Друга седмиця Великого посту
Пра́ведник же а́ще пости́гнет сконча́тися, в поко́и бу́дет:Осу́дит же пра́ведник умира́яй живы́х нечести́вых, и ю́ност сконча́вшаяся ско́ро долголетную ста́рость непра́веднаго.У́зрятъ бо кончи́ну прему́драго и не уразумѣ́ют, что́ усоветова о не́м и во что́ утверди́ его́ Госпо́дь:у́зрят и уничижа́т его́, Госпо́дь же посмее́тся и́м
Прем. 4:7, 16–17, 19
08 березня 2023 року великопісне богослужіння: часи, Зображальні, Літургія Передосвячених Дарів і сповідь духовенства Гадяцького благочиння відбулась у Свято-Успенському соборі м. Гадяч. За Богослужінням також молилася монахиня Соломія (Дюкарева) із Свято- Покровського скита с. Плішивець.
Пра́вило ве́ры и о́браз кро́тости,/ воздержа́ния учи́теля/ яви́ тя ста́ду твоему́,/ я́же веще́й и́стина,/ сего́ ра́ди стяжа́л еси́ смире́нием высо́кая,/ нището́ю бога́тая./ О́тче Тара́сие,/ моли́ Христа́ Бо́га// спасти́ся душа́м на́шим.
Тропарь
10 березня 2023 року Свята Церква вшановує пам’ять Свт. Тара́сія, архієпископа Константинопольського (806).
Святитель Тарасій, патріарх Константинопольський, походив із знатного роду, народився і був вихований у Константинополі, де здобув добру освіту. Він швидко висунувся при дворі імператора Костянтина VI Порфирородного (780-797) та його матері, святої цариці Ірини (797-802; пам’ять 7 серпня), і досяг звання сенатора. На той час Церква хвилювали іконоборчі смути. Святий патріарх Павло (780-784; пам’ять 30 серпня), який не співчував у душі іконоборству, за слабкістю характеру не міг рішуче боротися з єрессю і тому пішов у монастир, де прийняв схиму. Коли до нього прийшла свята цариця Ірина зі своїм сином-імператором, святитель Павло оголосив їм, що гідним наступником може бути тільки святий Тарасій (тоді мирянин). Тарасій довго відмовлявся, не вважаючи себе гідним такого високого сану, але потім підкорився загальному бажанню, за умови, що буде скликаний Вселенський Собор для засудження іконоборчої єресі. Пройшовши за короткий час усі ієрархічні щаблі, святий Тарасій був зведений на патріарший престол у 784 році. У 787 році під головуванням святителя – патріарха Тарасія у м. Нікеї відбувся VII Вселенський Собор, на якому були присутні 367 єпископів. На Соборі було затверджено шанування святих ікон. Ті з єпископів, які принесли покаяння в іконоборстві, були знову прийняті Церквою.
Святитель Тарасій мудро керував Церквою 22 роки. Він вів суворе аскетичне життя. Весь свій маєток він витратив на Богоугодні справи, живлячи і спокою старих, жебраків, сиріт та вдів, а у Святий Великдень влаштовував для них трапезу, на якій сам служив. Святий патріарх безстрашно викрив царя Костянтина Порфирородного, коли той обмовив свою дружину, імператрицю Марію, онуку праведного Філарета Милостивого († 792; пам’ять 1 грудня), щоб ув’язнити Марію в монастир і одружитися зі своєю родичкою. Святитель Тарасій рішуче відмовився розірвати шлюб імператора, за що зазнав опалі. Незабаром, однак, Костянтин був скинутий своєю матір’ю, царицею Іриною. Святитель Тарасій помер 806 року. При кончині біси, нагадуючи його життя з самої юності, намагалися приписати святителю не скоєні ним гріхи. “Я невинний у тому, про що ви говорите, – відповів святитель. – Ви помилково обмовляєте мене, немає у вас наді мною ніякої влади”. Оплакуваний Церквою, святитель був похований у влаштованому ним монастирі на Босфорі. Біля труни його відбувалося багато чудес.
Святитель Феофан Затворник на слова книги “Буття” «Не вічно Духу Моєму бути нехтуваним людьми; тому що вони плоть» (Буття 6:3),пише:
“У людині дві протилежності, а свідомість одна – особистість людська. Характер цієї особистості визначається тим, на яку сторону вона схиляється. Якщо вона на боці духа – буде людина духовна; якщо вона на боці плоті – буде людина плотяна. Дух і в плотяному не зникає, але буває поневолений і голосу не має. Він тут стає под’яремним і служить тілу, як раб панні своїй, вигадуючи всілякі для неї насолоди.
І в духовному тіло не зникає, але підкоряється духу і йому працює, втрачаючи свої природні права на їжу через піст, на сон через чування, на спокій через безперервну працю і втому, на задоволення почуттів через усамітнення і мовчання. Бог не перебуває там, де панує тіло, бо орган спілкування його з людиною є духом, який тут не у своєму чині.
Вперше відчувається Боже наближення, коли дух починає пред’являти свої права у рухах страху Божого та совісті. Коли ж і свідомість зі свободою стануть на цей бік, тоді Бог спілкується з людиною і починає перебувати в ній.
З тієї хвилини піде одухотворення душі і плоті, всієї внутрішньої та зовнішньої людини, поки Бог стане всіляка у всіх у людині тому, і людина, одухотворившись, обожниться. Яка чудова перевага, і як мало вона пам’ятається, цінується і шукається!”
Цього дня великопісне богослужіння та Літургію Передосвячених Дарів настоятель протоієрей Роман Височанський звершив у Свято-Іллінському храмі с. Великі Будища По завершенні настоятель відслужив пасію та заупокійну літію.
Цього дня настоятель протоієрей Роман Височанський звершив пасію і у Свято-Покровському храмі с. Плішивець та у Свято-Троїцькому храмі с. Книшівка. Після чину пасії звершували заупокійну літію.
Со святы́ми упоко́й, Христе́, ду́ши раб Твои́х, иде́же несть боле́знь, ни печа́ль, ни воздыха́ние, но жизнь безконе́чная.
КОНДАК
11 березня 2023 року день пам’яті Свт. Порфирія, архієпископа Газського (420).
У 2-гу Седмицю Великого посту Свята Церква встановила поминання померлих.
Цього дня Божественну Літургію Іоанна Златоуста протоієрей Роман Височанський звершив у Свято-Покровському храмі с. Плішивець, після читання Євангелія виголосив проповідь, а по закінченні Літургії відслужив Панахиду.
За богослужінням співав хор під керівництвом монахині Соломії (Дюкаревої).
Панахиду настоятель відслужив також у Іллінському храмі с. Великі Будища та у Свято-Троїцькому храмі с.Книшівка.
Правосла́вия свети́льниче, Це́ркве утвержде́ние и учи́телю, мона́хов добро́то, богосло́вов побо́рниче непребори́мый, Григо́рие чудотво́рче, Фессалони́тская похвало́, пропове́дниче благода́ти, моли́ся вы́ну спасти́ся душа́м на́шим.
Тропарь
12 березня 2023 року Свята Церква вшановує пам’ять Свт. Григорія Палами, архієпископа Фессалонітського.
“Серцевина вчення святителя Григорія Палами полягає в тому, що благодать не є якимось створеним даром, який Бог нам дає, разом з тим залишаючись Сам іншим стосовно цього дару. На підставі досвіду всієї Православної Церкви, її святих, її подвижників і, особливо, тих афонських святих і подвижників, серед яких він жив, він вчив, що благодать – це Сам Бог, який ніби долучає нас до Своєї Божественної природи, роблячи нас через це долучення богами за причетністю.
Думаючи, що благодать є лише даром Божим, але не Самим Богом, Який Себе нам віддає, західні богослови стверджували як би непрохідність провалля між Богом і людиною, творінням і Творцем. Якими б не були дорогоцінні Божественні дари, вони залишаються створеними, і вони нас з Богом не можуть поєднати інакше як любов’ю і вдячністю. Але не так! Досвід Церкви нам каже, що благодать – це Сам Бог, що Себе віддає, і що, приймаючи благодать, ми робимося, за долученням, учасниками Божественної природи…””(Митр. Сурозький Антоній)
Божественну Літургію Василія Великого настоятель протоієрей Роман Височанський звершив у Свято-Покровському храмі с. Плішивець. Після читання Євангелія Мк.2:1-12 (зач. 7), Ин. 10:9–16 (зач. 36) настоятель виголосив проповідь.
За богослужінням співав хор під керівництвом монахині Соломії (Дюкаревої).