Троїцька поминальна субота

Поко́й Спа́се наш, с пра́ведными рабы́ Твоя́, и сия́ всели́ во дворы́ Твоя…

Ніщо земне, звичайно, вже не цікавить покійних. Дорогі надгробки, пишні поминки та інше не потрібні їм. Потрібно їм тільки одне – наша гаряча молитва за упокій їхніх душ і прощення їх вільних і невільних гріхів. Сам померлий за себе помолитися вже не може. Святитель Феофан Затворник каже, що покійні потребують молитв, як бідний шматка хліба і чаші води та “ни­кто не по­ле­нит­ся по­мя­нуть сво­их ро­ди­те­лей; но по­ми­нать на­до и всех пра­во­слав­ных хри­сти­ан. Помни, что мо­лит­ва об усоп­ших и силь­на общ­но­стью – тем, что идет от ли­ца всей Церк­ви. Цер­ковь ды­шит об­щею всех мо­лит­вою, а си­ла мо­лит­вы пе­ре­хо­дит и на усоп­ших, со­дер­жи­мых в лоне Церк­ви, ко­то­рая сла­га­ет­ся из жи­вых и умер­ших, во­ю­ю­щих и тор­же­ству­ю­щих»”
Молитися, каятися в гріхах, ми повинні в земному житті, воно і дається нам як підготовка до вічного, а коли людина вмирає, підсумок її життя вже підведений. Покійний може тільки розраховувати на молитви Церкви і тих, хто знав і любив його за життя. І по молитвам родичів, друзів Господь може змінити долю покійного. Свідченням цього є численні випадки з житій святих та передання церковного.

Навіть якщо покійний був далекий від Церкви, він може отримати полегшення своєї долі по старанної, слізної молитви близьких.
Наш близький так потребує нашої допомоги, заради близьких ми повинні всі наші сили вкласти в молитву. Особливо до 40-го дня людина покійний потребує старанних молитов.
Душа людська, залишаючи тіло, відчуває занепокоєння, страх: вона звикла жити в своєму будинку довгі роки, вона не знає, що її чекає, куди визначить її Господь. Після смерті людина дає відповідь за все своє життя, і тут визначається її подальша доля. І дуже важливо підтримати душу близької людини поминанням на Божественній літургії, читанням Псалтирі, поминання на келійному правилі.

Святий Іоанн Златоуст також навчає: «если язычники вместе с умирающими сожигают их имение, то кольми паче ты, верующий, вместе с верующим, должен предпослать его имение не для того, чтобы оное превратилось в пепел, подобно тому, но дабы чрез него доставить большую славу усопшему; и если умерший был грешник, то дабы Бог отпустил ему прегрешения, а если праведник, дабы увеличил награды… Постараемся же оказывать чрез милостыни и приношения возможную помощь отшедшим, и это для них весьма спасительно, приносит великую пользу, ибо иначе напрасно и безрассудно было бы учреждено и Церкви Божией предано от премудрых апостолов, чтобы священник при страшных тайнах приносил молитву об усопших в вере, если бы святые апостолы не знали, что от сего произойдет великая польза, великое благо».

У Троїцьку батьківську суботу Свята Церква призиває соборно і старанно молиться за усопших. Заупокійні богослужіння відбуваються за Статутом Вселенської Православної Церкви напередодні свята Святої П’ятидесятниці (Трійці). Тому ця поминальна субота отримала назву Троїцької, і передує посту, який починається через седмицю і іменується Апостольським.
В Троїцьку суботу, що представляє собою останній день Церкви Старозавітної перед розкриттям у всій силі царства Христового в День П’ятидесятниці, Православна Церква молиться про всіх покійних отців і братів і у сам святковий день підносить про них, в одній з молитов, зітхання до Господа: “Упокой, Господи, души рабов Твоих, прежде усопших отец и братий наших, и прочих сродников по плоти, и всех своих в вере, о них же и память творим ныне”.

19 червня 2021 року Божественну Літургію, а по завершенні Панахиду звершив протоієрей Роман Височанський у Свято-Покровському  храмі, а напередодні  на вечірній  службі відслужив Парастас,

ПОДИВИТИСЬ ФОТО

До початку Літургії настоятель відслужив Панахиду в каплиці Олексія Чоловіка Божого с. Тимофіївка, а по завершенні також у Іллінському храмі  с. Великі Будища

ПОДИВИТИСЬ ФОТО,

у каплиці Георгія Побідоносця у с. Броварки,

ПОДИВИТИСЬ ФОТО

та Свято-Троїцькому храмі  с.Книшівка.

Настоятель виголосив проповідь в якій закликав відвідати цього дня могили рідних і близьких та не забувати молитися за них.