неугасимое, светильниче монашествующих пресветлейшее, любве лучами просвещаемь, столпе непреклонный терпения, утверждение и сила верою тя чтущих, исцелений сокровище, жителю пустынный яко воистинну, яко рай сию Божественный показав, Божественныя плоды приносящу спасаемых, Христа моля, Христа умоли, преподобне, даровати Церкви единомышление, мир и велию милость
Cтихира
18.09.2021 року Свята Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Сави Освяченого.
Його житіє для нас, чудовий приклад міцності духу і віри, у різних труднощах та спокусах, свідчення богоугодного та непорочного життя, Як пише його учень Кирило, інок його лаври та упорядник житія святого:
“И был преподобный отец наш Савва подобен чудному древу, от которого произрастают прекрасные ветви; так, образцом святой жизни своей и прилежными молитвами к Богу он увеличивал в своей лавре число святых отцов и подвижников, и были они святы, как и он, по Писанию: «если корень свят, то и ветви» (Рим. 11:16).”
Святий Сава, що осяяв палестинську пустелю своїм подібним до ангельського житієм, народився в невеликому містечку Муталаска, в Каппадокії в 439 році. Вже у восьмирічному віці він, усвідомивши суєтність цього світу і сповнений полум’яної любові до Бога, вступив у розташований неподалік Флавіанський монастир. Незважаючи на всі старання його сім’ї повернути хлопчика назад, той залишився непохитним у своєму рішенні і швидко долучився до всіх чернечих послухів, особливо до утримання від гріха та читання напам’ять Псалтирі.
Одного разу, працюючи в саду, він відчув бажання з’їсти яблуко, однак, тільки-но зірвавши плід з гілки, силою подолав у душі спокусу обжерливості, сказавши собі: «Добре на вигляд і приємний на смак був плід, який приніс мені смерть за допомогою Адама, який зажадав того, що спокушало його тілесні очі, і більше дбав про насолоду утроби, ніж про духовне блаженство. Невже ми станемо, впавши в духовну дрімоту і заціпеніння, віддалятися від благостної помірності?» Відразу кинувши яблуко на землю і поправивши його стопами, він здобув перемогу над пожадливістю і за все життя не скуштував більше яблук. У хлопчику було стільки самовідданості та духовної зрілості, що він вдавався до посту та бдінь нарівні з найдосвідченішими подвижниками і перевершував усіх побратимів у смиренні, послуху та самовладанні.
Провівши в цьому монастирі десять років, святий Сава з благословення настоятеля вирушив до Єрусалиму. Розшукавши там знаменитого святого життя преподобного Євфимія Великого, Сава зі сльозами благав старця взяти його до себе в учні. Однак той спершу відіслав юнака в монастир святого Феоктиста, оскільки не в його звичаях було приймати безбородих молодиків до суворих пустельників. Під керівництвом святого Феоктиста Сава, являючи собою зразок зречення від власної волі та смирення, цілий день невпинно служив братам, проводячи ночі у молитвах та співах. Незабаром юнак досяг такої досконалості в чеснотах, що сам преподобний Євфимій називав його «отроком-старцем».
Див.: “Житие и подвиги преп. отца нашего Саввы Освященного” у викладі свт. Димитрія Ростовського.
Святкову Божественну Літургію цього дня протоієрей Роман Височанський звершив у Свято-Троїцькому храмі с. Книшівка, а після читання Євангелія Мф.11:27–30 (зач. 43) настоятель виголосив проповідь в якій розповів про велику силу Євхаристії і її значення в житті християнина та, як потрібно ретельно духовно і тілесно готуватися до Літургії і сказав: “Наша душа, наше очищене серце повинно стати храмом, престолом на якому звершується Божественна Літургія та постійне служіння Богу…”
За богослужінням були піднесені сугубі молитви до Господа “во время губительного поветрия и смертоносные заразы” та за мир в Україні.
По закінченні настоятель привітав зі святом та представив присутніх насельниць Свято-Покровського скита.
За богослужінням співав хор під керівництвом монахині Соломії (Дюкаревої), та молилися сестри Свято-Покровського скита.