Тиждень 27-ий по П’ятидесятниці
Я́ко апо́столов первозва́нный и верхо́внаго су́щий брат, Влады́це всех, Андре́е, моли́ся мир вселе́нней дарова́ти и душа́м на́шим ве́лию ми́лость.
ТРОПАР
13.12.2022 року Свята Церква вшановує пам’ять св. ап. Андрія Первозванного. Ім’я Андрій означає «мужній», і св. ап. Андрій цілком виправдав своє ім’я.
Мучеником закінчив свій життєвий землі подвиг Апостол Андрій. Дивлячись на хрест (у формі літери «X»), засуджений до розп’яття, ап. Андрій виголосив: «Радуйся, Хресте, плоттю Христовою освячений… Раніше ти був страшний для людей, нині ти любимо і приймаєшся з бажанням… Тому я йду до тебе з радістю… Візьми мене від людей і віддай мене моєму Вчителю щоб тобою мене прийняв Той, Хто викупив мене Тобою».
Цього дня Божественну Літургію протоієрей Роман Височанський відслужив у Іллінському храмі с. Великі Будища.
Після читання Євангелія Лк.19:45-48 (зач. 98), Ин. 1:35–51 (зач. 4) настоятель виголосив проповідь в якій розповів житіє апостола Андрія Первозванного.
Протоієрей Роман Височанський привітав прихожанина Андрія з днем пам’яті його покровителя св. ап. Андрія Первозванного та побажав: “Многая і благая літа!”
За богослужінням співав парафіяльний хор під керівництвом монахині Соломії (Дюкаревої).
В страда́нии твое́м вся́ удиви́ла еси́, я́ко претерпе́вши мучи́телей ра́ны, вяза́ния, му́ки и темни́цы, Варва́ро прехва́льная. Те́мже и вене́ц с небесе́ тебе́ даде́ Христо́с, к Нему́же, возжеле́вши усе́рдно, притекла́ еси́; То́й благода́ть подаде́ тебе́, му́ченице, врачева́ния источа́ти челове́ком.
Канон
17.12.2022 року Свята Церква вшановує пам’ять великомучениці Варва́ри та прп. Іоанна Дамаскіна.
Свята великомучениця Варвара народилася в м Іліополі в знатній язичницькій родині. Батько Варвари Діоскор рано втратив свою дружину і щоб уберегти красиву доньку від сторонніх поглядів побудував для неї спеціальний замок, звідки вона виходила тільки з дозволу батька. Споглядаючи з висоти вежі красу Божого світу, Варвара часто відчувала бажання дізнатися його істинного Творця.
Діоскор, мріяв про заміжжя Варвари, але почув від неї рішучу відмову. Діоскор дозволив їй виходити з вежі, сподіваючись, що в спілкуванні з подругами вона побачить інше ставлення до заміжжя.
Песнопи́сца и честна́го Богоглаго́льника, Це́ркве наказа́теля и учи́теля, и враго́в сопротивобо́рца, Иоа́нна воспои́м: ору́жие бо взем, Крест Госпо́день, всю отрази́ ересе́й пре́лесть, и я́ко те́плый предста́тель к Бо́гу, всем подае́т прегреше́ний проще́ние.
кондак
Преподобний Іоанн Дамаскін народився близько 680 року у столиці Сирії Дамаску, у християнській сім’ї. Після смерті отця Іоанн обійняв при дворі посаду міністра та містоправителя.
На той час у Візантії виникла і швидко поширювалася брехня іконоборства. Ставши на захист православного іконопочитання, Іоанн написав три трактати “Проти тих, хто ганяє святі ікони”. Мудрі Богонатхненні писання Іоанна розлютили імператора. Але оскільки автор їх не був візантійським підданим, його не можна було ні ув’язнити, ні стратити. Тоді імператор вдався до наклепів. За його наказом від імені Іоанна було складено підроблений лист, у якому дамаський міністр нібито пропонував імператору свою допомогу у завоюванні сирійської столиці. Цей лист і свою лицемірно-втішну відповідь на нього Лев Ісавр відіслав халіфу. Той негайно наказав усунути Іоанна з посади, відрубати йому кисть правої руки та повісити її на міській площі. Того ж дня надвечір Іванові повернули відрубану руку. Преподобний почав молитися Пресвятій Богородиці та просити зцілення. Заснувши, він побачив ікону Божої Матері і почув її голос, який повідомив йому, що він зцілений, і водночас наказав невтомно працювати зціленою рукою. Прокинувшись, він побачив, що рука його неушкоджена.
Дізнавшись про диво, що свідчив про невинність Івана, халіф просив у нього прощення і хотів повернути йому колишню посаду, але преподобний відмовився. Він роздав своє багатство і разом із прийомним братом і товаришем по навчанню Косьмою вирушив до Єрусалиму, де вступив простим послушником до монастиря Сави Освяченого. Нелегко було знайти духовного керівника. З монастирської братії на це погодився лише один дуже досвідчений старець, який став уміло виховувати в учня дух послуху та смиренності. Насамперед старець заборонив Івану писати, вважаючи, що успіхи на цій ниві стануть причиною гордині. Одного разу він послав преподобного в Дамаск продавати кошики, виготовлені в монастирі, причому доручив продати їх набагато дорожче за їхню справжню ціну. І ось, пройшовши болісний шлях під спекотним сонцем, колишній вельможа Дамаска опинився на ринку в рваному одязі простого продавця кошиків. Але Івана впізнав його колишній домоправитель і скупив усі кошики за призначеною ціною.
Одного разу в монастирі помер один з ченців, і брат покійного попросив Іоанна написати щось на втіху. Іоанн довго відмовлявся, але з милосердя, поступившись проханням пригніченого горем, написав свої знамениті надгробні тропарі. За це непослух старець вигнав його зі своєї келії. Усі ченці почали просити за Івана. Тоді старець доручив йому одну з найважчих і найнеприємніших справ – прибирати з монастиря нечистоти. Преподобний і тут явив зразок послуху. Через деякий час старцеві у видінні було вказано Пречистою і Пресвятою Дівою Богородицею зняти заборону з письменства Іоанна. Про преподобного дізнався Єрусалимський патріарх, висвятив його на священика і зробив проповідником при своїй кафедрі. Але преподобний Іоан незабаром повернувся до Лаври преподобного Сави, де до кінця своїх днів проводив час у писанні духовних книг і церковних піснеспівів, і покинув монастир тільки для того, щоб викрити іконоборців на Константинопольському Соборі 754 року. Його піддали тюремному ув’язненню і катуванням, але він все переніс і з Божої милості залишився живим. Перестався близько 780 р., віком 104 років.
Цього дня Божественну Літургію протоієрей Роман Височанський відслужив у Іллінському храмі с. Великі Будища.
Після читання Євангелія Лк.12:32–40 (зач. 67), Мк.5:24–34 (зач. 21) протоієрей Роман Височанський виголосив проповідь в якій привітав зі святом, розповів житіє великомучениці Варва́ри та прп. Іоанна Дамаскіна.
За богослужінням молилися за владу, воїнство, збереження всіх людей, мир і тишу в Україні, а також про милість Божу до всіх та співав парафіяльний хор під керівництвом монахині Соломії (Дюкаревої).
ПОДИВИТИСЬ ФОТО
Молвы́ жите́йския оста́вив, крест твой на ра́мена взем, всего́ возложи́л еси́ тебе́ Бо́гу, пло́ти же и ми́ра вне быв, Ду́ху был еси́ Свято́му собесе́дник. Те́мже и к ре́вности лю́ди воздвиза́я, гра́ды истощи́л еси́ и пусты́ни гра́ды сотвори́л еси́, Богоно́се о́тче наш, моли́ Христа́ Бо́га прегреше́ний оставле́нию дарова́тися пра́зднующим любо́вию святу́ю па́мять твою́.
канон
18.12.2022 року Свята Церква вшановує пам’ять прп. Са́ви Освященного (532).
Преподобний Євфимій називав святого Саву отроком-старцем і дбайливо виховував його у вищих чернечих чеснотах.
Коли преподобний Євфимій відійшов до Господа († 473), святий Сава пішов із Лаври і оселився в печері біля обителі преподобного Герасима Йорданського († 475; пам’ять 4 березня). Так виникла Велика Лавра. За вказівкою згори (через вогняний стовп) ченці влаштували у печері церкву.
Преподобний Сава заснував ще кілька обителів. Багато чудес було явлено за молитвами преподобного Сави: серед Лаври забило джерело, під час посухи пролився рясний дощ, відбувалися зцілення хворих і біснуватих. Преподобний Сава написав перший статут церковних служб, так званий Єрусалимський, прийнятий усіма Палестинськими монастирями. Святий мирно переставився до Бога у 532 році.
Цього дня Божественну Літургію, а напередодні вечірнє богослужіння у Свято-Покровському храмі с. Плішивець, звершив протоієрей Роман Височанський.
Після читання Євангелія про зцілення десяти прокажених Лк.17:12-19 (зач. 85) та Мф.11:27-30 (зач. 43) протоієрей Роман Височанський виголосив проповідь, на слова недільного Євангелія та призвав завжди благодарити Бога.
За богослужінням молилися за владу, воїнство, збереження всіх людей, мир і тишу в Україні, а також про милість Божу до всіх та співав парафіяльний хор під керівництвом монахині Соломії (Дюкаревої).