Четвертий та п’ятий тиждень після П’ятидесятниці
04 липня 2020 року Свята Церква прославляє страждання за Христа мученика Іуліа́на Тарсійського. Святого мученика після сповідання віри в Христа цілий рік водили по містах Кілікійської області, в кожному з них піддавали допитам і жорстоким катуванням, після чого кинули до в’язниці, а потім зашили в мішок, наповнений піском і отруйними гадами, і кинули в море. Тіло святого хвилі винесли на берег, де його знайшла одна благочестива вдова з Олександрії і з честю поховала. Згодом святі мощі перенесли в Антіохію. Святий Іоанн Златоуст, коли був пресвітером в Антіохії, вшанував пам’ять святого мученика Іуліана похвальним словом.
В день пам’яті святого протоієрей Роман Височанський звершив в Божественну Літургію в Іллінському храмі с. Великі Будища.
Після читання Євангелія Лк. 21:5–7, 10–11, 20–24 (зач. 104), Мф. 8:14–23 (зач. 26) настоятель виголосив проповідь на слова Євангелія та призвав постійно надіятися на Господа,призивати Ім’я Господнє і хоча би інколи відмовлятися від всього того, що нам подобається. Хто любить солодощі від солодощів, хто любить поспати від сну, хто любить поїздки від них, хто любить дім чи сім’ю навіть від них для того, щоб зрозуміти, що Господь великою радістю наповнює душу, тоді коли ми готові йти за Христом. З хрестом в руках, зтікаючи кров’ю, знемагаючи, але за все дякуючи Богові, молячись за всіх, як Христос молився за нас: «Отче, отпусти им: не ведят бо, что творят».
Цього дня будівельники завершили будівництво нового храму і передали ключі настоятелю та зробили фото на пам’ять.
Подивитись Фото
05 липня 2020 року в Свято-Покровському храмі Божественну Літургію, а напередодні вечірнє богослужіння звершив архімандрит Венидикт (Малета) в співслужінні протоієрея Романа Височанського.
В цей день Свята Церква прославляє сщмч. Євсевія. Священномученик Євсевій, єпископ Самосатский, твердо стояв за православне сповідання віри, затверджене на I Вселенському Соборі в Нікеї в 325 році, защо терпів переслідування від аріан, які неодноразово позбавляли його кафедри і виганяли в ув’язнення. Завершив своє богоугоднє життя в місті Доліхіни куди пішов з новообраним єпископом Марином, в це аріанске місто, де мав намір очистити церкву від єресі і посадити на престол новообраного православного архієрея. Коли Євсевій увійшов в це місто, одна жінка аріанка кинула в нього з даху горщик і розсікла святому голову. Від цієї рани святий Євсевій розболівся і відійшов до Господа. Вмираючи, він просив всіх, щоб вони не мстили тій жінці. В цьому святий наслідував свого Владику, Який молився за розпинаючих Його, кажучи: «Отче! прости їм, бо не знають, що роблять »(Лк.23: 34); а також і святому Стефану, який молився за тих, які побивали його каміннями.
Після читання Євангелія Мф. 8:5–13¹, (зач. 25) настоятель виголосив проповідь. Святі ,”и́хже не бе досто́ин [ве́сь] мíр”, за Віру переносили муки, постраждали від меча, були убиті і Вірою прославилися. Господь Сам прийшов на землю і показав шлях яким йдучи людина має уподібнитися Богу. Тільки Любов’ю,тільки Смиренням, тільки Вірою. Сам Господь говорить, що Царство небесне, вічне життя це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його». Пізнаємо Бога твердою Вірою. Але наша Віра часто розбивається , і перетворюється в невір’я. Пройде два дні і настане свято різдва Іоанна Хрестителя. А народ святкує купала. І побіжать хрещені і не хрещені, ті хто з хрестиками і ті хто не носить їх, ті хто приходить раз на рік освячувати паску і ті хто постійно ходить в храм і почнуть стрибати через вогнище, радіти і палити пугало і думати про те, що вони шанують Свято. Таких “свят” у нас є багато і кожного разу, “святкуючи”, ми відпадаємо від Христа. Крім цього, то ми віримо в червону нитку, яку на руку пов’язуємо, то в чорного кота, що дорогу перебіг, то в розбите дзеркало, розсипану сіль і …
Справжня Віра ж базується на іншому.
В те, що Бог Триіпостасний прийшов у вигляді трьох путників до Аврама, під дуб Маврійський, і з Аваамом говорив лицем до лиця , і їв і пив і пообіцяв насліддя безплідному – Вірую, Господи.
Що Господь зійшов на гору, щоб говорити з Мойсеєм, покрив Своєю рукою і пройшов перед ним і показав образ своєї Слави і дав Закон- Вірую, Господи.
Що народ пройшов по суху через Червоне море, яке стояло стіною по одну і іншу сторону- Вірую, Господи.
Шо Господь обіцяв Давиду з вивести спасителя світу- Вірую, Господи.
Що коли трубами затрубити то стіни впадуть- Вірую, Господи.
Що росою випадав на землю хліб дивний, манною названий, який питав 40 років безліч народу – Вірую, Господи.
Господь говорить нам: «Щодо того твого коли можеш, то тому, хто вірує, все можливе!» (Євангеліє від Марка 9:23).
Сьогодні Євангеліє віру сотника. Римлянин сотник, за своїм становищем, був не тільки паном, а й господарем над кожним іудеєм. А цей римський громадянин-офіцер, просить за слугу єврея у Іудея, яким був для нього Христос, просить милості. «Господи, слуга мій лежить дома … жорстоко страждає» … – скільки співчуття і любові у цих словах до страждаючого раба! Просто відповідає сотнику Господь: «Я прийду й уздоровлю його». І ось тут ще глибше розкривається серце сотника. Він говорить, що недостойний “да под кро́в мо́й вни́деши: но то́кмо рцы́ сло́во, и исцелѣеет о́трок мо́й”. Сотник-язичник виявив віру, про яку Господь сказав: «І в Ізраїлі не знайшов був такої великої віри; а ти, сотник, йди: як увірував, нехай буде тобі ». І видужав слуга його в ту годину. Це було нагородою сотнику за його любов, смирення і віру.
Подивитись Фото
07 липня 2020 року Свята Церква святкує Різдво святого Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна. Цього дня Божественну Літургію, а напередодні вечірнє богослужіння в Свято-Покровському храмі с. Плішивець звершив архімандрит Венидикт(Малета) у співслужінні протоієрея Романа Височанського.
Після читання Євангелія Лк. 1:1–25, 57–68, 76, 80 (зач. 1) настоятель храму виголосив проповідь в якій розповів про дивне Різдво святого Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна. Праведні священик Захарія і Єлисавета, жили в древньому місті Хевроні, досягли старості, але не мали дітей, оскільки Єлисавета неплідна була. Але все в руках Господніх і молитва Захарії і Єлисавети почута. І ось Захарії з’являється архангел Гавриїл праворуч кадильного жертівника, в храмі, і сповіщає, що у нього народиться син. Але не повірив Захарія словам його і за це став німим а ж до часу коли не принесли народженого Іоанна в храм. Апостол Лука так детально описує зачаття Іоанна Хрестителя, зачаття Христове, щоб ми зрозуміли що життя дається не при народженні, життя дається при зачатті. Щоб берегли життя людське з самого початку як тільки мати відчула, що вагітна, щоб знала, що життя має в собі дане Богом, тому це дар безцінний. Ось чому така велика відповідальність лежить на батьках, на хрещених батьках, на вчителях, на священниках. На нас всіх велика відповідальність берегти людське життя. Берегти дитинство і чистоту яка дається після хрещення, називати іменем святого, що шанується в цей день. Не передумуємо. Сказав Ангел назвати Іоанн так і назвали. А то потім не знаємо як кого назвали при хрещенні, як поминати в храмі. Потім зустрічаються імена і православні і неправославні, І життя таке ж і православне і псевдоправославне.
В сьогоднішній день язичники святкують купала, а ми приєднуємося думкою чи фізично.Через вогнище стрибаємо, цього року Господь милував- карантин, гулянь немає. Але ми вітаємо з купалом, а забуваємо про різдво Іоанна хрестителя.
Подивитись ФОТО
08 липня 2020 року в день пам’яті Блгв. кн. Петра і кн. Февронії, Муромских чудотворців (1228) протоієрей Роман Височанський в Свято -Покровському храмі с.Плішивець відслужив молебен з читанням акафісту святим. По закінченні настоятель виголосив проповідь в якій розповів житія святих та привітав присутніх прихожан з святом.
09 липня 2020 року в день святкування Тихвинської ікони Божої Матері, протоієрей Роман Височанський відслужив молебен у Свято -Покровському храмі с.Плішивець. В своїй проповіді настоятель розповів, що Тихвинська ікона Божої Матері, за переказами, одна з ікон, написаних святим апостолом і євангелістом Лукою. У V ст. з Єрусалиму була перенесена в Константинополь, де для неї був побудований Влахернский храм. У 1383 році, за 70 років до взяття турками Константинополя, ікона зникла з храму і в променистому світлі з’явилася над водами Ладозького озера. Чудесно переносилась з місця на місце, та зупинилася біля міста Тихвин. На місці явлення ікони був побудований дерев’яний храм на честь Успіння Богородиці. Потім великим князем Василієм Івановичем (1505-1533) замість дерев’яного храму було зведено кам’яний.
В роки гонінь на Церкву Божу монастир, в якому перебувала ікона був закритий. А у 1944 році ікона була вивезена за кордон. І ось 8 липня 2004 року, після 60-річної відсутності, святиня повернулася у Тихвинський Богородичний Успенський монастир, який обрала для свого постійного перебування шість століть тому.
11 липня 2020 року в день святкування ікони Божої Матері «Троєручиця» (VIII) в Свято -Покровському храмі с.Плішивець протоієрей Роман Височанський відслужив молебен з читанням акафісту. По закінченні настоятель виголосив проповідь в якій розповів історію Богородичної ікони та привітав всіх зі святом. Подивитись ФОТО
12 липня 2020 року Православна Церква вшановує пам’ять святих первоверховних апостолів Петра і Павла.Божественну Літургію, а напередодні вечірнє богослужіння в Свято-Покровському храмі с. Плішивець звершив архімандрит Венидикт(Малета) у співслужінні протоієрея Романа Височанського.
Після читання Євангеліє Мф. 8:28–9:1 (зач. 28). Мф. 16:13–19 (зач. 67) настоятель виголосив проповідь.
Петро і Павло – два стовпи віри – два діаметрально протилежних характери: натхненний простак і освічений горливець Божий – приходять до єдиного закінчення свого земного шляху.
Обидва апостоли були страчені в Римі, за віру, в один рік. Апостол Петро був розіпнутий на хресті вниз головою, а апостол Павло прийняв мученицьку кончину, як римський громадянин,- його обезголовили.
Петро був дуже простою і щирою людиною, його спосіб мислення дуже живий, в характері – гарячність. Одружений, він мирно трудився зі своїм братом Андрієм над ловом риб. Біля берегів Галілейського озера вони і почули Божественний голос, який закликає їх:«Ідіть за Мною». З цього часу апостол Петро постійно перебував з Ісусом.
Павло, високоосвічений, син знатних батьків, які належали до фарисейської партії, вихований в строгому релігійному дусі. Римський громадянин. Забезпечений, але знаючи, що кожен має харчуватися з діл власних рук, трудиться усердно шиттям палаток. “Ревни́тель сы́й Бо́жий”, він випрошує дозвіл всюди переслідувати і приводити в Єрусалим зв’язаними християн. На дорозі що вела в Дамаск йому являється Христос.А після прозріння він з гонителя перетворився в ревного проповідника християнської віри.
Різні характери, різні шляхи якими прийшли до Христа апостоли. Спільна лише прагнення і пошук Істини. До Істини, неможливо прийти одними людськими зусиллями, бо тільки Бог може відкрити людині Істину, затвердити її в ній і зберегти в ній до кінця її днів. «І Я кажу тобі: ти – Петро, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, і сили адові не переможуть її». У цих словах йдеться про віру апостола Петра.
Каменем названий не сам Петро як немічна людина, а його ВІРА, дарована йому Богом. Його коротке, але щире сповідання віри «Ти – Христос, Син Бога Живого» зберігається кожним віруючим, в першу ж чергу, зберігалося апостолами і святими отцями, тому і «сили адові не переможуть» ні якогось окремого християнина, ні всю Церкву, народ Божий.
Зберігаючи Віру та споглядаючи на кінець життя святих апостолів перенесені ними страждання і ту Славу яку дав їм Господь помолимося нині святим апостолам Петру і Павлу, нашим небесним покровителям, і попросимо їх, щоб вони своїм молитовним заступництвом допомогли і нам придбати святу простоту характеру, живу віру в Ісуса Христа як Сина Божого, полум’яну любов до Господа, чистоту життя, лагідність і смирення.