Димитріївська субота та неділя 22-га після П’ятидесятниці
7 листопада 2020 року за церковною традицією в суботу напередодні дня пам’яті святого великомученика Димитрія Солунського звершується поминання всіх спочилих православних християн.
Що ж більше за все упокоїть душі спочилих?
Святитель Іоанн (Максимович), архієпископ Шанхайський і Сан-Францисский відповідає:
“Прежде всего, искренние молитвы о нем, как молитвы личные и домашние, так и в особенности молитвы церковные, соединенные с Безкровной Жертвой, т.е. поминовение на литургии.
Многие явления умерших и другие видения подтверждают огромную пользу, которую получают усопшие от молитвы за них и от приношения за них Безкровной Жертвы.
Другое, что приносит большую отраду душам усопших – творимая за них милостыня. Напитать голодного во имя усопшего, помочь неимущему – все равно, что сделать то ему самому.
Преподобная Афанасия (память 12 апреля) завещала перед смертью кормить в память ее нищих в течение сорока дней; однако, сестры монастыря по небрежности исполняли то лишь девять дней.
Тогда святая явилась им с двумя ангелами и сказала: «Зачем вы забыли мое завещание? Знайте, что милостыня и молитвы иерейские, приносимые за душу в течение сорока дней умилостивляют Бога: если души усопших были грешны, то Господь дарует им отпущение грехов; если же они праведны, то молящиеся за них будут награждены благодеяниями».
Особенно в наши тяжелые для всех дни безумно тратить деньги на безполезные предметы и дела, когда, употребив их для неимущих, можно одновременно сделать два добрых дела: – и самому усопшему и тем, которым будет оказана помощь.”
07 листопада 2020 року в Дмитрівську суботу Божественну літургію в Свято-Покровському храмі с. Плішивець, а напередодні парастас на вечірньому Богослужінні, звершив архімандрит Венидикт (Малета) в співслужінні протоієрея Романа Височанського. По закінченні Літургії архімандрит Венидикт (Малета) в співслужінні протоієрея Романа Височанського та ієродиякона Гурія звершили панахиду.
Цього ж дня протоієрей Роман Височанський відслужив панахиду в каплиці Олексія Чоловіка Божого в с. Тимофіївка, в Іллінському храмі с. Великі Будища, у каплиці Георгія Побідоносця с. Броварки, у Свято-Троїцькому храмі с. Книшівка та біля каплиці Святого Архістратига Божого Михаїла в с. Дучинці.
08 листопада 2020 року у Неділю 22-гу після П’ятидесятниці в день пам’яті святого великомученика Димитрія Солунського Божественну Літургію у Свято-Покровському храмі с. Плішивець звершив архімандрит Венидикт (Малета) у співслужінні протоієрея Романа Височанського та ієродиякона Гурія, а напередодні вечірнє богослужіння співслужінні протоієрея Романа Височанського та протоієрея Владимира Костенко .
Після читання Євангелія Мф. 8:23–27 (зач. 27), Лк. 16:19–31 (зач. 83), Ин. 15:17 – 16:2 (зач. 52) настоятель виголосив проповідь на Євангеліє про Лазаря та житіє великомученика Димитрія Солунського.
Батьки, таємні християни, хрестили Димитрія і наставили у вірі. Батько його, римський проконсул, помер, коли Димитрій досяг повноліття. Імператор Максиміан Галерій, що вступив на престол в 305 році, призначив Димитрія на місце батька володарем і воєводою Фессалонійской області. Головним обов’язком Димитрія було захищати свою область від зовнішніх ворогів, але імператор зажадав від нього також, щоб він винищував християн. Димитрій замість цього став викорінювати язичницькі звичаї, а язичників навертати до Христової віри.
Звичайно, імператорові незабаром донесли, що проконсул Димитрій – християнин. Повертаючись з походу проти сарматів (племен, що населяли причорноморські степи), Максиміан зупинився в Солуні. Готуючись до смерті, Димитрій роздав своє майно бідним, а сам віддався молитві і посту. Імператор заточив проконсула в темницю і став розважати себе і жителів Солуні гладіаторськими битвами в цирку. Християн розшукували і тягли на арену. Відомий серед гладіаторів задерикуватий Лій легко долав лагідних християн в битві і при радості озвірілого натовпу скидав їх на списи воїнів.
Юнак Нестор, з християн, відвідав Димитрія в темниці, і Димитрій благословив його на єдиноборство з Ліем. Зміцнюваний Богом, Нестор здолав гордого гладіатора і кинув його на списи воїнів. Нестора повинні були нагородити як переможця, але замість цього його стратили як християнина.
За наказом імператора темничник пронизав Димитрія списами в 306 році. Тіло великомученика Димитрія викинули на поживу звірам, але солуняни таємно поховали його землі. Слуга Димитрія Лупп взяв криваву ризу і перстень мученика і почав ними зцілювати недужих. Його також були страчені. Під час правління імператора Костянтина Великого (324-337 рр.) Над могилою великомученика Димитрія спорудили храм, а через сто років були знайдені його нетлінні мощі. При гробі великомученика Димитрія відбувалися чудеса і зцілення. Під час правління імператора Маврикія вавари, що жили на Дону, осадили місто Солунь. Святий Димитрій з’явився на міській стіні, та 100-тисячне військо облягали почало тікати. Іншим разом святий врятував місто від голоду. Житіє святого Димитрія оповідає, що він звільняв полонених від ярма невірних і допомагав їм досягти Солуні.
З VII століття із раки святого Димитрія почало виходити запашне і чудотворне миро, про що писали сучасники. У XIV столітті Димитрій Хризолог писав про нього: миро «за своєю властивістю не вода, але густіше за неї і не схоже ні на одну з відому нам речовину … Воно дивніше всіх пахощів не лише штучних, але і по єству створених Богом». З цієї причини великомученика Димитрія назвали Мироточивим.