с. Броварки, Гадяцького району, Полтавської області Українська Православна Церква
Історія
Час будівництва першої церкви освяченої в ім’я св. Георгія Переможця в с. Броварки Гадяцького повіту (тепер Гадяцького району) невідомий, однак у 1737 році вона вже існувала. А в 1752 році, коштом сотника Василя Васильовича Велицького було споруджено дерев’яний трибанний храм, який проіснував до 1808 року, коли збудували нову дерев’яну одно банну церкву. В 1860 році до неї добудували притвори та ганки, і в 1862 році ззовні та в середині пофарбували. Останній, четвертий храм на старому місці збудували 1899 році.
На 1901 рік у церкві зберігався антимінс, наданий у 1791 році Чернігівським єпископом Ієрофеєм.
Станом на 1912 рік існувала дерев’яна, холодна церква, в одному зв’язку з дзвіницею.
1895 рік Георгіївська церква володіла притчовим капіталом у сумі 1000 руб., 33 дес. Садибної та ружної землі, мала 2 будинки для причту, діяла школа грамоти.
1901 рік притчовий капітал становив: 1000 руб., 33 дес. ружної землі, мала 2 церковні будинки, діяла школа грамоти та церковнопарафіяльне попечительство.
1902 рік притчовий капітал становив: 380 кв. саж. церковної та 33 дес. ружної землі, 2 будинки для притчу, діяла церковна б-ка, школа грамоти, церковнопарафіяльне попечительство. 1912 р. володіла 33 дес. ружної землі.
1901 р. у парафії перебувало 134 двори. 1902 р. налічувалося 1063 душ парафіян обох статей. 1912 р. службу відвідувало 772 душі різних станів.
Георгіївська церква закрита у 1936 р. у зв’язку із розпадом громади та відсутністю священика. Рішенням сільських зборів в 1939 році приміщення церкви було передане колгоспу «Жовтнева перемога» та використовувалось в якості сільського клубу. Тоді ж було демонтовано купол, вирівняно дах, підшито стелю, влаштовано сцену та фойє, прибудовано кілька кімнат для бібліотеки та інших потреб. У якості клубу приміщення використовувалося до 1941 року. Релігійна громада відновила свою діяльність у 1942 р. у приміщенні церкви, для чого було демонтовано сцену, влаштовано вівтар та капітально відремонтовано будівлю. Громада була зареєстрована місцевими органами радянської влади за № 514 віл 14.02. 1948 року. Постанова про вилучення у громади церковного приміщення була прийнята на засіданні виконавчого комітету Полтавської обласної ради № 473 від 10.04. 1953р.; затверджена на засіданні Ради у справах РПЦ при РМ СРСР (протокол № 1 від 27.01. 1954 р.).
Подивитись фото Георгіївської церкви.
05.05. 1954 р. приміщення було вилучене, натомість надано дерев’яний будинок побудови 1904 р. Звернення релігійної громади до Москви зі скаргою залишилося без відповіді. Подальша доля громади та храму не встановлені.
Михайлівську, а пізніше великомученика Пантелеймона громаду було створено у дерев’яному будинку.
Із священників, що служили в селі Броварки відомі такі:
Роман Федорович (пом. 1737), Степан Лазаревський (пом. 1771), зять останнього Іоанн Чижевський (пом. 1819).
Вербицький Андрій Данилович (бл. 1835 – р. см. невід.). З 09.07.1861 – священик Миколаївської
церкви с. Остапівка Лубенського пов. (тепер с. Маяківка Оржицького р-ну), з 10.12.1863 – священик
Георгіївської церкви с. Броварки Гадяцького пов., з 30.09.1872 – священик Преображенської церкви с.
Беєве Гадяцького пов. (тепер Липоводолинського р-ну Сумської обл.) Нагороди: набедреник
(09.12.1869), подяка єпархіального начальства (30.12.1870), благословення Св. Синоду (1876),
оксамитова фіолетова скуфія (20.04.1880), камилавка (1897).
Черняшевський Олександр Костянтинович(1847, с. Свічківка Пирятинського пов. Полтавської губ., тепер Драбівського рну Черкаської обл. –12.08.1906, с. Зубівка Миргородського пов. Полтавської губ., тепер Миргородського рну Полтавськоїобл.) – священнослужитель.
Виходець із священицької родини. Брат Ч. Костянтина Костянтиновича. Навчався у Переяславському
духовному училищі, був півчим в Ісаакіївському хорі (С.-Петербург), закінчив Полтавську духовну
семінарію (1869). З 1870 – псаломщик Успенської церкви с. Юсківці Лубенського пов. Згодом
переведений до с. Зубівка Миргородського пов., де також вчителював у народній школі. 04.03.1872
рукопокладений у священика Соборно-Успенсь-кої церкви м. Гадяч. 1873 переведений до
Георгіївської церкви с. Броварки Гадяцького пов. 31.01.1876 повернувся до Зубівки, де закінчив
будівництво нової церкви. Був гол. церковнопарафіяльного попечительства, уповноваженим від
духовенства на з’їзді у Лубенському духовному училищі (1882–1888). У 1894 переведений до
Парасковіївської церкви с. Сухоносівка Лохвицького пов. З 1898 – паралізований.
Нагороджений набедреником (1882).
Мефодій Миколайович Браташевський (1895, 1902), Григорій Васильович Греченко (позаштатний 1902), Іоанн Васильович Сокологорський (1912).
Огризько Іоанн Іоакимович (1946–1948). Виходець із родини селян. Закінчив Вельбівську земську народну школу (1899). Псаломщик Троїцької церкви с. Вельбівка (1909–1923). Диякон Троїцької церкви с. Вельбівка (1923–1930). Священик Іоанно-Усікновенської церкви с. Лютенька Гадяцького р-ну (1930–1936). Заарештований 30.10.1936. Засуджений Особливою нарадою НКВС СРСР 27.03.37 за ст. 58 до 5 років заслання до Казахстану. Священик Георгіївської церкви с. Броварки Гадяцького р-ну (1946–1948), з 1948 – настоятель Троїцької церкви с. Вельбівка Гадяцького р-ну, протоієрей. Нагороджений палицею (1955). Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 21.12.1989.
(Літ.: Архів ПЄУ УПЦ МП. – Послужний список протоієрея Огризько Іоанна Іоакимовича. 1959; Мартиролог мучеників і сповідників Полтавської землі).
Полікарп Іванович Циганенко (1952), протоієрей Іван Васильович Луб’яний (1952-1954), Гнат Васильович Статика (1954-1955, 1956), Іван Семенович Будзинський (1955).
Із псаломщиків: Яків Передерій (1895), Євген Мефодійович Браташевський (1902), Микола Сидорович Симонов (позаштатний 1902), Григорій Полікарпович Дамаскін (1912), із церковних старост: солдат Захар Стефанович Гладун (1902), дворянин Андрій Митрофанович Вечірка (1912), Сергій Хрисанфович Міненко (1946).
На прохання ієрея Романа для відновлення Богослужінь, у 2012 році за кошти Болдаревої Ніни Геннадіївни, що проживала в м. Москва, закуплено і встановлено маленький металевий павільйон . Ієреєм Романом Височанським, впорядковано криницю 1922 року будівництва, та змонтовано дах і купол. Із благословення митрополита Полтавського і Кременчуцького Филипа 06.05. 2013 року відбувся чин освячення каплиці. А на кошти Марії Петрівни Височанської встановлено паркан та обшито металеву споруду деревом для естетичного вигляду.
Каплиця приєднана до Свято-Троїцької церкви с. Книшівка.