Варвару святую почтим

А́гнице всеблаже́нная Варва́ро,/ Боже́ственне озари́вшися Све́том Святы́я Тро́ицы Трисо́лнечным/ и в купе́ли Креще́ния утверди́вшися,/ в побежде́ние ле́сти оте́ческия,/ ве́ру испове́дала еси́ Христо́ву./ Те́мже, всечестна́я, свы́ше благода́ть тебе́ дарова́ Бог,/ исцеля́ти неду́ги и боле́зни вся.// Его́же моли́, великому́ченице, да спасе́т ду́ши на́ша

17 грудня 2018 року Божественну Літургію , а напередодні вечірнє богослужіння в  Свято-Покровському храмі  с.Плішивець відслужив протоієрей Роман Височанський.

Після читання  Євангелія Лк. XX:27-44 (зач. 102),Лк. XXI:12-19 (зач. 106).  Мк. V:24-34 (зач. 21) протоієрей Роман Височанський виголосив проповідь.

Свята великомучениця Варвара народилася в м Іліополі (нинішня Сирія) при імператорі Максиміні (305-311 рр.) В знатній язичницькій родині. Батько Варвари Діоскор, рано втративши свою дружину, був пристрасно прив’язаний до своєї єдиної доньки. Щоб уберегти красиву дівчину від сторонніх поглядів і разом з тим позбавити її спілкування з християнами, він побудував для дочки спеціальний замок, звідки вона виходила тільки з дозволу батька. Споглядаючи з висоти вежі красу Божого світу, Варвара часто відчувала бажання дізнатися його істинного Творця. Коли приставлені до неї виховательки говорили, що світ створений богами, яких шанує її батько, то вона подумки говорила: «Боги, яких шанує мій батько, зроблені руками людськими. Як ці боги могли створити таке пресвітле небо і таку красу земну? Єдин повинен бути такий Бог, Який створений не руками людськими, але Сам Він,  має власне буття». Так свята Варвара вчилася від творінь видимого світу пізнавати Творця.
Діоскор, який давно мріяв про заміжжя Варвари, вирішив завести з нею розмову про шлюб, але почув від неї рішучу відмову виконати його волю. Діоскор вирішив, що з часом настрій дочки зміниться. Для цього він дозволив їй виходити з вежі, сподіваючись, що в спілкуванні з подругами вона побачить інше ставлення до заміжжя.
Одного разу Варвара познайомилася з місцевими християнками, які розповіли їй про Триєдиного Бога. Сталося так, що в той час в Іліополі проїздом з Олександрії перебував священик, прийнявший вид купця. Дізнавшись про нього, Варвара запросила пресвітера до себе і просила зробити над нею таїнство Хрещення. Священик виклав їй основи святої віри і потім хрестив в ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Освічена благодаттю Хрещення, Варвара ще з більшою любов’ю звернулася до Бога. вона обіцяла присвятити Йому все своє життя.
За відсутності Діоскора  робочі будували кам’яну вежу  з двома вікна з південної сторони. Але Варвара, зайшовши одного разу подивитися будівництво, впросила їх зробити третє вікно – у образ Троїчного Світла. Коли ж повернувся батько, то він зажадав у дочки звіту про зроблене, «Три краще ніж два, – говорила Варвара, – бо у неприступного, невимовного Світла Троїчного Три Вікна (Іпостасі або Особи)». Почувши від Варвари християнські  настанови, Діоскор розлютився, він кинувся на неї з оголеним мечем, але Варвара встигла вибігти з будинку. Вона сховалася в гірській ущілині, яка дивовижним чином розступилася перед нею.
До вечора Діоскор за вказівкою одного пастуха все ж знайшов Варвару і з побоями притягнув мученицю в будинок. На ранок він відвів Варвару до міського правителя і сказав: «Я відрікаюся від неї, тому що вона відкинула богів моїх, і якщо не звернеться до них знову, то НЕ буде мені дочкою. Муч її, державний правитель, як буде завгодно твоїй волі». Довго умовляв місто-начальник Варвару не відступати від древніх батьківських законів і не противитися волі батька. Але свята мудрою промовою таврувала омани ідолопоклонників і ісповідала Ісуса Христа Богом. Тоді її почали сильно бити воловими жилами і після цього роздирати глибокі рани жорсткою волосяницею.
В кінці дня Варвару відвели в темницю. Вночі, коли її розум був зайнятий молитвою, їй явився Господь і сказав:
«Дерзай, наречена Моя, і не бійся, бо Я з тобою. Я споглядаю на подвиг твій і полегшую твої хвороби. Потерпи до кінця, щоб незабаром насолодитися вічними благами в Царстві Моїм». На наступний день всі були здивовані, побачивши Варвару, – на її тілі не залишилося ніяких слідів недавніх катувань. Бачачи таке диво, одна християнка, на ім’я Іуліанія, відкрито сповідала свою віру і оголосила бажання постраждати за Христа. Обох мучениць почали водити оголеними по місту, а за тим повісили на дереві і довго катували. Їх тіла терзали гаками, палили свічками, били по голові молотком.
Від таких тортур неможливо було залишитися людині живою, якби мучениць не зміцнювала сила Божа.
Залишаючись вірними Христу, за наказом правителя мучениці були обезголовлені. Святу Варвару стратив сам Діоскор. Але безжального батька незабаром вразила блискавка, перетворивши його тіло в попіл.