Неділя про митаря та фарисея
Де́рзость ненави́дящих о́браз Госпо́день,/ и держа́ва нечести́вых безбо́жно в Нике́ю прии́де,/ и по́сланнии безчелове́чно вдови́цу,/ благоче́стно чту́щую ико́ну Богома́тере, истязу́ют,/ но та́я но́щию с сы́ном ико́ну в мо́ре пусти́, вопию́щи:/ сла́ва Тебе́, Чи́стая,/ я́ко непроходи́мое мо́ре плещи́ своя́ подаде́, // сла́ва правоше́ствию Твоему́, Еди́на Нетле́нная.
Тропар
25 лютого 2024 року Свята Церква вшановує Іверську ікону Божої Матері.
Історія цього образу дивовижна з самого початку його створення.
Минуло вісім сотень літ, і святиня була в однієї благочестивої вдови, яка жила поблизу міста Нікеї, що в Малій Азії. Незадовго до закінчення іконоборського лихоліття до будинку жінки увірвався загін солдатів. Вони шукали священні зображення і знищували їх. Побачивши на стіні в одній із кімнат ікону Божої Матері, воїни скинули її і почали знущатися з неї. Їх не зупинили ані крики, ані прохання, ані сльози господині. Як апогей блюзнірства хтось зі солдатів взяв спис і простромив ним пречистий лик Богородиці. І тут сталося те, чого ніхто не очікував — на очах у здивованих вандалів із дошки полилася справжня людська кров. Скориставшись розгубленістю солдат, господиня дістала всі гроші, що у неї були, і попросила відкласти розправу над іконою до наступного дня. Золото допомогло, та й зв’язуватися зі закривавленим ликом їм, очевидно, не дуже хотілося. Солдати пішли, але пообіцяли повернутися завтра, і довершити розпочату наругу. Ледве солдати покинули будинок, жінка з сином-підлітком взяли ікону і попрямували до Мармурового моря,і поклали ікону на воду. Ледве дошка торкнулася води, невідома сила почала піднімати ікону, і через мить вона вже стояла на гладі моря.
Якось на морському березі зібралося кілька монахів Іверона — Іверського монастиря, що був заснований грузинами-іверами в кінці X століття. Вони побачили,що ікона стояла на воді , від неї в небо йшов яскравий сніп світла,
Ченці зустріли святиню і урочисто віднесли її в головний храм обителі, дякуючи Богові за таку велику милість. Але на наступний день ікона зникла. Важко уявити печаль, що охопила ченців: вчора вони знайшли велику святиню, а сьогодні вона пропала. Але сумували недовго — обхідник виявив пропажу над в’їзноЯкось за бесідою на морському березі зібралося кілька монахів Іверона — Іверського монастиря, що був заснований грузинами-іверами в кінці X століття.ю брамою монастиря. Здивовані насельники подумали, що це — чийсь злий жарт, зняли ікону зі стіни і знову поставили в храмі. На наступний ранок історія повторилася, і знову обхідник виявив святий образ на стіні воріт. Ченці задумалися, але, не знаючи, що робити, повернули ікону в храм. Через день її знову знайшли над в’їздом в Іверон. Так тривало багато разів, поки Гавриїлу знову не з’явилася Богородиця і сказала:
«Іди в монастир, скажи монахам, щоб не спокушали Мене. Не для того з’явилася Я їм, щоб Мене охороняли, а для того, щоб Мені самій бути їх берегинею, і не тільки в нинішньому, а й в майбутньому віці. Підтвердженням цих Моїх слів нехай буде їм Моя ікона: поки вони будуть бачити її в своєму монастирі, до тих пір не збідніє їм і милість, і благодать Сина Мого і Бога».
Після цього монахи вже не намагалися знімати ікону зі стіни. Вони побудували над воротами храм, в якому до теперішнього часу і зберігається ця велика святиня. На Афоні побутує старовинний переказ, що Іверська ікона стане знаменням кінця історії людства. Перед другим пришестям Христовим вона знову піде по воді — на Схід, назустріч Спасителю.
.: Лк. 18:10-14 (зач. 89).; Богородиці: Лк. 10:38-42,11:27-28, (зач. 54).; Свт.: Лк. 6:17-23 (зач. 24).
Напередодні неділІ митаря та фарисея вечірнє богослужіння, в Свято-Покровському храмі села Плішивець, а звершив протоієрей Роман Височанський, а в день свята Божественну літургію у співслужінні з . Після читання Євангелія Лк. 18:10–14 (зач. 89) настоятель храму виголосив проповідь.
Цього ж дня молебний спів протоієрей Роман Височанський відслужив також у Свято-Іллінському храмі с. Великі Будища та Свято-Троїцькому храмі с. Книшівка. Після молебну настоятель храму виголосив проповідь.