Літургія та молебні в день шанування великомученика і цілителя Пантелеймона
17. Це Я вам заповідую, щоб любили один одного ви!
18. Коли вас світ ненавидить, знайте, що Мене він зненавидів перше, як вас.
19. Коли б ви зо світу були, то своє світ любив би. А що ви не зо світу, але Я вас зо світу обрав, тому світ вас ненавидить.
20. Пригадайте те слово, яке Я вам сказав: Раб не більший за пана свого. Як Мене переслідували, то й вас переслідувати будуть; як слово Моє зберігали, берегтимуть і ваше.
21. Але все це робитимуть вам за Ім’я Моє, бо не знають Того, хто послав Мене.
22. Коли б Я не прийшов і до них не казав, то не мали б гріха, а тепер вимовки не мають вони за свій гріх.
23. Хто Мене ненавидить, і Мого Отця той ненавидить.
24. Коли б Я серед них не вчинив був тих діл, яких не чинив ніхто інший, то не мали б гріха. Та тепер вони бачили, і зненавиділи і Мене, і Мого Отця.
25. Та щоб справдилось слово, що в їхнім Законі написане: Мене безпідставно зненавиділи!
26. А коли Втішитель прибуде, що Його від Отця Я пошлю вам, Той Дух правди, що походить від Отця, Він засвідчить про Мене.
27. Та засвідчте і ви, бо ви від початку зо Мною.
(Від Івана 15:17-27)
1. Оце Я сказав вам, щоб ви не спокусились.
2. Вас виженуть із синагог. Прийде навіть година, коли кожен, хто вам смерть заподіє, то думатиме, ніби службу приносить він Богові!
(Від Івана 16:1,2)
“Сие заповедаю Вам: да любите друг друга” (Ін 15, 17). З цих слів починається сьогоднішнє євангельське читання. Ці слова і були головними в житті великомученика і цілителя Пантелеймона. Церковний переказ зберігає пам’ять про Пантелеймона, як про цілителя-безсеребреника. Безсеребреники – це особлива категорія святих; так називали в давнину лікарів, які лікували людей безкоштовно. Їх безоплатне служіння іншим викликало величезне захоплення серед їхніх сучасників, настільки сильне і незабутнє, що понад півтори тисячі років по тому ми продовжуємо шанувати їх пам’ять.
Як на початку четвертого століття, коли жив і постраждав великомученик Пантелеймон, так і сьогодні, здатність людини робити добро безкоштовно дивує. Безоплатне добродіяння не є природним для живих істот. Його не існує в світі тварин. Здатність робити добро іншим просто так, без ніякої вигоди, а часто навіть на шкоду собі – це надприродна здатність, яку ми успадкували від Бога. Крім Бога і людини до такої поведінки не схильний в тварному світі ніхто. Це сама божественна наша властивість. З цієї спроможності можна судити про близькість людини до Творця: той, хто може робити добро іншим просто так, не чекаючи від них ні користі, ні подяки, той може називатися сином Божим. Той, хто всупереч своїм інтересам любить ворогів, допомагає жорстокосердим, благодіє невдячним, виручає слабких, переживає про зрадників, прощає ненависників і заздрісних, хто хоче порятунку всіх, той може вважатися образом Божим. Так діє Бог, таким себе явив Христос; через це апостоли йшли сповіщати Євангеліє і з радістю приймали мученицьку смерть. Через цю здатність творити добро безкоштовно і переживати про порятунок всіх, цілитель Пантелеймон особливо шанується і нині.
Святий великомученик і цілитель Пантелеймон народився в місті Никомидії в сім’ї багатого язичника Євсторгія і мав ім’я Пантолеоном. Коли він був ще юнаком померла його мати Єввула яка була християнкою і хотіла виховати сина в християнській вірі, а Батько віддав Пантолеона в початкову язичницьку школу, закінчивши яку юнак став навчатися мистецтву лікування у знаменитого в Никомидії лікаря Єфросина.
Здібності Пантолеона стали відомими імператору Максиміану (284-305), який захотів бачити його при своєму дворі.
Саме в той час в Никомидії таємно проживали священномученики пресвітери Єрмолай, Єрмипп і Єрмократ, які врятувались після спалення 20000 християн в Никомидійській церкві в 303 році. Святий Єрмолай неодноразово бачив Пантолеона, який проходив поруч їх пристановища. Одного разу пресвітер покликав юнака до свого житла і розказав про християнську віру. Після цього Пантолеон кожного дня відвідував священномученика Єрмолая. Побачивши на вулиці мертву дитину, яку вкусила гадюка і була ще поруч, Пантелемон став молитися Господу Ісусу Христу про воскресіння померлого і знищення ядовитої змії. Він твердо вирішив, що коли це станеться то він охреститься. Дитя ожило, а гадюка розлетілась на шматочки перед очима Пантолеона. А святий Єрмолай охрестив його з іменем Пантелеймон, що в перекладі означає всемилостивий. Святий Пантелеймон підготував до прийняття святого хрещення і свого батька. Коли батько Євсторгій побачив як син іменем Ісуса Христа зцілив сліпого, то вже не вагаючись хрестився разом з прозрілим. Незабаром батько Пантелеймона помер і цілитель присвятив все своє життя хворим і вбогим. Виконуючи слова Господа «туне приясте, туне дадите», він безоплатно лікував всіх, хто до нього звертався, зціляв їх іменем Ісуса Христа. Святий Пантелеймон відвідував у в’язницях християн, якими були переповненні всі темниці, лікував їх від ран. Дуже швидко слух про милостивого лікаря ширився по всьому місту. Залишивши інших лікарів хворі стали звертатися тільки до нього.
Із заздрощів лікарі донесли імператору, що святий Пантелеймон лікує ув’язнених християн. Імператор Максиміан вмовляв святого спростувати ці доноси і принести жертву ідолам, але святий Пантелеймон сповідав себе християнином і на очах імператора зцілив розслабленого іменем Ісуса Христа. Роздратований Максиміан стратив зціленного, який прославляв Христа, а святого Пантелеймона віддав на жорстокі муки. Господь являвся святому і зміцнював перед стражданнями. Великомученика Пантелеймона повісили на дереві і рвали залізними кігтями, обпалювали свічками, потім розтягували на колесі, кидали в кипуче олово, а потім у море з каменем на шиї. З усіх тортур великомученик виходив неушкодженим і з сміливістю викривав імператора. Одночасно перед судом язичників стали пресвітери Єрмолай, Єрмипп і Єрмократ. Всі троє твердо сповідали свою віру в Спасителя і їм були відсічені голови.
За повелінням імператора великомученика Пантелеймона кинули до диких звірів у цирку. Але звірі лизали йому ноги і, штовхаючи один одного, старалися доторкнутися до руки святого. Глядачі піднімалися з місця і кричали «Великий Бог християнський!». Роздратований Максиміан наказав своїм воїнам сікти всіх, хто прославляв Ісуса Христа, а великомученику Пантелеймона відсікти голову.
Святого привели на місце страти і прив’язали до оливкового дерева. Коли великомученик молився, один з воїнів вдарив його мечем, але меч став м’яким, як віск і не наніс ніякої рани. Святий закінчив молитву і почув голос, який кликав страстотерпця до Царства Небесного. Почувши голос з неба воїни впали на коліна і просили прощення. Вони відмовили продовжувати страту, але великомученик Пантелеймон звелів продовжувати виконувати наказ імператора, сказавши, що інакше вони не будуть мати з ним частки в майбутньому житті. Воїни зі сльозами попрощалися з ним, цілуючи його.
Коли мученику відсікли голову, із рани потекло молоко. Оливкове дерево, до якого був прив’язаний святий, на момент його смерті вкрилося плодами. Багато з тих, хто був присутніми при страті святого увірували в Господа Ісуса Христа. Тіло святого, яке вкинули у вогнище, залишилося у вогні неушкодженим і було поховане християнами (+ 305). Слуги великомученика Пантелеймона Лаврентій, Васса і Павіан бачили його страту і чули голос з неба. Вони написали розповідь про життя, страждання і кінець великомученика Пантелеймона. Святі його мощі часточками розійшлися по всьому християнському світі, а чесна глава знаходиться нині в Руському Афонському монастирі на честь святого великомученика Пантелеймона.
Можна сказати, що від людини після її смерті тут на землі залишається тільки те, що вона зробила для інших не з необхідності, не зі страху, не з розрахунку, не заради якоїсь вигоди, а просто так, абсолютно безкорисно, тобто з любові. Саме в цьому людина проявляється у всій своїй унікальності. Все інше – від природи, інстинктів, рефлексів, контексту і потреби. А це – з глибини її самої. Тобто людина – це любов, так само як Бог – любов. Наше особисте, своє, справжнє – це добро зроблене безкоштовно, незбагненно і безпричинно .
Тому “Сие заповедаю Вам: да любите друг друга”, не заради чогось, а зовсім безоплатно, як це робив св. Пантелеймон. Так ви вподібнитеся Творцю, який є Любов справжня, безкорислива, безмежна, який існує без причини і створив все без всякої на те потреби, який любить без вигоди і абсолютно безоплатно кожного з нас бажає врятувати і зробити справді щасливим.
09 серпня 2018 року Божественну літургію в Свято-Покровському храмі звершив настоятель протоієрей Роман Височанський. По закінченню відслужив водосвятний молебен з читанням акафісту до великомученика і цілителя Пантелеймона та виголосив проповідь в якій виклав житіє цілителя Пантелеймона та побажав всім многая літа.
В Іллінському храмі с.Великі Будища та в храмі Свято-Троїцькому с. Книшівка також протоієрей Роман Височанський молебні з читанням акафісту до великомученика і цілителя Пантелеймона.
По закінченні молебнів настоятель нагадав, що подібно великомученику і цілителю Пантелеймону, в нас є свої лікарі-безсеребреники це і Агапіт Печерський день пам’яті 14 червня, преподобний Даміан Печерський, цілитель і пресвітер і Архієпископ Кримський Лука Войно-Ясенецький всі вони нешкодуючи себе допомагали хворим. Навіть казковий персонаж “добрый доктор Айболит” хоча і не людей, а звірів лікував але працював невпинно, щоб всіх вилікувати. Тож бачимо, що і лікарям потрібна допомога. В час нашої хвороби за них потрібно молитися, щоб Господь їх руки направив і розуму дав, щоб все було для нашого уздоровлення. Молитися за фармацевтів, щоб ліки які вони готують теж допомагали.