Тиждень 31-й після П’ятидесятниці
Всех Госпо́дь обре́зание терпи́т и челове́ческая прегреше́ния, я́ко Благ, обре́зует
Кондак Обрізання Господнього
14 січня 2023 року, в суботу на 31-му Тижні по П’ятидесятниці, Свята Церква згадує Обрізання Господнє. На восьмий день після Свого Різдва Господь Ісус Христос, за старозавітним законом, прийняв обрізання, встановлене для всіх немовлят чоловічої статі в знак Завіту Бога з праотцем Авраамом і його нащадками (Бут. 17, 10-14; Лев. 12, 3). При здійсненні цього обряду Божественному Немовляті дано Ім’я Ісус, сповіщене Архангелом Гаврилом ще в день Благовіщення Пресвятій Діві Марії.
Господь, є безгрішним, Сам терпить обрізання, щоб навчити нас підкорятися волі Божій, тих які потребують обрізання сердець та очищення від безлічі гріхів.
Непостижимый свет почив в тебе, преподобне, пресветлу свещу миру тя показа Христос, темже память твою поем, Василие.
Канон святителю Василию Великому
Також в цей день Свята Церква святкує пам’ять святого отця Василія Великого, архієпископа Кесарії Каппадокійської, бо в день Обрізання він закінчив життя. Це єдиний випадок поєднання прославлення Христа із прославленням святої людини. Більше в жодному разі цього немає, і цим Церквою відзначається і підкреслюється велич цього святого.
Напередодні свята вечірню з чином літії, а в день Обрізання Господнього Божественну Літургію у Свято-Покровському храмі с. Плішивець звершив протоієрей Роман Височанський. Після читання Євангелія настоятель виголосив проповідь.
За богослужінням співав парафіяльний хор під керівництвом монахині Соломії (Дюкаревої).
У святковий день новоліття молебний спів відслужив протоієрей Роман Височанський у Іллінському та Свято-Троїцькому храмах. Під час молебену на новоліття, співали благодарственні тропарі Господу за всі благодіяння та молитовно просили благословіння на прийдешній рік. Наприкінці настоятель виголосив проповідь.
Молитвами твоими, преподобне, предстоя Богу со Ангелы, за весь мир молися, брани вражия потребити и победу на супостаты даровати.
Канон преподобному Серафиму Саровському
15 січня 2023 року Свята Церква вшановує пам’ять прп. Серафима, Саровського чудотворця.
Преподобний Серафим Саровський, великий подвижник, народився 19 липня 1754 року. Батьки преподобного, Ісидор та Агафія Мошніни, були жителями Курська. Ісидор був купцем і брав підряди на будівництво будівель, а наприкінці життя почав будівництво собору в Курську, але помер до завершення робіт. Молодший син Прохор залишився під опікою матері, яка виховала у сина глибоку віру.
Ще в юності у Прохора дозріло рішення повністю присвятити життя Богу і піти до монастиря. Благочестива мати не перешкоджала цьому і благословила його на чернечу дорогу розп’яттям, яке преподобний все життя носив на грудях. Прохор із паломниками вирушив пішки з Курська до Києва на поклоніння Печерським угодникам.
Схимонах старець Досифей, якого відвідав Прохор, благословив його йти до Саровської пустелі і рятуватися там. Повернувшись ненадовго до батьківського будинку, Прохор назавжди попрощався з матір’ю та рідними. 20 листопада 1778 року він прийшов до Сарова, де і провів своє подвижницьке життя. Пробувши вісім років послушником у Саровській обителі, Прохор прийняв чернечий постриг з ім’ям Серафим, що так добре виражало його полум’яну любов до Господа і прагнення ревно служити Йому.
У 1793 році, у віці 39 років, преподобний Серафим був висвячений у сан ієромонаха і продовжував служіння у храмі. Після смерті настоятеля, отця Пахомія, преподобний Серафим, маючи його передсмертне благословення на новий подвиг – пустельне проживання, взяв також благословення у нового настоятеля – отця Ісаї – і пішов у пустельну келію за кілька кілометрів від монастиря, в глушині. Тут став він вдаватися до ревних молитов, приходячи в обитель лише в суботу, перед всенічною і, повертаючись до себе в келію після літургії, за якою причащався Святих Тайн. Преподобний проводив життя у суворих подвигах.
“Боже, милостивий буди мені, грішному“. Вдень він молився в келії, також на камені, який приніс з лісу, сходячи з нього тільки для короткого відпочинку і підкріплення тіла мізерною їжею. Так молився преподобний 1000 днів та ночей.
1 січня 1833 року преподобний Серафим востаннє прийшов до лікарняної Зосимо-Савватіївської церкви до літургії і причастився Святих Тайн, після чого благословив братію і попрощався, сказавши: “Рятуйтеся, не журіться, пильнуйте, сьогодні нам вінці готуються”. 2 січня келійник преподобного, отець Павло, о шостій ранку вийшов із своєї келії, прямуючи до церкви, і відчув запах гару, що виходив з келії преподобного; у келії святого завжди горіли свічки, і він говорив: “Поки я живий, пожежі не буде, а коли я помру, смерть моя відкриється пожежею”. Коли двері відчинили, виявилося, що книги та інші речі тліли, а сам преподобний стояв навколішки перед іконою Божої Матері в молитовному становищі, але вже не дихаючи. Його чиста душа під час молитви була взята Ангелами і злетіла до престолу Бога Вседержителя, вірним рабом і служителем якого преподобний Серафим був усе життя.
В неділю 31-ту після П’ятидесятниці, перед Богоявленням Божественну Літургію, а напередодні вечірнє богослужіння, протоієрей Роман Височанський звершив у Свято-Покровському храмі с. Плішивець. Після читання Євангелія настоятель виголосив проповідь.
За богослужінням співав парафіяльний хор під керівництвом монахині Соломії (Дюкаревої).