Ра́дуйся, непосты́дное на́ше упова́ние в животе́ и по преставле́нии на́шем
06 листопада 2018 року Свята Церква вшановує ікону Пресвятої Богородиці«Всіх скорботних Радість».
Ікона «Всіх скорботних Радість» – це абсолютно унікальне явище в історії іконопису. Кількість задокументованих свідчень про чудотворні властивості цього образу – чи не найбільша в історії богородичних ікон.
Ікона вперше прославилася в Москві в 1688 році, за царювання царів Іоанна і Петра Олексійовича. Рідна сестра Патріарха Московського Йоакима, Євфимія Батькова, так страждала від рани в боці, що видно було нутрощі. Усвідомлюючи своє безнадійне становище, вона тільки в молитві шукала собі підкріплення і розраду. Одного ранку вона почула голос: «Євфимія, чому в стражданні твоїм не зверталася ти до загальної Цілительки всіх? Є в храмі Преображення Сина Мого образ Мій, іменований «Всіх скорботних Радість». Стоїть він на лівій стороні в трапезі, де зазвичай стають жінки. Поклич до себе з цієї церкви священика з цим образом, і коли він відслужить молебень з водосвяттям, ти отримаєш зцілення. Не забувай же тоді Мого до тебе милосердя і сповідуй його в прославлення імені Мого».
Коли Євфимія оговталася від хвилювання, виробленого чудесним явищем, і дізналася від родичів, що дійсно в храмі Преображення на Ординці є ікона Богоматері «Всіх скорботних Радість», вона закликала священика з іконою до себе в будинок. Після здійснення водосвятного молебню Євфимія абсолютно зцілилася. Подія отримала широкий відгук, так як Євфимія була рідною сестрою тодішнього патріарха.
Це чудова подія сталася 24 жовтня за старим стилем і відкрило низку настільки ж чудесних зцілень. Відразу після прославлення образу були складена Служба іконі і особливий акафіст, написаний в 1863 році професором Московської духовної академії П. С. Казанським.
У 1711 році чудотворний образ Божої Матері «Всіх скорботних Радість» або точний список з нього царівна Наталія Олексіївна Наришкіна, рідна сестра імператора Петра I, привезла в Петербург, де з тих пір він став відомий, як ікона Наталії Олексіївни.
Чудесне припинення епідемії віспи, яка лютувала за часів Катерини II, приписувалося саме цій іконі.
Обидві ікони – московська і ікона Наталії Олексіївни шанувалися, як чудотворні.
Є ще Петербурзький список «Всіх скорботних Радість з грошиками» на якому Пречиста Діва зображена на весь зріст з розпростертими руками. Над Нею в хмарах сидить Спаситель. По боках образу знаходяться зображення ангелів і стражденних. Позаду Богоматері зображені зеленіють гілки. І неодмінні дванадцять монет.
За переказами, цей образ був принесений хвилями до маєтку купців Куракіних на Неві. Згодом ікона перейшла до купця Матвєєву, мати якого походила з роду Куракіних, який пожертвував її Тихвінської каплиці села Клаптики під Петербургом, яка перебувала поблизу Петербурзького скляного заводу. На цьому місці для образу збудували каплицю. 23 липня 1888 року вибухнула страшна гроза, блискавка вдарила в каплицю, обпалила внутрішні стіни і ікони, але не торкнулася образу Богоматері. Ікона опинилася на підлозі від удару, але образ Богоматері, давно потемнілий від часу і кіптяви, прояснився і оновився. Дванадцять мідних монет з розбитої посудини для подаяння виявилися назавжди прикріпленими в різних місцях до образу (на списках з ікони монети зображуються фарбою). Звістка про чудесне збереження образу рознеслася по всій столиці, шанування його росло з кожним днем, і милість Божа прославила ікону дивними чудесами.
Перше зцілення сталося 6 грудня 1890 року, коли від ікони вилікувався 14-річний сирота Микола Грачов, який з дитинства страждав нападами (згодом навчався в художній школі Імператорського товариства заохочення мистецтв). А 7 лютого 1891 р зцілилася 26-річна дружина писаря з фабрики Торнтона Віра Белоногіна, яка втратила голос через хворобу горла.
Цікава історія ікони Пресвятої Богородиці”Всіх скорботних радість”, що була в Києво-Печерській Лаврі. Є передання, що древній образ Божої Матері “Всіх скорботних радість” був принесений з лікарняного храму, побудованому в ХІІ столітті на гроші князя Святослава, внука Ярослава Мудрого, який став ченцем Києво-Печерської Лаври під ім’ям Микола (Святоша). Є переказ, що в цій обителі неодноразово бачили жінку, після відвідин якої хтось із хворих видужував. Але ніхто не бачив, як вона приходила. Зустрівши її вже поруч з собою, люди питали: “Хто ви? І як сюди потрапили?”, І отримували відповідь: “Я – скорботних радість”. Одного разу вночі сторож побачив, як повз нього, немов тінь, пройшла таємнича відвідувачка і попрямувала в лікарню, де тоді лежав смертельно хворий монах. Охоронець поспішив за нею, і раптом на стіні над помираючим в відблиску місячного сяйва побачив зображення Богоматері. Кинувшись на коліна, сторож почав гаряче молитися Цариці Небесній. Хворий інок теж удостоївся побачити Матір Божу і отримати зцілення від смертельної недуги. Оригінал давньої ікони “Всіх скорботних радість” не зберігся, але слава про чудеса, скоєних від лаврського образу, спонукала православних художників написати копії з шанованої ікони, які поширилися в найвіддаленіші куточки землі.
В храмі села Книшівка до сорокових років 20 століття була ікона “Всіх скорбних радосте”, яку особливо шанували. В селі був один однопристольний храм Свято-Троїцький і нам не відома причина такого особливого шанування. Після зруйнування храму втратили, як ікону так і згадку про подію чому так шанувалась ця ікона.
Протоієрей Роман відслужив молебний спів з читанням акафісту. Молися за здоров’я рідних і близьких та всіх православних християн. Настоятель нагадав історію ікони “Всіх скорбних радосте” та привітав прихожан зі святом призвавши на всіх Боже благословення.