Неділя про Закхея
02 лютого 2020 року Свята Церква вшановує пам’ять преподобного Євфимія Великого, який народився в місті Мілітіне, поблизу Євфрату від безплідних батьків Павла і Діонісії, ревних християн, із знатного роду прикрашених багатьма чеснотами, які завжди молилися Богу, щоб вирішилася їх бездітність. І ось, коли вони в одну ніч перебували в ревній молитві, було їм якесь божественне видіння, і вони почули: “Тіштеся, бо Бог дарує вам сина, тезоіменитого втісі( Євфимій – від грецького дієслова радію, тішуся – в перекладі означає: благодушний, веселий), тому що при народженні його Бог подасть розраду церквам Своїм.” Після цього видіння Діонісія зачала сина, як співає акафіст: ” блаженное отроча, яко воистину Дух Божий почи на тебе”. За своє довге життя Євфимій створив безліч чудес, багатьох з язичників навернув до Христа і багатьох з неправо-віруючих утвердив в істинній вірі, тому й названий Великим.
У тридцять третю неділю після П’ятидесятниці Божественну Літургію, а напередодні вечірнє богослужіння у Свято-Покровському храмі с. Плішивець звершив архімандрит Венидикт(Малета) в співслужінні протоієрея Романа Височанського.
Після читання Євангелія Лк. 19:1–10 (Неділя про Закхея) (зач. 94), Лк. 6:17–23 (зач. 24) настоятель виголовив проповідь.
Пам’ятаючи, притчу про митаря і фарисея, для нас «фарисей» – це щось погане, лицемірне, лукаве, корисливе, а «митар» в нашому розумінні, це хороше, бо смиренне, гідне наслідування, а фарисей навпаки. Але ж в той час, коли відбувалися євангельські події, все було зовсім навпаки.
Фарисеї були дійсно шанованими людьми. Це були богослови, люди, які присвятили своє життя вивченню Закону, які самі цього Закон дотримувалися, тлумачили його і навчали народ. І дійсно багато з них були гідними вчителями Закону. Це і Гамалиїл, учитель Закону, відомий усіма шанований в Ізраїлі, згодом прийняв християнство, праведні Никодим, Йосип Аримафейський.
А ось митар навпаки – це саме ганебне, що тільки можна було уявити. Митарі – це були люди, яких євреї вважали зрадниками свого народу і своєї віри, тому що ті служили Римській державі. І щоб заступити на посаду митаря, людина мала дотриматись всіх законів Риму, в тому числі принести жертви ідольські, генію імператора. Тобто, ці люди були відкинутими іудеями. Їх і боялися, і зневажали.
Закхей був начальником митарів. І ось в серце цього грішника, відкинутого власним народом, який грабував своїх же земляків, очолював цю зграю розбійників – митарів, зароджується іскра віри.
Він прекрасно розумів, що буде, якщо це Месія. Кінець всьому його благого існування, достатку, його швидше за все заб’ють каміннями.
І Господь, прочитавши це в серці Закхея, прийшов, і не просто до нього в будинок – Він увійшов в його життя, Він в серце його увійшов. Передання розповідає, що Закхей після навернення, дійсно половину роздав убогим, а кого скривдив неправедно, повернув вчетверо. Закон Мойсея зобов’язував крадія, повернути не просто те, що він награбував, а в чотири рази більше. І Закхей, знаючи цей закон, сам себе викрив, привселюдно обіцяючи віддати вчетверо, визнав себе злодієм, покаявся. І дійсно повернув вчетверо тим, кого образив, у кого взяв що неправедно: ходив по домівках, як говорить переказ, і роздавав все, що награбував.
Крім того, прийнявши святе хрещення, разом з апостолом Петром ішов у Рим, де проповідував Христа воскреслого, як пише Святитель Климент, Римський єпископ, і там же був страчений імператором Нероном, гонителем християн. Христос не просто увійшов у будинок Закхея, але і в саме його життя, перетворивши відкинутого усіма грішника в проповідника благодаті, удостоївши Закхея мученицького вінця.
Закхей-митар є тим проповідником Нового завіту про якого Господь говорить в Євангелії в нагірній проповіді: «Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога» (Мт 5,8) Незважаючи на гріховність він зберіг чистоту сердечну, бо побачивши Христа, він в людині-Христі зміг побачити Бога, який спасає людський.
Для нас також важливо в причасті Тіла і Крові, бачити Христа, який в черговий раз приходить і розпинається заради нас, сходить в ад, для того щоб з пекла гріхів підняти нашу душу, і тлінну людину привести в нетління.
Важливо, в іншій людині побачити образ і подобіє Боже, важливо за все дякувати Богу, і віддавати Богу, бо Йому ми найбільше винні і не в четверо, а все життя, бо так і співаємо на Літургії: «и весь живот наш Христу Богу предадим»
Дай Бог і нам послужити Богу вірою і правдою. Щоб Господь у нас побачив того Закхея і сказав: «Сьогодні мені треба бути в домі душі твоєї для того, щоб ти побачив істинного Бога, який не прийшов судити світ, а спасти його».
У Свято-Покровський храм с. Плішивець поступила пожертва від Василенко Катерини Олексієвни у поминання спочилого сина Кубишкіна Сергія Борисовича чотири ікони Богородиці. А на кошти зібрані в с. Плішивець після Богоявлення придбані два підсвічники.
В Іллінський храм с. Великі Будища придбано пасхальний трисвічник і єлейницю.
Цього ж дня протоієрей Роман Височанський відслужив молебен в Іллінському храмі с. Великі Будища і в Свято-Троїцькому храмі с. Книшівка.