Дванадцятий і тринадцятий тиждень після П’ятидесятниці
30 серпня 2020 року Свята Церква згадує житіє св. мученика Мирона.
Муч. Мирон був пресвітером в Ахаї і жив під час гоніння Декіева. Правитель Ахаї Антипатр одного разу, в свято Різдва Христового, увійшов в християнський храм, де служив Мирон, щоб захопити присутніх тут християн. Мирон докорив Антіпатра за такий вчинок та укорив його в ідолопоклонстві. За це схопили його і після різних мук кинули його в розпалену піч, але вогонь кинувся з печі і попалив мучителів, а св. мученик залишився неушкодженим. Тоді Антипатр наказав різати з його тіла ремені і потім віддав його на поталу звірам, але звірі не чіпали мученика, і правитель прийшов в таку шалену лють, що вбив самого себе. Святий же Мирон був усічений мечем.
29 серпня 2020 року вечірнє богослужіння в Свято-Покровському храмі с. Плішивець звершив протоієрей Роман Височанський, а наступного недільного дня Божественну Літургію в співслужінні ієродиякона Гурія. Після читання Євангелія Мф. 19:16–26 (зач. 79) настоятель виголосив проповідь.
По закінченні відслужили молебний спів перед початком навчання.
ПОДИВИТИСЬ ФОТО
06 вересня 2020 року в день пам’яті Сщмч. Евтихія, ученя ап. Іоанна Богослова (I) та перенесення мощей святителя Петра митрополита Київського і всієї Русі Божественну Літургію, а напередодні вечірнє Богослужіння у Свято-Покровському храмі с. Плішивець звершив архімандрит Венидикт (Малета) в співслужінні протоієрея Романа Височанського та ієродиякона Гурія. Після читання Євангелія Мф. 21:33–42 (зач. 87), Ин. 10:9–16 (зач. 36) настоятель виголосив проповідь.
По закінчення Літургії звершили чин молебного співу ” о сохранении творения Божия”. По закінченні протоієрей Роман Височанський розповів історію даного богосужіння та сказав, що кожного року в першу неділю вересня Церква підносить молитву про збереження Божого творіння. Творіння – це не тільки людина, а і все, що нас оточує, це природа, звірі, повітря, чиста вода, це те, що людина може погубити безповоротно, і необов’язково війнами, а просто тому, що людина, гріховна людина, завжди хоче споживати набагато більше, ніж їй потрібно. Ось на це гріховне споживання і витрачаються ресурси землі, а в результаті забруднюються повітря і вода, зникають дикі тварини. Прагнучи жити якомога краще, ми губимо найдорожче, що Бог нам дав, – Землю.