Лазарева субота. Неділя вайї. Страсний тиждень 2020 року.

«Яко возвеличишася дела Твоя, Господи, вся премудростию сотворил еси» Псалтирь103:24 

В шосту субота Великого посту і цього дня Свята Церква  згадує  воскресіння прав.Лазаря.

Святий праведний Лазар, жив в селищі Віфанія, недалеко від Єрусалима. І говорить Євангліє був же хворий один, Лазар у Віфанії, із села Марії й сестри її Марфи. “Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і волоссям своїм Йому ноги обтерла. Тоді сестри послали до Нього, говорячи: Ось нездужає, Господи, той, що любиш його!…”(Ів. 11:1-3) І не зразу Ісус іде, але приходить через чотири дні після смерті Лазаря. Та воскрешає чотириденного мерця помолився “та  гучним голосом сказав: Лазарю, вийди сюди!(Ів. 11:41-43)

Святі отці говорять що диво воскресіння Лазаря Христос вчинив напередодні Його страждань – заради учнів. Знаючи, що апостоли незабаром побачать Його в безсиллі висячого на Хресті, Господь хотів показати їм – за допомогою чуда воскресіння Лазаря – Свою Божественну всемогутність. Він бажав таким чином зміцнити в апостолів віру в Себе, як в Сина Божого. Святитель Іоанн Златоуст говорить про це так: «Спаситель, много и часто беседуя с учениками о Своем страдании, видел, что они цепенеют и ужасаются таких слов, считают предуказываемое страдание более следствием слабости, нежели Домостроительства, колеблются еще человеческими суждениями и трепещут. Поэтому, когда уже приближается страдание и готов водрузиться Крест, Он воскрешает умершего Лазаря, чтобы самым делом научить учащихся, что Крест и смерть не следствие слабости, чтобы убедить присутствующих, что Он повелевает смертью и вызывает душу, отрешившуюся от земных уз». Господь «предначертывает на Лазаре Свое трехдневное Воскресение… в преддверии Креста ослабляя надлежащим образом страх учеников и показывая, что дарованное Им другому легко будет осуществлено Им и для Себя Самого…» Яка ж була подальша доля Лазаря? Відомо, що, незважаючи на бажання первосвящеників вбити його, Лазар залишився в живих. Надалі він жив на Кіпрі і був висвячений на єпископа Китійського апостолами Павлом і Варнавою, які проповідували на острові. Також існує переказ, що на Кіпрі Лазаря відвідала Пресвята Богородиця, Її супроводжували апостол Іоан Богослов. Заради цієї зустрічі Лазар надіслав з Кіпру за Пречистою Дівою корабель. На Кіпрі Лазар і спочив, проживши після свого востаннія з мертвих ще багато років: за одними житійними свідченнями – вісімнадцять, а за іншими – тридцять.

11.04.20 року в Лазареву суботу Божественну Літургію  в Свято-Покровському храмі с. Плішивець звершив  архімандрит Венидикт (Малета) в співслужінні протоієрея Романа Височанського.

«осанна Сыну Давидову!» (Мф.21:9)

З чудом воскресіння Лазаря пов’язана урочиста зустріч Христа жителями міста, що супроводжували вхід Господа в Єрусалим. Як говориться в Євангелії, народ, який був із Ним, свідчив, що Він викликав Лазаря з гробу і воскресив його з мертвих. Через це й зустрів натовп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо (Ін. 12: 17-18).

Жителі Єрусалима радісно розмахують зеленими гілками фінікових пальм (символ яких – наші північні православні верби, принесені в день свята в храми і кроплять тут святою водою ) стелють одежу під копита ослика – в знак поваги до Христа, в знак свого поклоніння Йому, діти виголошують “Осанна”. Люди зустрічають Ісуса Христа – як Царя і як Месію. Однак потрібно завжди пам’ятати, як той же самий народ, що в годину Входу Господнього в Єрусалим зустрічав Його з такою радістю і з такими великими почестями, всього кілька днів по тому в люто кричав, звертаючись до римського правителя Понтія Пілата: Розіпни, розіпни Його ( лк. 23: 21).

12 квітня 2020 року в день Входу Господнього в Єрусалим Божественну Літургію у Свято-Покровському храмі с. Плішивець звершив  архімандрит Венидикт (Малета) в співслужінні протоієрея Романа Височанського.

В день Входу Господнього в Єрусалим Роман Височанський  відслужив  молебні в каплиці Олексія Чоловіка Божого, в Іллінському храмі,  в каплиці Юрія Побідоносця, в Свято-Троїцькому храмі,  в каплиці Архістратига Божого Михаїла.

Страсна седмиця

Страсна седмиця – останній тиждень перед Великоднем. Вона присвячена спогаду останніх днів земного життя Спасителя: Його страждань, хресної смерті і поховання ( церковнослов’янською мовою слово «страсть» означає «страждання»). Всі дні Страсного тижня називаються Великими.

Страсна Седмиця – це вже не Чотиридесятниця і це навіть вже не Великий Піст – це окремий час. Можна сказати так: Чотиридесятниця (перші 40 днів) – це час, коли ми йдемо назустріч до Бога. Страсна Седмиця – це час, коли Господь йде назустріч нам. Йде через страждання, через арешт, Таємну Вечерю, Голгофу, зішестя в пекло і, нарешті, до Великодня. Він долає останні перешкоди, які відокремлюють нас від Бога.

Свята Церква закликає нас у цей тиждень залишити все суєтне і мирське і піти за Спасителем. Богослужіння Страсної відрізняються цілим рядом глибоко знаменних служб, які відбуваються тільки в цю седмицю. Храм в ці дні по черзі представляє собою то Сионскую світлицю і Гефсиманію, то Голгофу.

Перший день седмиці – Великий Понеділок та Великий Вівторок, – це спогад про останні проповіді Господа перед народом в Єрусалимі. У євангельському читанні Великого Понеділка згадується старозавітний пророк Іосиф, якого Господь наділив даром провидіння, що викликало обурення і заздрість його братів. Змовившись, вони продали його в рабство до Єгипту, де у визначений час він врятував народ від страшних напастей. Іосиф є свого роду прообразом Спасителя Ісуса Христа, якого зрадили і прирекли на страждання, але, зійшовши на Хрест, Він подарував нам життя вічне. Також в цей день читається Євангеліє про Друге Пришестя Христове і згадується кілька притч – про злих виноградярів і про безплідну смоковницю, в яких укладено символ народу Ізраїлю, що відкинули і засудили Сина Божого на смерть.

У Велику Середу Церква згадує зраду Спасителя одним з Його учнів – Іудою Іскаріотом.

У Великий четвер згадувається Таємна Вечеря – вечеря Господа з учнями. Після умивання ніг Ісус Христос звершив Пасху спочатку за Законом Мойсея, а потім встановив і Пасху нову – велике таїнство найсвятішої Євхаристії. Встановлення таїнства святого причастя це є друга подія, яку Православна Церква згадує в Великий четверток.

Велика П’ятниця – найскорботніший день – спогад про страждання Христа і Його смерть на хресті. В цей день на середину храмів для поклоніння віруючих виноситься Плащаниця. До пасхальної заутрені (опівночі на неділю) Плащаниця перебуває в храмі, потім її занесуть у вівтар та кладуть на престол, де вона перебуває до свята віддання Пасхи.

На  страсному тижні у храмах нашої парафії відбулися уставні Богослужіння.У Великий четвер звершили Утренню з читанням 12 ЄВАНГЕЛІЙ ПОСЛІДУВАННЯ СВЯТИХ СТРАСТЕЙ ГОСПОДА НАШОГО ІІСУСА ХРИСТА спочатку в Іллінському храмі с. Великі Будища, потім  в Свято-Покровському храмі с. Плішивець і на останок в Свято-Троїцькому храмі с.Книшівка.

У Страсну п’ятницю в Свято-Покровському храмі с. Плішивець відслужили Царські Часи, Ізобразительні,  Вечірню з виносом Плащаниці, Утреню з чином погребіння Плащаниці та хресний хід.

  Вечірню з виносом Плащаниці звершили в Іллінському храмі та в Свято-Троїцькому храмі.

У Велику Суботу Православна Церква згадує тілесне поховання Ісуса Христа і зішестя Його у пекло, щоб проповідувати там і вивести звідти в Царство Небесне старозавітних праведників.

Знявши з хреста і обвивши плащаницею із пахощами, за звичаєм іудеїв, Йосип і Никодим поклали пречисте тіло Господа в новому кам’яному гробі в саду, що знаходився недалеко від Голгофи. До дверей гробу привалили великий камінь. При похованні Ісуса Христа перебували Марія Магдалина і Марія, і мати Якова та Іосії. Первосвященики та фарисеї  в Суботу випросили у Пилата військову варту, приставили до гробу і сам  гроб запечатали (Мф.27: 57-66; Ін.19: 39-42), бо знали, що Ісус Христос пророкував про своє воскресіння, але  побоювались, щоб апостоли не викрали тіла Ісуса Христа і не сказали народові: воскрес із мертвих.