7-ий тиждень по П’ятидесятниці
06.08.2021 року Свята Церква вшановує пам’ять благовірних князів стратотерпців Бориса і Гліба, в св. Хрещені Романа і Давида (1015).
Святі благовірні князі-страстотерпці Борис і Гліб (у святому Хрещенні – Роман і Давид) – перші російські святі, канонізовані як Руською, так і Константинопольською Церквою. Вони були молодшими синами святого рівноапостольного князя Володимира († 15 липня 1015). Народились незадовго до Хрещення Русі святі брати були виховані в християнській побожності.
Ще за життя батька святий Борис отримав у спадок Ростов. Керуючи своїм князівством, він проявив мудрість і лагідність, піклуючись перш за все про насадження православної віри і затвердження благочестивого життя серед підданих. Молодий князь прославився також як хоробрий і вправний воїн. Незадовго до своєї смерті великий князь Володимир закликав Бориса до Києва і направив його з військом проти печенігів. Коли помер рівноапостольний князь Володимир, старший син її Святополк, який був на той час у Києві, оголосив себе великим князем Київським. Святий Борис в цей час повертався з походу, так і не зустрівши печенігів, мабуть, злякалися її і пішли в степи. Дізнавшись про смерть батька, він сильно засмутився. Дружина умовляла його піти в Київ і зайняти великокняжий престол, але святий князь Борис, не бажаючи міжусобної чвари, розпустив своє військо: «Не підніму руки на брата свого, та ще на старшого мене, якого мені слід вважати за отця!»
Однак підступний і владний Святополк не повірив щирості Бориса; прагнучи захистити себе від можливого суперництва брата, на боці якого були симпатії народу і війська, він підіслав до нього вбивць. Святий Борис був сповіщений про таке віроломство Святополка, але не став ховатися і, подібно мученикам перших століть християнства, з готовністю зустрів смерть. Вбивці наздогнали його, коли він молився за ранкової в недільний день 24 липня 1015 року в своєму наметі на березі річки Альти. Після служби вони увірвалися до намету до князя і пронизали його списами. Улюблений слуга святого князя Бориса – Георгій Угрин (родом угорець) кинувся на захист пана і негайно був убитий. Святий же Борис був ще живий. Вийшовши з намету, він став гаряче молитися, а потім звернувся до вбивць: «Підходьте, браття, закінчите службу свою, і хай буде мир братові Святополку і вам». Тоді один з них підійшов і пронизав його списом. Слуги Святополка повезли тіло Бориса в Київ, по дорозі їм попалися назустріч два варяги, які були надіслані Святополком, щоб прискорити справу. Варяги помітили, що князь ще живий, хоча і ледве дихав. Тоді один з них мечем пронизав його серце. Тіло святого страстотерпця князя Бориса таємно привезли до Вишгорода і поклали в храмі в ім’я святого Василія Великого.
Після цього Святополк настільки ж віроломно умертвив святого князя Гліба. Підступно викликавши брата з Мурома, Святополк послав йому назустріч дружинників, щоб убити святого Гліба по дорозі. Князь Гліб уже знав про смерть батька і лиходійське вбивство князя Бориса. Глибоко засмучений, він волів краще смерть, ніж війну з братом. Зустріч святого Гліба з убивцями сталася в гирлі річки Смядині, неподалік від Смоленська.
У чому ж полягав подвиг святих благовірних князів Бориса і Гліба? Який сенс в тому, щоб ось так – без опору загинути від рук убивць?
Життя святих страстотерпців віддали на поталу основному християнського благодіяння – любові. «Як хто скаже:« Я люблю Бога », а брата свого ненавидить, той неправдомовець» (1Ін.4,20). Святі брати зробили те, що було ще новим і незрозуміло для язичницької Русі, яка звикла до кровної помсти – вони показали, що за зло не можна віддавати злом, навіть під загрозою смерті. «Не бійтеся тих, що вбивають тіло, душі вбити не може» (Мф.10,28). Святі мученики Борис і Гліб віддали життя заради дотримання послуху, на який грунтується духовне життя людини. «Видите ли, братия, – зауважує преподобний Нестор Літописець, – как высока покорность старшему брату? Если бы они противились, то едва ли бы сподобились такого дара от Бога. Много ныне юных князей, которые не покоряются старшим и за сопротивление им бывают убиваемы. Но они не уподобляются благодати, какой удостоились сии святые».
Молебен з читанням акафісту у храмі Олександра Невського с. Плішивець.
08.08.2021 року у сьому Неділю Свята Церква згадує Священномучеників Єрмолая, Єрміппа і Єрмократ, ієреїв Нікомідійських (біля 305).
Коли відбувався суд над святим великомучеником Пантелеймоном, були схоплені і святі Єрмолай, Єрмипп і Єрмократ.
Напередодні святому Єрмолаю з’явився Господь Ісус Христос і відкрив йому, що на наступний день він постраждає за Нього і прийме мученицький вінець. Після святого Єрмолая були схоплені і приведені на судилищі і святі Єрмипп і Єрмократ. Всім трьом було запропоновано відректися від Христа і принести жертву ідолам. Але вони рішуче відмовилися, сповідали свою віру в Господа Ісуса Христа і готовність з радістю померти за Нього. Язичники стали погрожувати святим ієреям муками і смертю. Раптово почалася сильний землетрус, і ідоли в капищі впали і розбилися. Про це було повідомлено імператору. Розгніваний Максиміан віддав святих мучеників на катування і виніс їм смертний вирок. Мужньо зазнавши всі муки, святі ієреї – мученики Єрмолай, Єрмипп і Єрмократ були обезголовлені близько 305 року.
У сьомий недільний день після великого свята П’ятидесятниці в цьому році святкується пам’ять Печерських святих – преподобних Мойсея Угрина (+1043) і Мойсея чудотворця. Преподобний Мойсей Угрин подвизався в Печерському монастирі 10 років, помер близько 1043 року і був похований в Ближніх печерах. Дотиком до святих мощей преподобного Мойсея і старанною молитвою до нього печерські ченці зцілювалися від плотських спокус.
Напередодні вечірнє богослужіння у Свято-Покровському храмі с. Плішивець, а в святковий день Божественну літургію звершив протоієрей Роман Височанський. Після читання Євангелія виголосив проповідь.