Неділя про розслабленого
18 травня 2019 року Свята Церква прославляє ікону Пресвятої Богородиці «Неупива́емая Ча́ша». Цього дня молебний спів з акафістом перед іконою Пресвятої Богородиці «Неупива́емая Ча́ша» звершив протоієрей Роман Височанський в співслужінні ієродиякона Гурія (Ромаса) у Свято-Покровському храмі с. Плішивець по закінчені настоятель виголосив проповідь.
“Днесь притецем вернии / к Божественному и пречудному образу Пресвятыя Богоматери, / напояющей верных сердца / небесною неупиваемою чашею Своего милосердия / и людям верным чудеса показующей.” –
ці слова із тропаря, а також молебний спів з акафістом до шанованої ікони Пресвятої Богородиці «Неупива́емая Ча́ша» прозвучали і у Іллінському храмі с.Великі Будища та Свято-Троїцькому храмі с. Книшівка. У своїй проповіді протоієрей Роман Височанський розповів про початок вшанування ікони та закликав неупиватись не тільки вином, але і берегтися від упивання гріхом, упивання мирськими благами.
19 травня 2019 року в Свято-Покровському храмі с. Плішивець протоієрей Роман Височанський звершив Божественну Літургію, в співслужінні ієродиякона Гурія (Ромаса). Читали Євангеліє Ин. 5:1-15 (зач. 14).
По завершенні Божественної Літургії відслужили літію пам’яті жертв політичних репресій, а настоятель виголосив проповідь в якій сказав, що неділя називається про розслабленого, тобто паралізованого. Купальня, біля якої лежав розслаблений названа по-єврейському Віфезда, що означає будинок милосердя. Зважаючи на назву там всі мають бути милосердні, допомагати один одному по силі можливості. Господь проходить туди. Він милосердний. І бачить там чоловіка який не день, а багато років лежить біля купелі чекаючи коли зможе попасти туди і отримати зцілення. Господь питає: ” Чи хочеш бути здоровим?” і він пояснює, що він немає людини тобто рідних, близьких, друзів, бо в хворобі виявляється кожен сам за себе. Не має хто міг би опустити в купальню, а коли він доповзає то вже хтось входить і йому треба чекати ще рік. Він розуміє, що немає нікого хто міг би йому допомогти, але чекає бо живе надією. І Господь його зцілює. А слова сказані Господом розслабленому стосуються кожного з нас: “Ось, ти одужав, не гріши більше, щоб не сталось тобі чого гіршого”. Але людина не зупиняється продовжує грішити, і ось гріх затуманює очі сердечні і людина вже не відчуває де є гріх, а де немає. І немає кому нас зцілити, або кинути в купель покаяння. У нас немає тих чотирьох друзів, які принесли б нас на зцілення. Бо наші друзі розійшлися розум втікає від молитви, серце мислить злі задуми, руки творять беззаконня, ноги тягнуть до зла. Чотири євангелисти, як друзі, регулярно гукають нас, але ми не читаємо Євангелія і поступаємося в гріху далі і далі.
Сьогодні також день пам’яті Прав. Іова Многострадального. Праведний Іов, був племінником Авраама і прожив близько 500 років. І незважаючи, що його друзі призивали покаятися, бо невірили, що ці випробування послані йому від Господа, незбагненною для людини Божественною волею, а дружина пропонувала похулити Бога і померти, він стоїть у вірності Богу, бо знає хто може захистити його від всіх бід.
Святий Іоанн Златоуст говорить: «Нет несчастья человеческого, которого не перенес бы этот муж, твердейший всякого адаманта, испытавший вдруг и голод, и бедность, и болезни, и потерю детей, и лишение богатства, и затем, испытав коварство от жены, оскорбления от друзей, нападения от рабов, во всем оказался тверже всякого камня, и притом до Закона и Благодати».
Ми живем коротке життя. І не схожі на святих яких сьогодні задуємо: Прав. И́ова Многострадального (ок. 2000–1500 гг. до Р. Х.); прп. И́ова Почаевского, игумена (XVII); мчч. Ва́рвара воина, Ва́кха, Каллима́ха и Диони́сия (ок. 362); мч. Ва́рвара Луканского, бывшего разбойника . Ми не згадуємо їхніх подвигів, не досліджуємо, як вони змогли переламати себе і покоритися Слову Господньому. Ми повинні пам’ятати про смерть фізичну, тілесну і готуватися до неї, але про життя вічне повинні пам’ятати в першу чергу. Для того, щоб ми жили вічно Господь дає Тіло Своє І Кров. І ми приходимо в храм і Причащаємось, обновляючи ті життєдайні сили, які Господь спочатку вдихнув у людину, а потім дав одяг нетлінний в Хрещенні. А хто не причащається той немає в собі Життя і не зможе в Життя вічне ввійти. Ми повинні не один рік чекати зцілення, бо Причастя не дає зцілення, якщо не було покаяння. Зцілення можливе лише від Господа. А отримавши зцілення ми отримуємо жорсте попередження:”не гріши більше, щоб не сталось тобі чого гіршого”.