Неділя блудного сина
24 лютого 2019 року Свята Церква вшановує Сщмч. Власія, єп. Севастійського (ок. 316) та нагадує Євангельську притчу про блудного сина.
В недільний день Божественну Літургію, а напередодні вечірнє богослужіння в Свято-Покровському храмі с. Плішивець звершив архімандрит Венидикт (Малета) в співслужінні протоієрея Романа Височанського. Після читання Євангелія Лк. 15:11-32 (зач. 79) настоятель виголосив проповідь в якій нагадав, що минулої неділі ми вчилися усердно молитися, беручи за приклад молитву митаря, а сьогодні Євангеліє навчає нас покаянню, бо наступна неділя буде прощеною і ми будемо просити прощення один в одного, щоб ввійти в піст. Це покаяння, ведучи нас цілий піст до Трожества Воскресіння Господнього, має не тільки зародитися в душі, але за піст вирости в здорове дерево коренем якого є покаяння, стовбур це сповідь, гілля яке розбиває ту стіну яку ми будуємо між нами і Богом. Господь, як люблячий батько, постіно очікує чи не повертається заблудший, а можливо йому потрібна допомога… І слуги його давно все приготували, адже ангели Господні, як служителі Престолу Господнього невпинно і моляться за душі людські і охороняють і благодатні дарування і сльози і терпіння і любов все несуть і Сам Господь Любов’ю виражає себе вцілому, кожного разу коли приходить для того, щоб стати тим Агнцем, якого приготували на трапезу заблудшому сину. І перстень йому дають, обручаючи його знову з Церквою – Невістою Христовою, що всі бачили, що він не просто спадкоємець, а той що був з початку і хоча відпадав, але в Отці був невідривно. І Господь так молиться за нас: “щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я у Тобі, щоб одно були в Нас і вони, щоб увірував світ, що Мене Ти послав.”(Від Івана 17:21). Спільно трудимось, покладаємось на волю Господню, і думаємо, що Господь управляючи управить во благо і все так відбувається. І водночас виконуємо волю Господню старючись, щоб в дійсності Господь керував нашим життям.
З цієї неділі, в яку читали притчу про блудного сина, почнемо будувати своє покаяння. Це покаяння перетворимо в словесну сповідь, сльози, плач і невпинну молитву. Та одночасно ж покаяння принесемо, як дар жертовний, щоб Господь сказав нам: “Прийдіть благословенні Отця Мого, наслідуйте приготоване вам Царство від створення світу”.
Подивитись ФОТО